Рішення № 79153300, 08.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 Справа № 335/13498/18 2/335/593/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Проценко А.М., за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В., розглянувши цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 звернулася з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». На протязі останнього часу відповідач заробітну плату не виплачував. Позивач розірвав трудовий договір з власної ініціативи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України 23.08.2018 року, але в день звільнення заборгованість сплачено не було. Загальна сума боргу складає 43784,64 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем не сплачено, просить суд стягнути заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 13025,73 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30758,91 грн.

Ухвалою судді від 19.11.2018 року відкрито провадження по вказаній справі.

12.12.2018 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява представника ОСОБА_2, відповідно до якої просить суд стягнути з ПАТ „ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат ” на користь ОСОБА_1 заборгованість по середньому заробітку за час затримки у розрахунку по заробітній платі при звільненні у розмірі 39392,99 грн., вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 13025,73 грн. залишити без задоволення, у зв’язку із виплатою відповідачем зазначеної заборгованості.

Згідно відзивів на позовну заяву від 12.12.2018 року та 09.01.2019 року, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що державним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки відповідача.

В судове засідання сторони не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Був звільнений на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ № 02-123-К від 23.08.2018 року).

Відповідно до наданої позивачем до суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період березень 2018 року – серпень 2018 року, ОСОБА_1 заробітну плату не отримував у повному обсязі, у визначені законом строки.

Зазначені обставини у відзиві на позовну заяву не оспорюються, тому суд вважає їх визнаними, що в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягає доказуванню.

Відповідач заперечує проти задоволення позову лише з тих підстав, що у невиплаті заробітної плати відсутня його вина, тому що на всі рахунки підприємства накладено арешт.

Суд не вважає що зазначене є підставою відмови в задоволенні позову, оскільки в даному випадку першочергово порушено право позивача, які навіть за відсутності в затримці вини відповідача підлягають відновленню.

Щодо аргументів представника відповідача про відсутність його вини суд зазначає, що ст. 43 Конституції України, яка є нормою прямої дії має найвищу юридичну силу, гарантовано позивачу право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя.

Судження представника відповідача щодо відсутності його вини в зв’язку з накладенням арешту на всі його рахунки суд відхиляє, оскільки по-перше, це не є прерогативою даного спору, а підлягає вирішенню в порядку здійснення ним господарських відносин, а по-друге, доказів, які б підтверджували наведені обставини, представник відповідача неп надає.

Даний спір виник в сфері трудових відносин та регулюється Кодексом законів про працю України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» середньомісячний дохід позивача складає 11871,86 гривень.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 39392,99 грн., з розрахунку: 73 робочих дня (з 28.08.2018 року по 06.12.2018 року) х 539,63 грн.

При цьому встановлено, що на теперішній час, вказана заборгованість позивачу не сплачена.

На підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку по заробітній платі при звільненні.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН2907809095, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період 28.08.2018 рік по 06.12.2018 рік у розмірі 39392 (тридцять дев’ять тисяч триста дев’яносто дві) гривні 99 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн.(сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: А.М. Проценко