Рішення № 79160270, 14.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019

Справа № 910/14605/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14065/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФОМ" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 125, ідентифікаційний код 24593200)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСІМ" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, ідентифікаційний код 40137970)

Про стягнення 77 106, 50 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФОМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСІМ" (далі - відповідач) про стягнення 77 106, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки від 08.02.2018 № 05-02/2018 в частині строків оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 910/14605/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, буд. 22.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 16.11.2018 була вручена представнику відповідача 12.12.2018.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 08.02.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки № 05-02/2018 (надалі за текстом - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю товар, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти і сплатити вартість поставленого товару відповідно до видаткових накладних, протягом 16 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару покупцю, вказаної у видатковій накладній (п. 1.1, 4.1 договору).

На виконання замовлень відповідача, позивачем було передано у власність відповідача товар відповідно до накладних: № 405 від 13.03.2018 у сумі 1299, 96 грн, № 418 від 14.03.2018 у сумі 477 346, 19 грн, № 421 від 15.03.2018 у сумі 517 905, 02 грн, № 434 від 16.03.2018 у сумі 445 107,12 грн, № 450 від 20.03.2018 у сумі 382 188, 95 грн, № 461 від 22.03.2018 у сумі 335 390, 30 грн, № 489 від 27.03.2018 у сумі 197 594, 28 грн, № 490 від 27.03.2018 у сумі 230 093, 34 грн, № 511 від 29.03.2018 у сумі 443 027, 18 грн, № 528 від 02.04.2018 у сумі 593 302, 84 грн, № 564 від 05.04.2018 у сумі 259, 99 грн, № 568 від 05.04.2018 у сумі 872 014, 78 грн, № 581 від 10.04.2018 у сумі 763 597, 91 грн, № 647 від 20.04.2018 у сумі 661 420, 87 грн, № 656 від 23.04.2018 у сумі 890 734, 24 грн, № 660 від 24.04.2018 у сумі 815 076, 42 грн, № 677 від 25.04.2018 у сумі 254 792, 63 грн, № 707 від 03.05.2018 у сумі 896 974, 06 грн, № 713 від 07.05.2018 у сумі 706 659, 56 грн, № 722 від 10.05.2018 у сумі 857 975, 18 грн, № 730 від 11.05.2018 у сумі 415 727, 98 грн, № 747 від 15.05.2018 у сумі 681 700, 28 грн, № 760 від 17.05.2018 у сумі 591 482, 89 грн, № 817 від 29.05.2018 у сумі 718 099, 22 грн, № 847 від 31.05.2018 у сумі 238 673, 10 грн. Всього на загальну суму 12 988444, 29 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач поставлений за договором товар оплатив повністю, проте з порушенням строку визначеного п. 4.1. договору. Даний факт підтверджується довідкою АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»№ 1-2/18/1589 від 29.10.2018 щодо надходження коштів.

Відповідно до пункту 9.3. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до дати фактичної оплати партії товару.

У відповідності до п. 11.1. договору договір дії з 02.02.2018 до 31.12.2018 включно.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього пені у розмірі 70 964, 21 грн за загальний період прострочення з 01.04.2018 по 26.06.2018 та 3 % річних за період прострочення оплати поставленого товару у розмірі 6 142, 29 грн за загальний період прострочення з 01.04.2018 по 26.06.2018, що ґрунтуються на пункті 9.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір № 05-02/2018 від 08.02.2018 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 12 988 444, 29 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими копіями накладних.

Поставлений відповідачу товар був оплачений останнім повністю, що підтверджено матеріалами справи - довідкою АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»№ 1-2/18/1589 від 29.10.2018.

Позивачем умови договору виконані належним чином та в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, поставлений товар був оплачений з порушенням умов договору щодо строків оплати, і доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 9.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до дати фактичної оплати партії товару.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 4.1. договору, оплата поставленого товару здійснена з порушенням відповідного строку відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення визначений позивачем з 01.04.2018 по 26.06.2018 в розмірі 70 964, 21 грн.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Судом перевірено розрахунки позивача в частині стягнення пені та 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару за такі періоди прострочення по кожній накладній: з 01.04.2018 по 03.04.2018 (3 дні заборгованості), з 04.04.2018 по 05.04.2018 (2 дні заборгованості), з 02.04.2018 по 05.04.2018 (4 дні заборгованості), з 06.04.2018 по 10.04.2018 (5 днів заборгованості), з 11.04.2018 по 11.04.2018 (1 день заборгованості), з 06.04.2018 по 11.04.2018 (6 днів заборгованості), з 12.04.2018 по 12.04.2018 (1 день заборгованості), з 08.04.2018 по 12.04.2018 (5 днів заборгованості), з 13.04.2018 по 16.04.2018 (4 дні заборгованості), з 01.04.2018 по 03.04.2018 (3 дні заборгованості), з 13.04.2018 по 16.04.2018 (4 дні заборгованості), з 17.04.2018 по 17.04.2018 (1 день заборгованості), з 15.04.2018 по 17.04.2018 (3 дні заборгованості), з 18.04.2018 по 22.04.2018 (5 днів заборгованості), з 23.04.2018 по 26.04.2018 (4 дні заборгованості), з 19.04.2018 по 26.04.2018 (8 днів заборгованості), з 22.04.2018 по 26.04.2018 (5 днів заборгованості), з 22.04.2018 по 26.04.2018 (5 днів заборгованості), з 27.04.2018 по 02.05.2018 (6 днів заборгованості), з 03.05.2018 по 03.05.2018 (1 день заборгованості), з 27.04.2018 по 03.05.2018 (7 днів заборгованості), з 10.05.2018 по 13.05.2018 (4 дні заборгованості), з 11.05.2018 по 13.05.2018 (3 дні заборгованості), з 12.05.2018 по 13.05.2018 (2 дні заборгованості), з 20.05.2018 по 21.05.2018 (2 дні заборгованості), з 22.05.2018 по 24.05.2018 (3 дні заборгованості), з 26.05.2018 по 29.05.2018 (4 дні заборгованості), з 24.05.2018 по 29.05.2018 (6 днів заборгованості), з 30.05.2018 по 30.05.2018 (1 день заборгованості), з 27.05.2018 по 30.05.2018 (4 дні заборгованості), з 31.05.2018 по 31.05.2018 (1 день заборгованості), з 01.06.2018 по 03.06.2018 (3 дні заборгованості), з 28.05.2018 по 03.06.2018 (7 днів заборгованості), з 04.06.2018 по 07.06.2018 (4 дні заборгованості), з 01.06.2018 по 07.06.2018 (7 днів заборгованості), з 08.06.2018 по 11.06.2018 (4 дні заборгованості), з 12.06.2018 по 14.06.2018 (3 дні заборгованості), з 15.06.2018 по 17.06.2018 (3 дні заборгованості), з 03.06.2018 по 17.06.2018 (15 днів заборгованості), з 15.06.2018 по 17.06.2018 (3 дні заборгованості), з 18.06.2018 по 18.06.2018 (1 день заборгованості), з 19.06.2018 по 26.06.2018 (8 днів заборгованості), з 17.06.2018 по 26.06.2018 (10 днів заборгованості) та визнано арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 70 964, 21 грн та 3% річних в сумі 6 142, 29 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 70 964, 21 грн та 3% річних в сумі 6 142, 29 грн за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСІМ" про стягнення 77 106, 50 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСІМ" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, буд. 22, ідентифікаційний код 40137970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФОМ" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 125, ідентифікаційний код 24593200) 70964 (сімдесят тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн 21 коп. пені, 6 142 (шість тисяч сто сорок дві) грн 29 коп. 3 % річних та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.01.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко