Рішення № 79186121, 04.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2019 Справа №607/15342/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_5 04.01.2017 року на користь ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №22, НВІ – 955103. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21 квітня 2017 року померла її сестра ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належний померлій житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований в смт. Велика Березовиця по вул. Сонячна, буд. 15, Тернопільського району, а також земельна ділянка цільового призначення (використання) - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), площею 0,12 га у межах згідно з планом, яка розташована по вул. Сонячна, буд. 15, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, та земельна ділянка цільового призначення (використання) - землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), площею 0,10 га у межах згідно з планом, яка розташована в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району. Ще за час життя, а саме 17 квітня 2017 року ОСОБА_5 особисто повідомила її та їх двоюрідній сестрі - ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 привезла її 04 січня 2017 року до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 й примусила підписати заповіт на користь останньої. ОСОБА_5 пояснювала свою поведінку таким чином, що вона дуже погано себе почувала, тому перебуваючи в безпорадному та неадекватному стані не могла чинити опір своїй племінниці, і підписала вказаний заповіт. На прохання ОСОБА_5 вона звернулась до нотаріуса щодо відміни заповіту однак у Тернопільській районній державної нотаріальній конторі їй повідомили, що необхідно, щоб ОСОБА_5 особисто прийшла і змінила заповіт. Однак ОСОБА_5 не мала можливості цього зробити у зв’язку з поганим самопочуттям, оскільки вже не могла самостійно пересуватись навіть по кімнаті до моменту її смерті 21 квітня 2017 року. З огляду на те, що ОСОБА_5 останні роки дуже хворіла, а також погано себе почувала в останні дні перед складанням заповіту (оскільки її було виписано з лікарні 01 грудня 2016 року, а заповіт складено 04 січня 2017 року), вважає, що на момент складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій і не керувала ними, чим і скористалась відповідач та вплинула на її волю. Також зазначає, що відповідач не надавала належної допомоги покійній, не доглядала за нею, лиш тримала її в своєму будинку протягом січня та лютого 2017 року для того, щоб склалось таке враження, наче б то вона за нею доглядає та піклується про неї. У березні 2017 року ОСОБА_5 повернулась проживати у свій будинок за адресою вул. Сонячна, буд. 15, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району. До самої смерті вона майже кожного дня приходила до сестри - ОСОБА_5, доглядала за нею, годувала її, робила всю роботу по господарсту, а в останні дні перед її смерттю проживала разом з нею та весь час була поруч. Вважає, що складений 04 січня 2017 року ОСОБА_5 заповіт не відповідає вимогам законодавства, оскільки всупереч ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України не відповідав волевиявленю та внутрішній волі ОСОБА_7, а також такий заповіт порушує права позивачки як законного спадкоємця своєї сестри.

Ухвалою суду від 10 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

04 вересня 2018 року в підготовчому судовому засіданні судом задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

12 вересня 2018 року в підготовчому судовому засіданні судом задоволено клопотання відповідача про виклик свідків.

12 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подала суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, 21.04.2017р. померла її тітка ОСОБА_5. За час життя, а саме 04.01.2017р. ОСОБА_5 (Заповідач) було складено заповіт у приватного нотаріуса, що знаходився на території селища ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_5 заповіла їй 1/2 всього належного їй майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалось та на що вона матиме право. Про зміст заповіту було відомо усім родичам покійної та й самій позивачці. Заповіт був складений і підписаний заповідачем ОСОБА_5 особисто згідно її волевиявлення на розподіл майна між спадкоємцями, жодних дій щодо її примусу на підписання вказаного заповіту не вчинялось. Твердження позивача про те, що заповідач ОСОБА_5 мала намір поміняти зміст заповіту, але немала змоги це зробити є безпідставним, оскільки за бажанням заповідача, що не має змоги за станом здоров’я прибути до нотаріуса для складення заповіту, нотаріуси можуть здійснити нотаріальні дії з виїздом до дому. Твердження позивача про те, що у заповідача був поганий стан здоров’я і вона не усвідомлювала значення своїх дій, є також безпідставний та спростований діагнозом наведеним у позовній заяві - це захворювання серця і воно аж ніяк не пов’язане з психічним станом ОСОБА_5 Окрім цього 01.12.2016р. ОСОБА_5 було виписано з лікарні, що підтверджує задовільний стан здоров’я та те, що вона не потребувала госпіталізації. Твердження позивача про те, що Заповідача примусили підписати заповіт також вважає надуманим, та не підтвердженим жодними доказами. Вважає заповіт від 04.01.2017р. посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, що зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №22, НВІ-955103 складений з дотриманням чинного законодавства України. На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

26 вересня 2018 року представник позивача адвокат ОСОБА_2 подала суду відповідь на відзив в якому зазначила, що заповідачка – ОСОБА_5 особисто повідомила Позивачці - ОСОБА_1 та їхній двоюрідній сестрі - ОСОБА_6 про те, що заповіт складений нею 04 січня 2017 року під примусом відповідача ОСОБА_3 Дану інформацію Позивач та ОСОБА_6 зможуть підтвердити суду в судовому засіданні в якості свідків. Поряд з цим, позивач зверталась до нотаріальної контори та приватних нотаріусів, однак останні були зайняті на те змогли виїхати по місцю проживання ОСОБА_5 для складання нового заповіту. Також позивач зверталася до Великоберезовицької селищної ради з проханням прибути до місця проживання заповідачки (адреса: вул. Сонячна, буд.15, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району) для складання нового заповіту. Однак на її звернення Великоберезовицька селищна рада повідомила, що вона не наділена повноваженнями щодо вчинення нотаріальних дій, тому з 2006 року селищною радою нотаріальні дії не вчинялись, що підтверджується довідкою від 30 серпня № 4285, виданою селищним головою. Окрім цього, позивач та інші свідки, можуть підтвердити той факт, що за життя ОСОБА_5 хотіла заповісти 1/2 свого будинку за адресою: вул. Сонячна, буд.15, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району відповідачці та 1/2 цього ж будинку сину позивачки - ОСОБА_9, а земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 6125255200:02:002:1073), що розташована в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області - своєму племіннику ОСОБА_10, який являється братом відповідачки.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав і мотивів наведених у позові та просять суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала та суду пояснила, що вона не була присутня під час складання ОСОБА_5 заповіту, оскільки нотаріус попросила почекати у коридорі. Після підписання заповіту ОСОБА_5 повідомила їй про те, як вона розпорядилася своїм майном. Крім того заповідачка про складений нею заповіт повідомила інших своїх родичів. У зимові місяці 2017 року ОСОБА_5 пішла жити до неї, а навесну повернулася у власний будинок. В задоволенні позову просить суд відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог. Представник третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори державний нотаріус ОСОБА_11 в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відносно вирішення позову покладається на думку суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши зібрані письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав:

Як вбачається із заповіту, складеного 04 січня 2017 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району за реєстром № 22, ОСОБА_5 заповіла 1/2 частку всього належного їй майна, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, а також 1/2 частку на все те, що вона за законом матиме право, та земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 6125255200:02:002:1073), що розташована в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3. У тексті заповіту заповідач ОСОБА_5 власноручно зазначила, що цей заповіт із її слів записано вірно та нею прочитано вголос. У вказаному заповіті міститься підпис заповідача, а також її прізвище, ім’я та про-батькові прописом – ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ИД №224553, виданого 24 квітня 2017 року Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради, 21 квітня 2017 року в селищі Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області померла ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне померлій майно у тому числі:

-житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований в смт. Велика Березовиця по вул. Сонячна, буд. 15, Тернопільського району, який належав ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-371 від 09.10.2009 року, № спадкової справи 455 за 2009 рік;

-земельну ділянку цільового призначення (використання) - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), площею 0,12 га у межах згідно з планом, яка розташована по вул. Сонячна, буд. 15, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-375 від 09.10.2009 року, № спадкової справи 455 за 2009 рік;

-земельну ділянку цільового призначення (використання) - землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), площею 0,10 га у межах згідно з планом, яка розташована в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-378 від 09.10.2009 року, № спадкової справи 455 за 2009 рік.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою, а відповідач ОСОБА_3 є племінницею ОСОБА_5, яка померла 21 квітня 2017 року. Згідно довідки №589 виданої 13.02.2018 року Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_1 займалася похованням сестри ОСОБА_5, яка померла 21.04.2017 року і до дня своєї смерті проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається з інформаційного листа наданого 25.07.2018 року КЗ ТРР «Тернопільське районне територіальне медичне об’єднання» на запит адвоката ОСОБА_2, Пацієнт ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителька смт. Велика Березовиця, знаходилась на стаціонарному лікуванні у ТРТМО у період з 25.07.2016 року по 25.07.2016 року; 29.11.2016 року по 01.12.2016 року; 21.04.2017 року по 21.04.2017 року. У період з 13.07.2016 року по 25.07.2016 року ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з заключним клінічним діагнозом: ІХС Дифузний кардіосклероз, постійна форма фібриляції передсердь з тахінормоаретмією шлуночків. СН ІІ-ІІ ОСОБА_12. з систолічною дизфункцією лівого шлуночка. За вказаний період пацієнту було призначено медичні препарати згідно листка лікарських призначень - номер медичної картки стаціонарного хворого 1176/392. У період з 29.11.2016 року по 01.12.2016 року ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з заключним клінічним діагнозом: ІХС. Кардіослероз з порушенням ритму, постійна форма фібриляції передсердь з тахінормоаретмією шлуночків. За вказаний період пацієнту було призначено медичні препарати згідно листка лікарських призначень - номер медичної картки стаціонарного хворого 2080/691. У період з 21.04.2017 року по 21.04.2017 року ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Заключний діаноз - ІХС. Кардіосклероз з вираженою дилатацією лівих і правих камер серця. Постійна форма фібриляції передсердь з тахіаритмією шлуночків. Дегеративна вада серця: критичний аортальний стеноз та аортальна недостатність. Фіброкальциноз мітрального клапана з його недостатністю. Виражена легенева гіпертензія. Анасарка. Кадіальний цироз печінки. Патологоанатомічний діагноз - ІХС. Стенозуючий коронасклероз із звуженням просвіту на 1/3, дрібновогнищевий грубоволокнистий кардіосклероз, гіпертрофія міокарду. Набряки нижніх кінцівок, асцист, анасарка, акроціаноз, мускатна печінка, венозне повнокрів’я нирок. Білково- жирова дистрофія печінки. За вказаний період пацієнту було призначено медичні препарати згідно листка лікарських призначень - номер медичної картки стаціонарного хворого 306.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що вона у вересні 2017 року, як законний спадкоємець другої черги звернулась із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, на підставі чого було відкрито спадкову справу, однак жодного доказу на підтвердження вказаного твердження суду не представлено. 13.07.2018 року ОСОБА_1 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з розглядом справи у суді. З вказаної заяви незрозуміло якої спадкової справи вона стосується, а тому суд вважає її неналежним доказом. Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивачки та померлої ОСОБА_5 Також зазначила, що ОСОБА_5 була повністю адекватна до дня своєї смерті та, що вона розповідала про те, що склала заповіт на племінницю ОСОБА_3, та ще хоче записати половину будинку на племінника ОСОБА_9. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояс, про заповіт останньої він дізнався перед смертю тітки, яка також була його хресною. Також зазначив, що за час життя ОСОБА_5 говорила, що хоче хату заповісти йому та племінниці ОСОБА_3 порівну. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є сином позивача та племінником померлої ОСОБА_5, про заповіт останньої він дізнався після смерті тітки. Також вказав, що чув від ОСОБА_5 про те, що вона хоче заповісти половину хати братові ОСОБА_9 та половину племінниці ОСОБА_3. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є сватом позивача та від останньої знає, що померла ОСОБА_5 хотіла переглянути заповіт, однак за час життя не встигла. Особисто з ОСОБА_5 він не розмовляв та про її заповіт він не знав. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він є двоюрідним братом позивача та померлої ОСОБА_5 та йому відомо, що хату остання хотіла заповісти порівну племінникам ОСОБА_9 та ОСОБА_3, однак вона була здорова та не планувала складати заповіту. Останній раз бачив сестру ОСОБА_5 за 1,5 місяці перед її смертю. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона працює листоношею та була добре знайома з ОСОБА_5, оскільки бачила останню 2-3 рази на тиждень. Також зазначила, що ОСОБА_5 хворіла однак була адекватна та близько двох років тому вона говорила, що записує будинок племінниці ОСОБА_3 та племіннику ОСОБА_9. Про заповіт померлої їй невідомо. ОСОБА_17 вона бачила часто, та померла ОСОБА_5 говорила, що має надію, що племінниця її догляне. ОСОБА_18 бачила коли на подвір’ї померлої вітер поламав дерева. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_5 та вона робила останній ін’єкції за п’ять днів до її смерті. Також зазначила, що ОСОБА_5 була адекватною до дня своєї смерті та говорила, що усю зиму вона була у племінниці ОСОБА_17 та їй там було добре, крім того говорила, що хата поділить на двох племінників. Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином усі допитані в судовому засіданні свідки, суду підтвердили, що померла ОСОБА_5 хотіла заповісти частину свого майна племінниці ОСОБА_17, а тому беручи до уваги зміст заповіту суд, приходить до переконання, що вчинення заповіту ОСОБА_5, 04.01.2017 року було вільним та відповідало її волі, щодо визначення частки майна, яке вона бажає заповісти відповідачу ОСОБА_3 При цьому, суд відкидає підстави зазначені позивачем, з яких на її думку слід визнати спірний заповіт недійсним, а саме те, що ОСОБА_5 уклала спірний заповіт внаслідок примусу з боку відповідача внаслідок свого хворобливого фізичного чи психічного стану, оскільки доказів щодо наведеної обставини позивачем суду не надано. Також суд зазначає, що із інформаційного листа наданого 25.07.2018 року КЗ ТРР «Тернопільське районне територіальне медичне об’єднання», не підтверджується наявність у ОСОБА_5 психічного чи загального захворювання в момент вчинення заповіту внаслідок якого заповідач не могла виражати свою волю чи підписати заповіт власноручно. Також вказаний лист не містить інформації про захворювання ОСОБА_5 внаслідок яких остання перебувала у стані немічності та потребувала постійного догляду. Крім того, суд зауважує, що заповідачка ОСОБА_5 про складений нею заповіт повідомила інших своїх родичів у тому числі і позивача та мала можливість змінити свій заповіт за наявності бажання. Усі допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті була адекватна, розуміла значення своїх дій та не перебувала у немічному фізичному стані. Позивачем ОСОБА_1, не надано суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 бажала змінити свій заповіт, як зазначено про це позивачем у позовній заяві. Суд критично оцінює твердження позивача на неможливість зміни ОСОБА_5 свого заповіту через зайнятість нотаріусів. В матеріалах справи міститься довідка №4285, видана селищним головою Великоберезовицької селищної ради проте, що селищна рада не наділена повноваженнями щодо вчинення нотаріальних дій, тому з 2006 року селищною радою нотаріальні дії не вчинялись, однак вказана довідка не підтверджує, що ОСОБА_5 мала намір змінити свій заповіт, а також не доводить факту звернення позивача від імені ОСОБА_5 до селищної ради, щодо скасування оспорюваного заповіту. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, оскільки судом установлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 було вільним і відповідало її волі, заповіт за час життя спадкодавицею не змінено, що виключає можливість визнання заповіту недійсним відповідно до ст.1257 ЦК України. З наведених підстав позов про визнання оспорюваного заповіту недійсним є безпідставним.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, ст.1257 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання заповіту складеного ОСОБА_5 04.01.2017 року на користь ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №22, НВІ – 955103 недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14 січня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_20