Ухвала суду № 79169500, 15.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 січня 2019 року м. Київ № 640/20252/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району про визнання неправомірним рішення, стягнення коштів,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району (02232, м. Київ, вул. Закревського, 87-Б, код ЄДР: 37501611), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати неправомірним рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району від 28.12.1997 № 773-19;

стягнути з відповідача одноразову грошову виплату у розмірі 10 320,00 грн., а також заборгованість по невиплаті коштів розміром 25 800,00 грн. (30 місяців - 860,00 грн.) та призначити виплату до досягнення сином 3-х років кожного місяця (860,00 грн.) з урахуванням інфляції.

Позов зареєстрований канцелярією суду 03.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також причини пропуску строку звернення до суду судом визнано не поважними. Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточнену позовну заяву із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог з урахуванням висновків, викладених судом у вказаній ухвалі; із визначенням конкретного відповідача та із зазначенням реквізитів рішення (рішень) відповідача, які позивач просить скасувати;

2) оригінал документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі: за вимогу немайнового характеру - 704,80 грн., а за вимогу майнового характеру позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток від суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 704,80 грн.) або надати докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.;

3) доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, докази звернення до відповідача;

4) обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом із наданням доказів на підтвердження поважності такого пропуску.

На виконання вимог ухвалу суду від 10.12.2018 позивачем надано до суду уточнену позовну заяву із визначенням відповідача та із зазначенням реквізитів рішення відповідача, яке позивач просить скасувати, зокрема, в уточненій позовній заяві позивач просить суд скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району від 28.12.1997 № 773-19 та стягнути з відповідача одноразову грошову виплату у розмірі 10 320,00 грн., а також заборгованість по невиплаті коштів розміром 25 800,00 грн. (30 місяців - 860,00 грн.) та призначити виплату до досягнення сином 3-х років кожного місяця (860,00 грн.) з урахуванням інфляції..

Також на виконання вимог ували суд позивачем надано клопотання про звільнення її від сплати судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що 28.12.2017 їй надійшла відповідь від Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району про відмову у призначені допомоги при народженні дитини.

У квітні 2018 року нею було подано адміністративний перший позов до Окружного адміністративного суду м. Києва (№826/7475/18) про визнання дій неправомірними і виплату їй державної допомоги. Проте, позивач зазначає, що вона виїхала до АР Крим задля того, щоб її свекруха мала змогу провести час зі своїм внуком, з огляду на що вона не мала змоги отримувати відповідні документи за наведеним позовом.

Підсумовуючи викладене позивач просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, про що також підтверджується позивачем, що 28.12.2017 нею отримано лист Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району від 28.12.2017 № 773-19 про відмову у призначені допомоги при народженні дитини, а отже починаючи з 28.12.2017 у ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав.

В той же час, звернувшись у квітні 2018 року до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач виїхала до АР Крим та як наслідок ухвалою суду від 07.09.2018 позовну заяву, зареєстровану за № 826/7475/18, було повернуто позивачу.

Між тим, проаналізувавши заяву про поновлення строку звернення до суду та додані до неї матеріали, суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасну реалізацію прав позивача щодо своєчасного звернення до суду та виконання процесуальних обов'язків в рамках поданої вперше позовної заяви, зареєстрованої за № 826/7475/18, оскільки позивач мав усвідомлюючи те, що судом будуть прийматися певні процесуальні рішення, у т.ч. щодо можливого залишення позову без руху.

Суд зазначає, що матеріали даної позовної заяви не містять жодних належним у розумінні ст. 73 КАС України доказів того, що позивачем було оскаржено ухвалу суду віл 07.09.2018 про повернення позовної заяви у справі № 826/7475/18 позивачу.

Що стосується надання копії закордонного паспорту з відмітками окупаційної влади Росії в АР Крим «Россия, КПП «Армянск»» щодо в'їзду та виїзду в/з АР Крим та інших документів такого роду, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2. ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до ч. 3 ст. 9 цього Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, а відтак вказані відомості та документи не є юридично значимими для цілей їх оцінки судом України.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26.04.2007, справа «Трух проти України» рішення від 14.10.2003).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а також відсутні будь-які докази поважності причин пропуску строку, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку є неповажними.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, для поновлення строку звернення до суду, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску звернення до суду ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) визнати неповажними та відмовити у поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін