Ухвала суду № 7915823, 02.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року № 3593 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П. , Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Крот О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мелвіс” до державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мелвіс” (далі ТОВ “Мелвіс”) у вересні 2008 року звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області (надалі ДПІ у Гусятинському р-ні) від 21 травня 2008 року № 0000862300/0, яким йому було визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 1800000 грн., з яких 1000000 грн. за основним платежем та 800000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року у справі № 2-а-6961/08 позов було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гусятинському р-ні від 21 травня 2008 року № 0000862300/0.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у Гусятинському р-ні просить вказану постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ “Мелвіс”. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно погодився із правомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат вартості виконання робіт по створенню (розробці) програмного забезпечення інтегрованого модуля для “Інформаційної системи управління “МЕЛВІС” (далі ІСУ “МЕЛВІС”), оскільки це є її поліпшення, тобто поліпшення основних фондів IV групи.

Крім того, судом першої інстанції не було задоволено клопотання ДПІ у Гусятинському р-ні про зупинення розгляду даної справи до вирішення кримінальної справи про обвинувачення директора ТОВ “Мелвіс” ОСОБА_1. за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах за ч. 3 ст. 212 КК України.

Позивач ТОВ “Мелвіс” подав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін. При цьому покликається на те, що правомірно відніс до складу валових витрат вартість робіт на створення програмного продукту інтегрованого модуля, функціональним призначенням якого є проведення дослідно-експериментальних досліджень. У свою чергу проведення дослідно-експериментальних досліджень за допомогою інтегрованого модуля, як окремого програмного продукту, сприяє розширенню діапазону функціонування програмних продуктів “МЕЛВІС”.

Одночасно покликається на порушення відповідачем п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” про обовязковість у даному випадку для прийняття рішення податковим органом наявності висновку Міністерства України у справах науки і технологій.

Під час апеляційного розгляду справи представники апелянта ДПІ у Гусятинському р-ні підтримали вимоги за апеляційною скаргою та надали суду пояснення відповідно до її змісту.

Представник позивача ТОВ “Мелвіс” у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечив, просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору № 100 від 05 липня 2007 року між ТОВ “Мелвіс” та ПП ОСОБА_1 останнім було створено програмне забезпечення для компютерної програми ІСУ “МЕЛВІС” з метою обєднання баз даних для удосконалення бухгалтерського обліку, що лежить в основі вказаної компютерної програми, тобто з метою можливого введення у неї інших баз даних. З пояснень представника позивача вбачалося, що програмне забезпечення “інтегрований модуль” використовувався позивачем для компютерної програми ІСУ “МЕЛВІС” одноразово і доказів того, що вказане програмне забезпечення було створено для удосконалення цієї компютерної програми і яка у даний час використовується вже в удосконаленому вигляді не здобуто. Відтак позивач правомірно відніс вартість затрат по створенню програмного забезпечення “інтегрований модуль” у сумі 4 000 000 грн. до валових витрат.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, виходячи з таких міркувань.

Як встановлено п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( далі Закон), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону до валових витрат включаються, окрім іншого, витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погодився з висновками контролюючого органу та відмовився підписувати акт “Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “МЕЛВІС” № 286/23-21135193 від 13.05.2008 року (а.с. 32).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення податкового органу до Міністерства України у справах науки і технологій за відповідним експертним висновком, який би був підставою для прийняття відповідного рішення податковим органом.

Окрім того, із наявного у матеріалах справи договору про створення (розробку) програмного забезпечення № 100 від 05.07.2007 року (а.с. 56-57) вбачається, що замовник, тобто ТОВ “Мелвіс”, після одноразового використання інтегрованого модуля для ІСУ “МЕЛВІС” не має права у подальшому використовувати його у власних виробничих потребах.

Разом із тим, відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що виконання робіт по створенню (розробці) програмного забезпечення інтегрованого модуля для ІСУ “МЕЛВІС” є поліпшення основних фондів IV групи ТОВ “Мелвіс”.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що реальність вказаного договору про створення (розробку) програмного забезпечення № 100 від 05.07.2007 року податковим органом під сумнів не ставиться.

Відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року у справі № 2-а-6961/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 05 лютого 2010 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко