Рішення № 79179145, 15.01.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/7272/16-ц

Провадження № 2/644/185/18

15.01.2019

РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Шевченка С.В., за участю секретаря Голєніщевої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 644/7272/16 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус ХМНО Гончаренко Н.Ю., про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_3, представник відповідача Шевченко А.О.,

у с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 подав у суд позов, в якому просив визнати недійним кредитний договір № НАН2GF01270078 від 30.03.2005 року та договір іпотеки від 30.03.2005 року, які укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що при укладенні оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена лише з тими умовами договору, які були викладені в ньому, однак банк приховав інформацію про дійсний розмір процентної ставки, яка, виходячи з розміру встановленого банком ануїтетного платежу, є вищою, ніж це було вказано в кредитному договорі, що свідчить на думку позивача про те, що банк намагався отримати на 2808,04 доларів США більше, ніж мав на це право відповідно до умов договору. Такі дії відповідача позивач розцінює як обман споживача і включення в договір несправедливих умов правочину, що тягне за собою визнання його недійсним. Крім того, представник позивача посилався на те, що оскільки договір іпотеки, який був укладений між ОСОБА_1 та банком у якості забезпечення кредитного зобов'язання, є похідним від кредитного договору, то, в разі визнання основного договору недійсним, іпотечний договір припиняє свою чинність і має бути визнаний також недійсним.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування чого посилався на те, що при укладанні оспорюваного договору ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами, зауважень з її боку не надходило. Крім того, представник посилався на те, що ОСОБА_1 на момент підписання договору працювала в ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді економіста, відтак мала достатній рівень знань для оцінки умов кредитного договору. Також представник відповідача посилався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в діях банку при укладенні спірного кредитного договору умислу на обман споживача.

За клопотанням представника позивача судом призначалась у справі судово-економічна експертиза, на час проведення якої провадження у справі зупинялось.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що 30.03.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 були укладені кредитний договір № НАН2GF01270078 за умовами якого остання фактично отримала від банку, з метою придбання квартири, кредитні кошти в сумі 19 900 доларів США строком користування по 28 березня 2025 року і сплатою 1% на місяць від суми залишку заборгованості за кредитом. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами був укладений іпотечний договір, предметом якого стала придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти квартира АДРЕСА_1. Дані обставини підтверджуються копіями відповідних договорів та не оспорювались сторонами.

Проте, відповідач, посилаючись на те, що згідно виконаних нею розрахунків щомісячних ануїтетних платежів, сума кожного такого платежу має становити 248,97 доларів США, а не 259,14 доларів США, як це визначено в додатку № 1 до оспорюваного кредитного договору.

Аналіз аргументів, які наведені учасниками справи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та заперечень проти нього, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦУ України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови ПВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Наведені позивачем аргументи не свідчать про наявність в діях уповноважених осіб банку, при укладенні спірного кредитного договору, умислу на введення ОСОБА_1 в оману щодо розміру відсоткової ставки за кредитом.

Аналіз змісту кредитного договору та додатку № 1 до нього, свідчить, що позивачу була надана інформація щодо розміру відсоткової ставки за кредитом, розмір щомісячного платежу та загальний розмір суми, яка має бути сплачена боржником кредитору до закінчення строку дії договору.

Висновок судової економічної експертизи № 12149 від 23.10.2017 року свідчить лише про можливу невідповідності щомісячного платежу, який визначений в спірному договорі і додатку до нього, реальній відсотковій ставці. Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_2., яка виконувала дане експерте дослідження, пояснила, що розрахунок, наведений у дослідженні, є орієнтовним, так як для складання більш достовірного розрахунку потребується первинна бухгалтерська документація банку, яка їй надана не була.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено наявності ознак умисного обману ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору № НАН2GF01270078 від 30.03.2005 року, а, відтак, і порушень прав та інтересів позивача.

Протиріччя в розрахунках сум, які підлягають сплаті боржником на користь кредитора, можуть бути усунуті при проведенні взаєморозрахунку в межах добровільного виконання умов кредитного договору, чи в межах судового вирішення відповідного спору.

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним кредитного договору, відсутні і підстави для визнання недійсним договору іпотеки.

Витрати з оплати судового збору та судової експертизи суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 89, 263-264 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус ХМНО Гончаренко Н.Ю., про визнання недійними кредитного № НАН2GF01270078 від 30.03.2005 року та договору іпотеки від 30.03.2005 року, які укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15.01.2019 року.

Суддя С.В. Шевченко