Постанова № 7918158, 27.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.10.09Справа №2а-8062/08/6 (09:45)

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М. , за участю:

представника позивача - Павленко Василя Миколаєвича, довіреність б/н від 15.10.09;

представника відповідача - Корницької Валентини Миколаївни, довіреність б/н від 18.01.09

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть спору.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки” звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Сакської ОДПІ від 25.11.08 р. № 0001201503/0 на суму 26 568,71 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково застосував штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів того, що зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято після встановлення порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, встановлених в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по терміну сплати 19.11.07 та 19.02.08 за результатами якої складений акт № 1785/1503/03347678 від 21.11.2008 р. (а. с 3).

У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем термінів сплати погоджених сум податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по терміну сплати 19.11.07 та 19.02.08.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 25.11.08 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007241503/0, згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 296 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 53137,403 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 26568,71 грн. (а.с. 4).

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає , що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п. 4.1.5 ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

при затримці від 31до 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

У п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Судом досліджені розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 3 кв. 2007 року (а. с. 5); розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 4 квартал 2007 року, платіжне доручення № 1683 від 19.11.07 на суму 26000,00 грн. (а. с. 6), № 1697 від 22.11.2007 р. на суму 3000,00 грн., № 1716 від 28.11.2007 на суму 7035,28 грн. (а. с. 8), № 337 від 29.02.08 на суму 7000,00 грн (а. с. 10), № 366 від 12.03.08 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 11), № 482 від 28.03.08 на суму 11 108,72 грн (а. с. 12).

Вивчивши вказані документи, керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги чітке визначене у вищезазначених платіжних дорученнях призначення платежу, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих на підставі зазначеного платіжного документу .

Суд не може погодитись з посиланнями відповідача на дію п. 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за виконанням яких здійснюється органами державній податковій служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.05 № 276 згідно якого розподіл засобів податків, які поступили від платників, здійснюється в автоматичному режимі. Програма по веденню особових рахунків самостійно розподіляє засоби, які поступили, у порядку календарної черговості. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону України " 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" виходячи з наступного.

Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши зазначені вище обставини , суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні", не мав право самостійно без згоди платника податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі , змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов’язань в податковий борг або за згодою платника податків.

За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем у Акті перевірки розрахунок затримки сплати позивачем суми узгодженого податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 3 кв. та 4 кв. 2007 не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

В той же час, керуючись вимогами п.17.2. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", приймаючи до уваги дати перерахування до бюджету 53 137,40 грн. згідно вищезазначених платіжних доручень, що не оспорюється представником відповідача, суд вважає, що позивачем порушений порядок сплати недоплати, в силу чого він згідно зі п. 17.1 .7 ст. 17 вказаного Закону він має сплатити штраф у наступних розмірах:

за платіжним дорученням № 1697 від 22.11.07 - 10 % від погашеної суми податкового боргу або 300,00 грн;

за платіжним дорученням № 1716 від 28.11.07 - 10 % від погашеної суми податкового боргу або 703,53 грн;

за платіжним дорученням № 337 від 29.02.08 - 10 % від погашеної суми податкового боргу або 700,00 грн;

за платіжним дорученням № 366 від 12.03.08 - 10 % від погашеної суми податкового боргу або 1000,00 грн;

за платіжним дорученням № 482 від 28.03.08 - за 20 % від погашеної суми податкового боргу або 2221,74 грн.

Загальна сума обґрунтованого штрафу за оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням складає 4 925,27 грн

В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0007241503/0 в частині сплати позивачем штрафу у сумі 21 6433,44 грн..

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги немайновий характер заявлених позивачем вимог, судові витрати, понесені позивачем у разі часткового задоволення його вимог, підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.10.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 02.11.2009 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'эднаної державної податкової інспекції від 25.11.08 р. № 0001201503/0 в частині нарахування Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" штрафу у розмірі 21 643,44 грн. податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 3 кв. 2007 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" судові витрати у розмірі 3,40 грн.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Латинін Ю.А.