Ухвала суду № 79152812, 29.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13425/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 грудня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, подану в особі уповноваженого представника – Сілкіна – ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Андезит», Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету, третя особа без смостійних вимог Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про скасування арешту на нерухоме майно,-

встановив:

ОСОБА_1, в особі уповноваженого представника – Сілкіна – ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Андезит», Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету, третя особа без смостійних вимог Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про скасування арешту на нерухоме майно.

У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Водночас, позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: позивачем у позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, згідно ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником.

Згідно ч.7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Так, ч. 4, 5, 6 ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, при зверненні до суду представником позивача, який є адвокатом, належить надати оригінал довіреності або ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Засвідчена адвокатом копія ордеру може надаватись виключно у разі звернення з адвокатським запитом, що відповідає рішенню Ради адвокатів України від 4 серпня 2017 року № 162.

Водночас, чинним законодавством не передбачено надання до суду копії ордеру, адже ЦПК України містить безумовний обовязок надання представником саме оригіналу документу, щопідтверджує повноваження представника позивача.

Всупереч вказаним положенням ЦПК України до матеріалів позову долучено фотокопію ордера.

За таких обставин, наявна в матеріалах справи фотокопія ордера не може бути достатньою підставою на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді.

Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутній оригінал квитанції про сплату судового збору за заявлені вимоги.

Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 року, що набрав чинності з 01.09.2015 року) із змінами внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ( 704,80 гривень)

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762,00 гривень.

Варто також зазначити, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані роз’яснення: Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви в такій об'єднано дві вимоги: зняття арешту з майна та зобов’язання вчинити певні дії, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

При зверненні до суду з позовом, представник позивача просила суд звільнити позивача від сплати судового збору у зв’язку з скрутним матеріальним становищем.

Розглянувши заяву про звільнення позивача від сплати судового збору, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 3 674-VI).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України та ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або якщо позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Таким чином, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обовязком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Отже, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд вправі звільнити позивача (фізичну - особу) від сплати судового збору, однак з указаного слідує, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, викладені представником позивача обставини не є достатньою та належною правовою підставою для звільнення від сплати судового збору в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Відтак у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено нормами ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання позивачем наведених вимог процесуального законодавства має правові наслідки.

Зважаючи на викладене вище, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а відтак у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина четверта статті 177 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК).

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України та зазначених недоліків та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру ( 704,80 грн. х 2 вимоги = 1409,60 грн.)

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз’яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 258-260 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1, подану в сосбі уповноваженого представника – Сілкіна – ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Андезит», Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету, третя особа без смостійних вимог Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про скасування арешту на нерухоме майно - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, що не перевищує п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3