
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2018 року м.Київ № 359/5143/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації", третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішеннь,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації", третя особа - ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.10.2018 просить суд:
скасувати рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20.08.2013 № 1330-52-VI, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеуcтрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,20 га на території Великоолександрівської сільської ради в с. Чубинське;
скасувати рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 14.02.2017 № 639-11-VI, яким передано громадянину ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що земельна ділянка, яка належить їй на праві приватній власності незаконно передано третій особі на підставі рішення Великоолександрівської сільської ради.
На думку позивача такі дії є незаконними, необґрунтованими та такими, що вчиненні з грубим порушенням норм права, оскільки позивач має законне право на дану земельну ділянку.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час, місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
03 жовтня 2018 до суду від позивача надійшла заява про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Крім того, 15.11.2018 представник відповідача подав до суду заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Від представника КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" 15.11.2018 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Від третьої особи повернувся поштовий конверт з відповідною відміткою щодо закінчення терміну зберігання.
Частиною 9 ст. 205 КАС України, визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 даний позов було передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Статтею 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями дану справу передано судді Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
21.08.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В судовому засіданні 03.10.2018 судом було розглянуто клопотання про поновлення строку звернення до суду та визнано причини пропуску строку поважними, оскільки позивач тривалий час перебула на стаціонарному лікуванні.
Крім того, 03.10.2018 від позивача повторно надійшла заява про уточнення позовних вимог.
15 листопада 2018 року від представника КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" надішли письмові заперечення. Відповідно до яких вказує, що державним реєстратором було вчинено усі дії, що передбаченні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у 2004 році ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до Великоолександрівської сільської ради про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Чубинське на масиві № 9.
Відповідно до рішення Великоолександрівської сільської ради від 23.04.2004 за № 2332-30-ХХІV вирішено питання щодо надання ОСОБА_1 згоди проектній землевпорядній групі при Бориспільському районному відділі земельних ресурсів на складання проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 (на даний час ОСОБА_1.).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення відповідача від 30.09.2005 № 1897-49-ІV був виданий державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2705 га, яка розташована на території Великоолександрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010532300443, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
Також під час розгляду справи, судом встановлено, що по даний час позивач користується вказаною земельною ділянкою.
Однак, в подальшому позивачу стало відомо, що спірними рішеннями Великоолександрівської сільської ради належна позивачу земельна ділянка передана третій особі.
11 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача щодо усунення порушень чинного законодавства з боку Великоолександріської сільської ради, однак відповіді так і не отримала.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із п.п. "б" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримала земельну ділянку на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, а саме Великоолександрівської сільської ради.
Однак, рішенням Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20.08.2013 № 1330-52-VI було надано дозвіл третій стороні на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що належить позивачу.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення виданої земельної ділянки третій особі.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права, дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги про скасувати рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20.08.2013 № 1330-52-VI, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,20 га на території Великоолександрівської сільської ради в с. Чубинське є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На думку суду, відповідач порушує конституційне право позивача, оскільки діє в порушення вимог чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 14.02.2017 № 639-11-VI, яким передано громадянину ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, то суд вважає, що також підлягає задоволенню, оскільки є похіднию від попередньої.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже, не довів правомірності своїх дій.
Крім того, відповідач будь - якого відзиву на позовну заяву або заперечення до суду не направляв, у зв'язку з чим суд вважає за можливе вказати на ч. 4 ст. 159 КАС України, а саме згідно з даною нормою, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № KSKO від 23.03.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20.08.2013 № 1330-52-VI, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,20 га на території Великоолександрівської сільської ради в с. Чубинське.
Скасувати рішення Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 14.02.2017 № 639-11-VI, яким передано громадянину ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363484).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.
Судове рішення № 79165753, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 15.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 359/5143/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: