Рішення № 79166248, 15.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5248/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Мусій С.В.,

представника позивача Пилявки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області, Відповідач) в якому просить:

- визнати дії державного виконавця протиправними;

- скасувати постанову від 24.10.2018 ВП № 57481072 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову від 24.10.2018 ВП № 57481072 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що державним виконавцем протиправно винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 57481072 та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 57481072. Вказує на те, що судове рішення, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження Позивачем виконано. Крім цього зазначає, що перерахунок і виплата пенсії є періодичним платежем, а відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Ухвалою судді від 09.11.2018 позовну заяву ГУ ПФ України у Львівській області залишено без руху та надано Позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 05.12.2018 продовжено ГУ ПФ України у Львівській області строк для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з ухвалою судді від 26.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.12.2018 суддею постановлена ухвала про виправлення описки в ухвалі суду.

Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Просила позов задовольнити повністю.

З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі № 813/740/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 грошову допомогу, відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом другим резолютивної частини вказаного рішення зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказане рішення суду набрало законної сили 08.05.2018.

24.10.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. відкрито виконавче провадження № 57481072 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 № 813/740/18 про зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

24.10.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. у виконавчому провадженні № 57481072 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваними постановами та вважаючи дії державного виконавця протиправними звернувся до суду за захистом свого права.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 вказаного Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 3 вказаної статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 9 статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, тобто у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та якщо таке рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз наведених вище норм дає суду підстави вважати, що правовою підставою для стягнення з боржника виконавчого провадження є відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог покликався на частину 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в якій зазначені підстави для звільнення від стягнення виконавчого збору.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 вказаного Закону, за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Позивач стверджує, що перерахунок і виплата пенсії є періодичним платежем, відтак виконавчий збір при примусовому виконанні рішень щодо стягнень періодичних платежів не справляється.

Суд не погоджується з вказаним твердженням Позивача з огляду на наступне.

Суд встановив, що згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі 813/740/18 зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській області призначити ОСОБА_2 грошову допомогу, відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом другим резолютивної частини вказаного рішення зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, зі змісту резолютивної частини вказаного судового рішення видно, що ГУ ПФ України у Львівській області зобов'язано призначити та здійснити виплату грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Суд звертає увагу, що предметом стягнення у виконавчому провадженні № 57481072 є не пенсія, як періодичний платіж в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а разове стягнення за судовим рішенням неправомірно невиплаченої грошової допомоги.

З огляду на наведене вище, суд вважає твердження Позивача про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору необґрунтованими.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2018 (справа № 750/1315/17 (К/9901/34425/18).

Додатково суд зазначає, що доказів наявності підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, за яких виконавчий збір не стягується Позивач суду не надав.

Суд звертає увагу Позивача на те, що здійснення лише нарахування ОСОБА_2 (стягувачу у виконавчому провадженні) грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не є фактичним виконанням судового рішення, оскільки таке не привело до повного виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору від 24.10.2018 ВП № 57481072 прийняті Відповідачем правомірно, відтак жодних підстав для їх скасування немає.

Щодо позовної вимоги: «визнати дії державного виконавця протиправними» суд вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки як встановлено судом вище, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору від 24.10.2018 ВП № 57481072 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Доказів протилежного Позивач суду не надав. За наведених обставин, вимога Позивача про визнання дій державного виконавця протиправними задоволенню не підлягає.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову ГУ ПФ України у Львівській області до ГТУЮ у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанов слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з Відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанов, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мричко Н.І.