Ухвала суду № 79169459, 15.01.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/3297/17

Провадження №1-кп/242/69/19

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Капітонова В. І., суддів Владимирської І. М., Черкова В. Г., при секретарі Нарижній О. Г., за участю прокурора Пономарьова С. О., захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22017050000000199 від 12 червня 2017 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Селидівським міським судом Донецької області здійснюється розгляд кримінального провадження № 22017050000000199 від 12 червня 2017 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник заявила відвід колегії суддів Капітонову В.І., Владимирській І.М. та Черкову В.Г. оскільки на теперішній час близькі родичі суддів Черкова В.М. та Владимирської І.М., проживають у місті Донецьку, територія якого на даний час не контролюється державною владою України. В даному випадку участь суддів Владимирської І.М. та Черкова В.Г. у розгляді кримінального провадження ставить під загрозу їх життя та особисту безпеку, їх близьких та родичів з боку незаконних збройних формувань ДНР, а держава позбавлена можливості виконати обов'язок захисту близьких родичів суддів Владимирської І.М. та Черкова В.Г., що безумовно може вплинути на упередженість суддів при розгляді цього кримінального провадження. Крім того, після винесення колегією суддів Черковим В.Г., Капітоновим В.І. та Пироговою Л.В. виправдувального вироку, де особа обвинувачувалась за ч. 1 ст. 258-3 КК України, було порушено кримінальну справу за ст. 375 КК України за фактом завідомо неправосудного рішення. Також група невідомих осіб під будівлею суду вислолювала погрози на адресу суддів, через винесення виправдувального вироку. Крім того, зазначила, що вона, як і суд позбавлена можливості спитати думку обвинуваченого, щодо його довіри такому складу суду при вищезазначених обставинах.

Суддя Владимирська І.М. заявила самовідвід з вище зазначених підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив вирішити заяви про самовідвід та відвід суддів на розсуд суду.

Захисник крім заявлених відводів, просила задовольнити заяву про самовідвід судді Владимирської І.М.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що заяви про відвід та самовідвід суддів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачується в участі у терористичній організації на території м. Донецьк.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Наявність реальних ризиків загрози життю та здоров'ю як близьких родичів суддів, так і самих суддів Владимирської І.М. та Черкова В.Г. викликають обґрунтований сумнів у їх неупередженості при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням особи, яка притягується до кримінальної відповідальності за участь у терористичній організації на території м. Донецьк , в якій проживають близькі та рідні суддів.

Крім того, 07 липня 2017 року під будівлею Селидівського міського суду Донецької області група невідомих осіб висловлювала погрози на адресу суддів, які розглядають кримінальні справи, пов'язанні з тероризмом.

З даного приводу керівництво суду звернулося до Селидівського відділення поліції, а судді до Генерального прокурора та ОСОБА_3 Правосуддя.

Крім того, в інформаційному просторі з'являється інформація у відношенні до суддів Селидівського міського суду з погрозами фізичної розправи і таке інше в коментарях та соціальних мережах, зокрема у Фейсбук із зазначенням особистих даних, адрес проживання суддів, що також ставить під загрозу життя суддів.

При вирішенні заяв про самовідвід, колегія суддів відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі «П’єрсак проти Бельгії» зазначається «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб’єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об’єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.»

У п. 53. Рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» заява N 33949/02, зазначається: «З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «ОСОБА_4 проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «ОСОБА_5 проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Крім того, 04.08.2017 року за заявою Народного депутата України прокуратурою Донецької області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом постановлення неправосудного рішення суддями Селидівського міського суду Донецької області, через винесення виправдувального вироку у справі про обвинувачення особи за ст.258-3 ч. 1 КК України. Зазначений вирок знаходився на розгляді в Апеляційному суді Донецької області.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку мова фактично йде не про право інших осіб висловлювати свої оціночні судження щодо здійснення правосуддя, а саме про конкретну дію представника законодавчої гілки влади, - втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

На засіданні 11.10.2017 року ОСОБА_3 рада правосуддя ухвалила внести Генеральному прокурору подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими допущено бездіяльність щодо належного розгляду та вирішення у встановленому законом порядку повідомлення суддів Селидівського міського суду Донецької області про втручання службових осіб прокуратури Донецької області в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя.

Крім того, прокуратура Донецької області зверталась до ОСОБА_3 Правосуддя зі скаргою на дії суддів під час розгляду низки кримінальних проваджень з питань заявлення самовідводів та через скасування судом апеляційної інстанції виправдувального вироку за ч. 1 ст. 258-3 КК України. Ухвалою Другої дисциплінарної палати ОСОБА_3 Правосуддя від 08 жовтня 2018 року №3091/2дп/15-18 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за вищевказаною скаргою прокуратури та зазначено, що очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення та вчинення певних процесуальних дій.

У п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» заява N 48553/99 зазначено: «…Суд не може не звернути увагу на численні випадки втручання в провадження українських органів державної влади на найвищому рівні. Якими б не були мотиви, представлені Урядом на виправдання такого втручання, Суд вважає, що воно, з огляду на його зміст та спосіб здійснення …, є таким, що суперечить поняттю «безсторонній і незалежний суд» в сенсі статті 6 параграфа 1 Конвенції. Не спекулюючи щодо того, який вплив це втручання мало на хід судового розгляду, Суд констатує в контексті справи, що заявник міг об'єктивно мати побоювання стосовно незалежності та безсторонності судів. Ці випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади відображають, крім того, брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.»

Обсяг зобов’язань держави-сторони Конвенції щодо гарантування «незалежного і безстороннього суду» відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції не обмежується судовою гілкою, а накладає зобов’язання на виконавчу та законодавчу гілки та інші державні органи, незалежно від їх рівня, поважати і дотримуватися судових рішень,навіть не погоджуючись з ними. Повага держави до повноважень і ролі судів є неодмінною передумовою суспільної довіри до суду, і ширше – верховенства права. Для того, щоб це відбулося, конституційних гарантій незалежності та неупередженості судової влади не досить. Ці гарантії мають бути ефективно впроваджені у повсякденну поведінку та поводження органів державної влади.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також, те, що в даному кримніальному проваджені суд позбавлений можливості з’ясувати думку обвинуваченого, щодо довіри складу суду, колегія суддів вважає, що участь суддів Капітонова В.І., Владимирської І.М. та Черкова В.Г. у даному кримінальному провадженні може викликати сумнів в їх неупередженості та безсторонності, за наявності обставин викладених вище, що призведе до порушення прав обвинуваченого на захист, регламентованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі зазначеного, заява захисника про відівід колегії суддів та заява судді Владимирської І.М. про самовідвід є обґрунтованами та підлягають задоволеню.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву захисника про відвід суддів Капітонова В.І., Владимирської І.М., Черкова В.Г. та заяву про самовідвід судді Владимирської І.М. в кримінальному провадженні №22017050000000199 від 12 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України – задовольнити.

Кримінальне провадження №22017050000000199 від 12 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України передати до канцелярії суду для визначення суддів, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Капітонов В.І.

Судді І.М. Владимирська

ОСОБА_6