Ухвала суду № 79165540, 15.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

"15" січня 2019 р. справа №351/1141/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши клопотання Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про залишення без розгляду позовної заяви, перевіряючи виконання вимог ухвали суду від 13.12.2018 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1) 05.06.2018 звернулася в Снятинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є безпідставне, на думку позивача, прийняття Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області постанови від 23.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пункту 2 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф в сумі 63 432,00 гривень. Вважає, що в спірних правовідносинах позивач не виступає як суб'єкт господарювання, а є фізичною особою. На підтвердження таких доводів ОСОБА_1 посилається на рішення Снятинського районного суду від 11.04.2018 у справі №351/237/18, за змістом якого за нею визнано право власності на нежитлову будівлю №3 по вул. Відродження в селі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області як за фізичною особою. У зв'язку з вказаним вчинене позивачем правопорушення - здійснення будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, повинно кваліфікуватися за правилами статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності". При притягненні до відповідальності посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю не надала належну оцінку усіх матеріалів справи на предмет їх законності, правильності складання і оформлення.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2018 відкрито провадження у справі №351/1141/18 (а.с.24).

За клопотанням представника Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2018 на підставі статей 20, 21, 29 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) вирішено передати справу №351/1141/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, на розгляд в Івано-Франківський окружний адміністративний суд, так як справа належить до його підсудності (а.с.41-42).

Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 13.11.2018 (а.с.46).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 прийнято до провадження та призначено до розгляду адміністративну справу №351/1141/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 (а.с.48-51).

Водночас, 16.11.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвали про витребування доказів у Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та у Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинського району Івано-Франківської області (а.с.53-55, 58-59).

04.12.2018 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області на адресу суду, через канцелярію, серед іншого, подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду (а.с.100-103). Мотивуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб'єктом містобудування протягом 15 днів з дня її винесення, з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову, відповідно до вимог пунктом 28 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 за №244. При цьому, ОСОБА_1 із позовом про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, яка отримана нею 27.03.2018, звернулася в Снятинський районний суд Івано-Франківської області тільки 05.06.2018, що свідчить про пропущення позивачем п'ятнадцятиденного строку для оскарження. З наведеного вважає про наявність усіх підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1

В ході розглянувши клопотання Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про залишення без розгляду позовної заяви, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено слідуюче.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведеного слідує, що строки звернення до адміністративного суду встановлені не тільки Кодексом адміністративного судочинства України, але й іншими законами.

Спеціальним законом, який встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 за №208/94-ВР (надалі по тексту також - Закон №208/94-ВР).

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 2 Закону №208/94-ВР визначено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №208/94-ВР постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

За змістом пункту 28 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 за №244 (надалі по тексту також - Порядок №244) постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми, слід відмітити, що законодавцем чітко встановлений термін, протягом якого суб'єкт містобудування може оскаржити до суду постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, і такий термін становить 15 днів з дня її винесення.

Згідно пункту 25 Порядку №244 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові.

Судом встановлено, що посадовою особою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області 22.03.2018 винесено постанову за №1/1009/т.5/2018, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф в сумі 63 432,00 гривень (а.с.5).

Вказана постанова про накладення штрафу надіслана позивачу 22.03.2018 за адресою: вул. Шевченка, 16, с. Рожневі Поля, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78324 (а.с.90), та отримана останньою 27.03.2018, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція про оплату послуг поштового зв'язку №215600426655 від 22.03.2018, а також особистий підпис ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за №76018 4426833 4 (а.с.105).

Отож, суд вважає за необхідне відмітити, що в розумінні приписів частини 1 статті 5 Закону №208/94-ВР, п'ятнадцятиденний строк на оскарження до суду постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, сплинув 12.04.2018.

При цьому, позов до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, ОСОБА_1 зареєструвала в Снятинському районному суді Івано-Франківської області тільки 05.06.2018.

Як з'ясовано судом, ОСОБА_1, при зверненні до Снятинського районного суду Івано-Франківської області, серед іншого, просила поновити строк звернення до суду із позовною заявою про оскарження постанови про накладення штрафу від 22.03.2018 за №1/1009/т5/2018.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 вказала на єдину поважну, як вважає позивач, причину - отримання позивачем тільки 17.05.2018 (після вступу в законну силу) рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 у справі №351/237/18, згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю №3 по вул. Відродження у смт. Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області (а.с.21-22).

Суд зазначає, що Снятинським районним судом Івано-Франківської області, при відкритті провадження у справі №351/1141/18, не вирішувалось питання щодо поновлення строку звернення ОСОБА_1 із позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування оскаржуваної постанови.

Ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2018 про відкриття провадження у справі №351/1141/18 не містить висновку суду про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду за клопотанням позивача, зазначеного у позовній заяві від 01.06.2018 (а.с.24, зворотній бік а.с.24).

З даного приводу варто відзначити, що перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких, зокрема, слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне чи недбале ставлення особою, яка звертається в суд (планує звернутися), до правил обчислення і застосування відповідних строків такого звернення.

Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.

У пункті 47 Рішення зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи вказане, розгляд судом клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з тих підстав і обґрунтування, які позивачем зазначені у позовній заяві, повинно відповідати принципу юридичної визначеності.

Суд зазначає, що в адміністративному позові жодним чином не обґрунтовано, яким чином звернення позивача до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю №3 по вул. Відродження у смт. Заболотів, а також очікування рішення у справі №351/237/18 (вступу його в законну силу), обмежило чи позбавило можливості ОСОБА_1 на звернення до суду із позовом про оскарження - скасування постанови про накладення штрафу від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018.

Відтак, зазначена ОСОБА_1 у позовній заяві причина пропуску строку звернення до суду, не може вважатися Івано-Франківським окружним адміністративним судом поважною та достатньою підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду із вказаним позовом.

Слід констатувати, що позивачу стало відомо про оскаржувану постанову від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, після отримання нею вказаної постанови, яка надійшла на її адресу поштовим зв'язком 27.03.2018. Як уже зазначалось, дана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №76018 4426833 4, на якому проставлений особистий підпис ОСОБА_1

Позов ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, зареєстрований у Снятинському районному суді Івано-Франківської області 05.06.2018.

Із вказаного вище слідує висновок про пропущення ОСОБА_1 п'ятнадцятиденного строку звернення до суду із позовом, встановленого приписами частини 1 статті 5 Закону №208/94-ВР, а наведені нею обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку звернення, суд вважає неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Із вказаних вище мотивів, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, з підстав, визначених у позовній заяві від 01.06.2018.

Позивачу запропоновано в десятиденний термін з дня вручення (отримання) вказаної ухвали подати в суд заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вимогами щодо скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, з інших підстав, ніж ті, які наведені у позовній заяві від 01.06.2018.

Ухвала суду від 13.12.2018 отримана ОСОБА_1 особисто 21.12.2018, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №76018 5032021 6 (а.с.130).

Позивач в термін до 02.01.2019 не виконала вимоги ухвали суду від 13.12.2018.

Втім, 14.01.2019 на адресу суду надійшла заява позивача, поштова кореспонденція з якою здана на відділ поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" 10.01.2019.

У вказаній заяві ОСОБА_1 не заявляє клопотання про вирішення в порядку статті 121 КАС України питання про поновлення процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 13.12.2018 (а.с.131-133).

Відтак, суд констатує про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 13.12.2018, у встановлений судом процесуальний строк.

Втім, суд вважає за можливим розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2019, її мотиви і вимоги.

Позивач просить поновити їй строки оскарження постанови відповідача від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки її правовий статус у спірних правовідносинах і статус спірного майна було визначено рішенням Снятинського районного суду від 11.04.2018 у справі №351/237/18, яке вступило в законну силу 12.05.2018, а вручено ОСОБА_1 - 17.05.2018.

Мотивами такої заяви визначено те, що "…тільки після набрання чинності рішенням Снятинського районного суду у справі №351/237/18, позивач отримала можливість визначитися із своїм правовим статусом у спірних правовідносинах і визначитися із правовим обґрунтуванням позовних вимог.

Оскільки, рішення Снятинського районного суду, що вступило в законну силу, було отримано позивачем в суді 17 травня 2018 року, - саме з цього моменту ОСОБА_1 набула можливості звернутися з адміністративним позовом".

Вказане свідчить, що на переконання позивача, перешкодою для звернення в суд із оскарженням постанови від 22.03.2018, в п'ятнадцятиденний термін з 27.03.2018, є очікування до 17.05.2018 на завершення розгляду цивільної справи і отримання на руки рішення Снятинського районного суду від 11.04.2018 у справі №351/237/18, яке вступило в законну силу 17.05.2018, на підставі якого :

- визначено правовий статус ОСОБА_1 у спірних правовідносинах як фізичної особи, а не суб'єкта господарювання;

- визначено статус спірного майна (нежитлова будівля АДРЕСА_1) як власність ОСОБА_1, що збудоване без повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

- ОСОБА_1 змогла визначилася із своїм правовим обґрунтуванням позовних вимог у даній справі №351/1141/18.

Суд вважає такі мотиви позивача необґрунтованими, виходячи із наступного.

По перше, статус ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання у спірних відносинах щодо дотримання законодавства у сфері містобудівній діяльності не може бути визнаний рішенням суду у цивільній справі.

Позивач станом на момент будівництва нежитлової будівлі і прийняття оскаржуваної постанови відповідача була офіційно зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Рішенням суду від 11.04.2018 у цивільній справі №351/237/18 позивача лише визнано власником нежитлової будівлі. В той же час, вказаним судовим рішенням не досліджено і не встановлено обставини, в якому статусі (фізична особа чи суб'єкт господарювання) позивач отримувала відповідні дозволи від органу місцевого самоврядування на добудову нежитлових приміщень; придбавала у територіальної громади земельної ділянки, на якій вчинено таке будівництво; купувала будівельні матеріали та залучала до виконання будівельних робіт підприємства і організації тощо для спорудження об'єкта містобудування без повідомлення про початок виконання будівельних робіт; здійснювала чи не здійснювала господарську діяльність саме на час перевірки відповідачем, за наслідками якої прийнято оскаржувану постанову.

Отож, якщо позивач вважала себе саме фізичною особою, яка вчинила спірне правопорушення, а не суб'єктом господарювання, то в даній справі суд не встановив реальні перешкоди, що заважали ОСОБА_1 звернутися до суду, починаючи з 27.03.2018, навіть за умови розгляду цивільної справи №351/237/18 за іншою позовною заявою ОСОБА_1, предметом розгляду у якій були відмінні обставини.

По друге, рішення суду від 11.04.2018 у цивільній справі №351/237/18 не змінило і не може змінити у спірних відносинах правовий статус добудованої нежитлової будівлі АДРЕСА_1, так як остання споруджена без повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Така обставина не заперечується ні позивачем, ні коментованим рішенням Снятинського районного суду від 11.04.2018 у справі №351/237/18.

До того ж, залишається не встановленою обставина, на яку саме площу та в якому складі за позивачем визнано право власності на таку нежитлову будівлю, оскільки вказаного не містить ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частина коментованого рішення суду від 11.04.2018.

По третє, положення КАС України не встановлюють обмеження права на звернення до суду із формування власних позовних вимог в залежності від обставини набрання законної сили судового рішення у іншій справі, за умови, що позивач достовірно обізнаний про рішення суб'єкта владних повноважень, яким порушеного його права.

Посилання на зміст іншого судового рішення, на переконання суду, є лише додатковою обставиною щодо обґрунтування протиправності, рішення яке оскаржується, втім позовна заява повинна бути подана своєчасно - в строки на звернення до суду.

Позивач в такому випадку не позбавлений права звертатися до суду із заявою про зупинення розгляду справи до вирішення іншої справи, рішення в якій має преюдиційне чи визначальне значення для правильного вирішення спору.

Вказане в сукупності свідчить, що суд не має правових підстав вважати обґрунтованими доводи, викладені в заяві позивача від 10.01.2019.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом відповідних строків на оскарження, в тому числі процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Як зазначено вище, у спірному випадку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлено п'ятнадцятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слово "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте, або які дії вчинені.

З аналізу частин 1 і 2 статті 122 КАС України слідує, що процесуальний закон обмежує право звернення особи до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, доводи і аргументи, викладені позивачем у адміністративному позові від 01.06.2018 і заяві від 10.01.2019, є не обґрунтованими, наслідком чого є висновок суду про пропущення позивачем п'ятнадцятиденного строку звернення до суду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивачем у встановлений судом процесуальний строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1

Водночас суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Виходячи із того, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом до свого провадження адміністративну справу №351/1141/18 прийнято і призначено до розгляду ухвалою від 16.11.2018, а клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви зареєстровано в суді 04.12.2018, суд на підставі частини 2 статті 262 КАС України, констатує дотримано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області положень частини 2 статті 240 вказаного Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2018 за №1/1009/т.5/2018, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.