Рішення № 79159708, 14.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2019 Справа № 905/2169/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянув у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 41210,51грн., -

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 41210,51грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заподіяння збитків відповідачем та незбереження перевезеного вантажу.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

05.12.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем не підтверджено належними доказами вартість втраченого вантажу.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

19.05.2018 за залізничною накладною №49800295 Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (відправник) зі станції відправлення Добропілля ОСОБА_1 залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці відвантажило на адресу Відокремленого підрозділу “Курахівська теплова електрична станція” Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (одержувач) у вагоні №61297370 в кількості 70000 кг, у вагоні №53186284 в кількості 69700 кг., у вагоні №62965413 в кількості 70000 кг вугілля кам'яне марки г-газовий. Вугілля у вологому стані. Вантаж завантажено нижче рівня бортів. Поверхня вантажу маркована двома повздовжніми борознами вздовж вагону.

Під час прибуття вагону на станцію ОСОБА_1 залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України 23.05.2018 була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №61297370, №53186284, №62965413 тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Під час перевірки на 200-тонних тензометричних вагах отримувача, повірених 21.12.2017, виявилось, що у вагоні №61297370 фактична маса брутто вагону склала 87250кг., вага тари 23400кг., маса вантажу нетто 63850кг., що менше проти даних залізничної накладної на 6150кг.

Під час комерційного огляду вагону було встановлено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки та двері зачинені, витікання вантажу немає. Над 1-2 люками є поглиблення шириною 1м., глибиною 40см., над 6-7 люками шириною 2м., глибиною 40см., довжиною 1м. Вагон в технічному відношенні справний.

Факт нестачі вантажу у вагоні №61297370 підтверджується комерційним актом №481001/30 від 23.05.2018, який підписаний належними особами.

Також, під час перевірки на 200-тонних тензометричних вагах отримувача, повірених 21.12.2017 виявилось, що у вагоні №53186284 фактична маса брутто вагону склала 84750кг., вага тари 24000кг., маса вантажу нетто 60750кг, що менше проти даних залізничної накладної на 8950кг.

Під час комерційного огляду вагону було встановлено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки зачинені, витікання вантажу немає. Над 1-2 люками є поглиблення на всю ширину вагону, глибиною 40 см., довжиною 1м.

Факт нестачі вантажу у вагоні №53186284 підтверджується комерційним актом №481001/31 від 23.05.2018, який підписаний належними особами.

Також, під час перевірки на 200-тонних тензометричних вагах отримувача, повірених 21.12.2017 виявилось, що у вагоні №62965413 фактична маса брутто вагону склала 81600кг., вага тари 23300кг., маса вантажу нетто 58300кг, що менше проти даних залізничної накладної на 11700кг.

Під час комерційного огляду вагону було встановлено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки зачинені, витікання вантажу немає, маркування порушене.

Факт нестачі вантажу у вагоні №62965413 підтверджується комерційним актом №481001/32 від 23.05.2018, який підписаний належними особами.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002 президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У графі 20 залізничної накладної №49800295 “Найменування вантажу” зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам'яне) навантажено нижче бортів з вологістю – 8,0%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

За даними комерційного акту №481001/30 від 23.05.2018 недостача у вагоні №61297370 складає 6150кг.

За даними комерційного акту №481001/31 від 23.05.2018 недостача у вагоні №53186284 складає 8950кг.

За даними комерційного акту №481001/32 від 23.05.2018 недостача у вагоні №62965413 складає 11700кг.

Згідно акту прийому-передачі №90511234 від 31.05.2018 між ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” та ТОВ “ДТЕК Трейдінг” та рахунку-фактури №90511234 від 31.05.2018 вартість однієї тони вугілля кам’яного у вагонах №61297370, №53186284 та №62965413 складає 1822,99грн. з ПДВ (1519,16грн.+20%ПДВ=1822,99грн.)

Суд вважає, що акт прийому-передачі №90511234, та рахунок-фактура №90511234 які підписано уповноваженими особами та засвідчені печатками вказаних підприємств є належними та допустимими доказами, що підтверджує вартість спірної партії вугілля, яка перевозилась за залізничною накладною №49800295 у вагонах №61297370, №53186284 та №62965413.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за спірною відправкою суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вагоні №61297370, з урахуванням норми природної втрати, складає 8659,20грн., виходячи з наступного розрахунку:

6150– 1400 кг (70000 кг х 2%) = 4750 кг.

4,750 т. х 1822,99 грн. = 8659грн. 20коп.

Вартість недостачі вантажу у вагоні №53186284 складає 13774,51грн., виходячи з наступного розрахунку:

8950 – 1394 кг (69700 кг х 2%) = 7556 кг.

7,556 т х 1822,99грн. = 13774грн. 51коп.

Вартість недостачі вантажу у вагоні №62965413 складає 18776,80грн., виходячи з наступного розрахунку:

11700 – 1400 кг (70000 кг х 2%) = 10300 кг.

10,300 т х 1822,99 грн. = 18776грн. 80коп.

Таким чином, загальна вартість нестачі вантажу за спірним перевезенням склала 41210грн. 51коп.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що саме відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає про наступне.

За приписами ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач.

Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, залізнична накладна №49800295 від 19.05.2018 містить переуступний напис про те, що право на пред'явлення претензії та позову передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”. Вказаний напис засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (одержувача) та скріплено печаткою підприємства.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” є юридичною особою. В той же час, Курахівська теплова електрична станція є відокремленим підрозділом зазначеної юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1,2, абз. 1 ч. 3 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” має повне право на передання переуступного напису відокремленому підрозділу “Курахівська теплова електрична станція” на пред'явлення претензій і позовів до ПАТ “Укрзалізниця”.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом до відповідача.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості нестачі вугілля у розмірі 41210грн. 51коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” про стягнення вартості нестачі вантажу - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (85043, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, буд.1А, код ЄДРПОУ 37014600) вартість нестачі вугілля у розмірі 41210 (сорок одна тисяча двісті десять) грн. 51коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов