Ухвала суду № 79153913, 10.01.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/188/19

Провадження № 6/643/53/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - Мельникової І.Д.

при секретарі: - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання Державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, боржник ОСОБА_3, стягувач: Головного управління ДФС у Харківській області, про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань, покладених на неї виконавчим документом.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що на виконанні у Московському ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження 57569945 по виконанню вимоги №Ф-13984-17 У, виданий 12.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ГУ ДФС у Харківській області єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 29877,77 грн. Виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_3 на виклики не з’явився. Боржником виконавчий документ в самостійному порядку не виконується, заборгованість не погашена, що свідчить про його ухилення від виконання виконавчого документа.

У судове засідання державний виконавець не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши подання, вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

На виконанні у Московському ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження 57569945 по виконанню вимоги №Ф-13984-17 У, виданий 12.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ГУ ДФС у Харківській області єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 29877,77 грн..

Звертаючись з поданням до суду державний виконавець посилається на те, що на теперішній час за боржником заборгованість не погашена.

Посилається на те, що наявність у боржника зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.п. 2, 8 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в’їзду в Україну» невиконання рішення суду є підставою для заборони виїзду з України.

Вимогами п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Державний виконавець не надав доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_3 має закордонний паспорт та має намір виїхати за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, а також громадянинові, який має паспорт може тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Крім того, матеріали подання не містять підтвердження того, що ОСОБА_3 обізнаний про існування вказаного виконавчого провадження та навмисно ухиляється від виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до Указу президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.

При цьому, сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є, відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», безумовною підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Між тим, матеріали подання не містить будь-яких доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання ним зобов'язань за рішенням суду, доводи державного виконавця щодо ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, покладених на нього державним органом та можливості боржника виїхати за межі України ґрунтуються лише на припущеннях.

Суду не надано доказів на підтвердження виклику боржника до виконавчої служби з приводу вищевказаного виконавчого провадження та взагалі щодо обізнаності останнього про наявність такого виконавчого провадження.

Крім того, матеріали подання не містять довідки з Департаменту реєстрації ХМР щодо зареєстрованого на даний час місця перебування ОСОБА_3, не надано підтвердження, що виконавцем направлялись запити до державних установ, з метою встановлення його майнового стану, місця роботи, доходів тощо.

При цьому суд враховує, що саме державний виконавець, як ініціатор вирішення питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві на виїзд, зобов'язаний зазначити у поданні передбачені законом підстави для такого обмеження і надати відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, оскільки не доведено доцільності застосування до боржника заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України та доказів на обгрунтування подання.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання Державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, боржник ОСОБА_3, стягувач: Головного управління ДФС у Харківській області, про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа– відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Д.Мельникова