Рішення № 79159705, 09.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.2019 Справа № 905/1964/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" м. Бахмут

про стягнення пені у розмірі 132990,91грн., 3% річних у розмірі 7144,16грн., інфляційних витрат у розмірі 77336,53грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" м. Бахмут про стягнення пені у розмірі 132990,91грн., 3% річних у розмірі 7144,16грн., інфляційних витрат у розмірі 77336,53грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1518/15-БО-6 від 31.12.2014 в частині оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1964/18; справу №905/1964/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.2018 суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судові засідання не з’явився, про час, дату та місце судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал на його юридичну адресу. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення ухвал суду відповідачу.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" (відповідач, Покупець) був укладений договір на купівлі-продажу природного газу №1578/15-БО-6, за приписами п.1.1. якого Продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №8 від 25.08.2015) продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 247,371тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень – 38,082; лютий – 27,113; березень – 16,152; квітень – 5,924; травень – 0; червень – 0; липень 0; серпень – 0; вересень – 22,5; жовтень – 30,2; листопад – 49,2; грудень – 58,2.

Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1 договору).

Згідно з п.3.3 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.3.4 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №10 від 22.10.2015), не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Додатковими угодами № 1 від 06.02.2015, №2 від 10.03.2015, №3 від 07.04.2015, №4 від 14.05.2015, №5 від 30.06.2015, №6 від 29.07.2015, №6 від 12.10.2015, №9 від 12.10.2015, №10 від 22.10.2015, №12 від 25.11.2015 до вказаного договору внесено зміни до п. 5.2 щодо ціни газу.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору (в редакції додаткової угоди №11 від 02.11.2015), оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим.

Умовами п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років (п. 9.3. договору).

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі вищезазначеного договору позивачем та відповідачем було підписані акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) б/н від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 291770,58грн. (38,082тис. куб. м), б/н від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 201092,79грн. (27,113тис. куб. м), б/н від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 183060,96грн. (16,152тис. куб. м), б/н від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 56871,83грн. (5,924тис. куб. м), б/н від 30.09.2015 у вересні 2015року на суму 21254,67грн. (2,395тис. куб. м), б/н від 31.10.2015 у жовтні року 2015 на суму 157446,06грн. (17,680тис. куб. м), б/н від 30.11.2015 у листопаді 2015 року на суму 284262,92грн. (32,503тис. куб. м), б/н від 31.12.2015 у грудні 2015року на суму 387691,05грн. (44,302тис. куб. м).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у 2015 році на суму 1583450,86грн.

Як вказує позивач з посиланням на власний розрахунок та відомості, які містяться у довідці “Операції з 01.01.2015 по 30.11.2017 ТО "Квант Енергія", відповідачем здійснювалась оплата за спожитий природний газ за рахунок власних коштів у загальному розмірі 1583450,86грн., а саме:

1) за поставкою січня 2015 року на суму 291770,58 грн.: 10.03.2015 – 16065,20грн., 23.03.2015 – 64222,42грн., 22.04.2015 – 120000,00грн., 20.05.2015 – 10400,00грн., 02.06.2015 – 40000,00грн., 25.06.2015 – 41082,96 грн.;

2) за поставкою лютого 2015 року на суму 201092,79 грн.: 25.06.2015 – 201092,79 грн.;

3) за поставкою березня 2015 року на суму 183060,96 грн.: 25.06.2015 – 35124,25 грн.; 31.08.2015 – 94400,00 грн., 08.09.2015 – 53536,71грн.;

4) за поставкою квітня 2015 року на суму 56871,83 грн.: 08.09.2015 – 56871,83 грн.;

5) за поставкою вересня 2015 року на суму 21254,67 грн.: 10.11.2015 – 21254,67 грн.;

6) за поставкою жовтня 2015 року на суму 157446,06 грн.: 26.11.2015 – 74930,00 грн., 09.12.2015 – 41258,35 грн., 14.12.2015 – 38524,07 грн., 28.12.2015 – 2733,64 грн.;

7) за поставкою листопада 2015 року на суму 284262,92 грн.: 28.12.2015 – 102596,91грн., 30.12.2015 – 181666,01 грн.;

8) за поставкою грудня 2015 року на суму 387691,05 грн.: 30.12.2015 – 0,50 грн., 18.01.2016 – 125100,00грн., 29.01.2016 – 90000,00грн., 17.02.2016 – 113469,00 грн., 11.03.2016 – 17705,96 грн., 17.03.2016 – 41415,59 грн.

Таким чином, станом на 17.03.2016 (враховуючи, що остання оплата в розмірі 41415,59грн. за зобов’язаннями грудня 2015 року проведена 17.03.2016) заборгованість відповідача за зобов’язаннями січня-квітня 2015 року, жовтня – грудня 2015 року у розмірі 1583450,86грн. погашена у повному обсязі.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені в розмірі 132990,91грн., 3% річних у розмірі 7144,16грн. та інфляційних витрат у розмірі 77336,53грн. у зв’язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, зобов'язання з оплати газу, який було прийнято протягом 2015 року, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2015 року на суму 291770,58грн. - 16.02.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015, 15.02.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою лютого 2015 року на суму 201092,79грн. - 16.03.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.03.2015, 15.03.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою березня 2015 року на суму 183060,96грн. - 14.04.2015 включно;

- за поставкою квітня 2015 року на суму 56871,83грн. - 14.05.2015 включно;

- за поставкою вересня 2015 року на суму 21254,67грн. - 14.10.2015 включно;

- за поставкою жовтня 2015 року на суму 157446,06грн. - 16.11.2015 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.11.2015, 15.11.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою листопада 2015 року на суму 284262,92грн. - 14.12.2015 включно;

- за поставкою грудня 2015 року на суму 387691,05грн - 14.01.2016 включно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як встановлено судом, погашення заборгованості за зобов’язаннями січня-квітня 2015року, за зобов’язаннями вересня-грудня 2015року відбулося з порушенням строків, визначеними у договорі №1578/15-БО-6 від 31.12.2014.

30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

За висновком суду, частиною 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Суд зазначає, що частина 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у 2015 році, погашена у повному обсязі до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч.3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з огляду на що, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" м. Бахмут про стягнення пені у розмірі 132990,91грн., 3% річних у розмірі 7144,16грн., інфляційних витрат у розмірі 77336,53грн. відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційної інстанції через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, 78А, ЄДРПОУ 37545287).

У судовому засіданні 09.01.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2019.

Суддя Г.Є. Курило