Ухвала суду № 79152760, 11.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 562/3254/18

Провадження №1-кп/308/1198/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого Фазикош О.В., суддів Бедьо В.І., Іванов А.П., за участю секретаря Рабош А.О., прокурора Демчук П.І., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_3. – адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22018180000000009 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.311, ч.3 ст.311, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.311 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22018180000000009 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.311, ч.3 ст.311, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.311 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_6 заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. У підготовчому судовому засіданні клопотали про повернення вказаного обвинувального акту прокурору для усунення недоліків передбачених КПК України, з посиланням на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки обвинувачення сформульовані нечітко, що унеможливлює визначити роль, участь та результату дій кожного з обвинувачених в інкримінованих злочинах та свідчать про відсутність правової оцінки діям всіх учасників кримінального провадження. Вказуючи , що виклад у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження без зазначення всіх складових, передбачений ст.. 91 ч.1 КПК України, які підлягають доказуванню, відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист та на справедливий розгляд справи. Фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_3 в обвинувальному акті викладені узагальнено, не зазначено, які конкретні злочинні дії та ким з обвинувачених вчинені, і якими є ступінь винуватості кожного з них, роль кожного з них у вчиненні правопорушення. В межах висунутого обвинувачення неможливо довести або спростувати подію кримінального правопорушення, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що йому не зрозуміло в чому його обвинувачено.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. У підготовчому судовому засіданні клопотали про повернення вказаного обвинувального акту прокурору для усунення недоліків передбачених КПК України, з посиланням на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки обвинувачення сформульовані нечітко, що унеможливлює визначити роль, участь та результату дій кожного з обвинувачених в інкримінованих злочинах та свідчать про відсутність правової оцінки діям всіх учасників кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що йому не зрозуміло в чому його обвинувачено.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. У підготовчому судовому засіданні клопотали про повернення вказаного обвинувального акту прокурору для усунення недоліків передбачених КПК України, з посиланням на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки обвинувачення сформульовані нечітко, що унеможливлює визначити роль, участь та результату дій кожного з обвинувачених в інкримінованих злочинах та свідчать про відсутність правової оцінки діям всіх учасників кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_2. підтримав думку свого захисника.

Крім цього, обвинувачені та їх захисники вказували про ненадання їм можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження на досудовому розслідуванні, оскільки слідчим суддею було постановлено ухвалу про обмеження в часі на ознайомлення, фактично не заслухавши їх позицію, та розглянувши таке клопотання слідчого у їх відсутності.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти клопотання обвинувачених та їх захисників, суд, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.3ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрімвказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказанихістотних обставин вчинення злочинуі водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту (п.5 ч.1 ст.3 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1, 2 ст.8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1, 5 ст.9 КПК України).

Відповідно дост.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність.

В силу ч. 2ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

В силу імперативного припису, викладеного у п. «а» ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до зазначеного обвинувального акту вказані фактичні обставини кримінального правопорушення та у обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація.

ОСОБА_3 обвинувачується у підбурюванні до переміщення прекурсорів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ч.4 ст.27 ч.3 ст.305 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту за ч.2 ст.311 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах за ч.3 ст.311 КК України, у придбанні та зберіганні бойових приписів без передбаченого законом дозволу за ч.1 ст.263 КК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у підбурюванні до переміщення прекурсорів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ч.4 ст.27 ч.3 ст.305 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб з метою збуту за ч.2 ст.311 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується у переміщенні прекурсорів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ч.3 ст.305 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за ч.2 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту за ч.2 ст.311 КК України.

Разом з цим, в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення зазначається, що у період не пізніше ніж з квітня 2017 року і до кінця другої декади березня 2018 року ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, цілком усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, направлену на вчинення ними незаконного придбання псевдоефедриновмісних пігулок «Cirrus», їх незаконного переміщення через митний кордон України, зберігання, перевезення з метою збуту, а також з метою їх використання для виробництва або виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах.

Наступним вказується, що будучи обізнаним про те, що ОСОБА_2 здійснює постійні виїзди до країн Європейського союзу різними транспортними засобами, ОСОБА_3 підбурив останнього на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів у вказаній сфері шляхом здійснення замовлення щодо контрабандного переміщення в Україну вказаних таблеток «Cirrus» у якнайбільших кількостях, в особливо великих розмірах. При цьому, відповідно до зазначеної домовленості, ОСОБА_2 повинен був придбати псевдоефедриновмісні пігулки «Cirrus» забезпечити їх приховане переміщення з ОСОБА_7 в Україну, а ОСОБА_3 - забезпечити їх збут на території України.

Окремо вказується, що не пізніше ніж на початку березня 2018 року, житель Рівненської області ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, цілком усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, направлену на вчинення ними незаконного придбання псевдоефедриновмісних пігулок «Cirrus», їх незаконного переміщення через митний кордон України, зберігання, перевезення з метою збуту, збуту, а також з метою їх використання для виробництва або виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах.

Наступним вказується, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про те, що ОСОБА_2 здійснює постійні виїзди країн Європейського союзу різними транспортними засобами, підбурив останнього на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів у вказаній сфері шляхом здійснення замовлення щодо контрабандного переміщення в Україну вказаних таблеток «Cirrus» у якнайбільших кількостях, в особливо великих розмірах. При цьому, відповідно до зазначеної домовленості, ОСОБА_2 повинен був придбати псевдоефедриновмісні пігулки «Cirrus», забезпечити їх приховане переміщення з ОСОБА_7 в Україну, а ОСОБА_1 - забезпечити їх збут на території України.

Потім вказується в обвинувальному акті, що після прийняття в період не пізніше ніж з квітня 2017 року і до кінця другої декади березня 2018 року від жителів Рівненської області ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які не знайомі між собою, замовлень на контрабандне переміщення з ОСОБА_7 у якнайбільших кількостях таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору «псевдоефедрин» в особливо великих розмірах, узгодження способу і форми оплати, ОСОБА_2 взяв на себе перед замовниками зобов’язання щодо їх незаконного придбання у ОСОБА_7, подальше забезпечення їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та перевезення на територію Рівненської області у спільно обумовлене із замовниками місце.

При цьому в обвинувальному акті вказується, що надалі, ОСОБА_2, реалізуючи спільний з ОСОБА_3, ОСОБА_1 умисел на переміщення прекурсорів через митний кордон вчиняв певні дії, вказується, що ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, направлену на вчинення ними незаконного придбання псевдоефедриновмісних пігулок «Cirrus», їх незаконного переміщення через митний кордон України, зберігання, перевезення з метою збуту, а також з метою їх використання для виробництва або виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах, а ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, цілком усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, направлену на вчинення ними незаконного придбання псевдоефедриновмісних пігулок «Cirrus», їх незаконного переміщення через митний кордон України, зберігання, перевезення з метою збуту, збуту, а також з метою їх використання для виробництва або виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах.

При цьому обставини кримінального правопорушення викладено неконкретно, поверхово, вони містять суперечності, з фактичними обставинами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Згідно до ст.ст. 26,27 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох субєктів злочину у вчиненні умисного злочину, а співучасниками злочину, поряд з виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Так, організатор (ч. З ст. 27 КК) — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) учиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Організатор посідає особливе місце серед співучасників, він головний серед них, як правило, ініціює, регулює і спрямовує всю їхню злочинну діяльність. Діяльність організатора може бути спрямована на вчинення одного чи декількох злочинів (двох чи більше).

У законі вирізняють різні види організаторів злочину: зокрема це є особа, яка організувала вчинення злочину, — це співучасник, який ініціює вчинення злочину, об’єднує інших співучасників, спрямовує їхні дії, розподіляє ролі між ними, намічає й розробляє план певного злочину (декількох злочинів), координує діяльність співучасників, розподіляє їхні обов’язки та функції, визначає майбутню жертву чи об’єкти злочину. Організація злочину виявляється у формі змови, доручення, наказу. За обсягом дії організатора завжди ширші підбурювання й пособництва. Так, керування підготовкою злочину (злочинів) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на замовлення вчинення злочину.

При цьому, підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Це означає, що підбурювач викликає у виконавця або в інших співучасників бажання й рішучість учинити злочин, тобто викликає (породжує) у співучасників умисел на вчинення злочину.

З об’єктивної сторони підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення злочину і ставить свої дії у причинний зв’язок з тим злочином, що буде вчинений виконавцем.

Підбурювання з об’єктивної сторони може виявлятись у словесних (вербальних) діях, в усній чи письмовій формі, у конклюдентних діях — жестах, міміці, пантомімі. За змістом ці дії можуть бути чітко визначеними або завуальованими, але вони повинні мати об’єктивну спрямованість на вчинення іншим співучасником (виконавцем, пособником) певного злочину.

Формами підбурювання згідно з ч. 4 ст. 27 КК є: умовляння, підкуп, погроза, примус, інше схиляння співучасника до вчинення злочину.

При цьому в обвинувальному акті вказується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підбурили ОСОБА_1 на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів у вказаній сфері шляхом здійснення замовлення щодо контрабандного переміщення в Україну вказаних таблеток «Cirrus» у якнайбільших кількостях, в особливо великих розмірах.

Обвинувальний акт містить істотні суперечності щодо такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Під попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК України) належить розуміти вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Домовитись про спільне вчинення злочину зазделегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.

Із змісту обвинувального акту не вбачається повної і конкретної (детальної) інформації щодо того, яким чином відбувалась попередня змова між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 враховуючи зміст обвинувального акту, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в чому відобразились ролі кожного та зміст домовленостей між ними в частині обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 311 та ч.3 ст. 311 КК України, не зазначено, хто з трьох осіб, чи всі вони разом, придбавали таблетки «Cirrus» у кількості 28000 одиниць із вмістом прекурсору - псевдоефедрину або окремо у кількості 7000 та 12600 таких таблеток, не зазначено, хто з трьох осіб, чи всі вони разом, придбавали з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, коли у них виник спільний злочинний умисел на вчинення злочинів за попередньою змовою у групі осіб, на які конкретно спільні дії був направлений цей умисел, хто з учасників групи, які конкретні дії виконував чи повинен був виконувати, тобто не зазначено по суті спосіб вчинення злочинів, ознаки суб'єктивної сторони злочинів.

Так, у обвинувальному акті, з одного боку, не виділені епізоди злочинної діяльності, з іншого боку - нема вказівки на те, що правопорушення були триваючими, відповідно, незрозуміло, коли у діях обвинувачених виникла кваліфікуюча ознака вчинення за попередньою змовою групою осіб; не виділені та окремо не кваліфіковані кримінальні правопорушення, вчинені, на думку обвинувачення, за попередньою змовою групою осіб.

Не вказаний мотив злочинів стосовно кожного з обвинувачених, що у даному випадку є обов’язковим, оскільки санкцією ч.3 ст. 305 та ч.3 ст. 311 КК України передбачена додаткова міра покарання у вигляді конфіскація майна.

При цьому обвинувачення не має бути суперечливим.

Крім того, в обвинувальному акті вказується, що під час зустрічі 17.03.2018 року ОСОБА_3 у черговий раз виявив готовність щодо співучасті з ОСОБА_2 у незаконному одержанні таблеток «Cirrus» у якнайбільших кількостях та, переконавшись у їх наявності в ОСОБА_2 у кількості 500 блістерів, що складає 7000 таких таблеток, які містять прекурсор «псевдоефедрин» масою 648,2125 грама, обговорив з ОСОБА_2 їх фінансові розрахунки у вказаній протиправній діяльності, після чого передав йому 14000 гривень в забезпечення досягнутої злочинної домовленості щодо їх подальшого збуту та під час зустрічі 18.03.2018 року ОСОБА_1 у черговий раз виявив готовність щодо співучасті з ОСОБА_2 у незаконному одержанні таблеток «Cirrus» у якнайбільших кількостях та, переконавшись у їх наявності в ОСОБА_2 у кількості 900 блістерів, що складає 12600 таких таблеток, які містять прекурсор «псевдоефедрин» масою 1166,7825 грама, обговорив з ОСОБА_2 їх фінансові розрахунки у вказаній протиправній діяльності, після чого передав йому 240100 гривень та 400 доларів США в забезпечення досягнутої злочинної домовленості щодо їх подальшого збуту. Вказані дії обвинувачених кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України як незаконне придбання, зберігання, перевезення прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

І навпаки ці самі дії обвинувачених кваліфіковані органом досудового розслідування вже тільки за ч. 2 ст. 311 КК України як у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин з метою збуту, вказуючи що такі дії вчиненні за попередньою змовою групою осіб.

В обвинувальному акті взагалі не зазначені обставини вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст.311 КК України, а саме придбання, зберігання та перевезення прекурсорів саме з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин та з метою їх збуту. Тобто зазначаються не конкретні дії у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а зазначаються і викладаються висновки, проведених під час досудового розслідування експертиз, наслідки проведення огляду та обшуку, тобто вказуються докази.

За таких обставин скарги захисників на те, що деякі абзаци обвинувального акту взагалі незрозумілі, є обґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що у формулюванні обвинувачення повинно бути зазначено місце де конкретно було вчинено правопорушення, спосіб його вчинення, ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об'єктивно встановлених обставин, порушує право обвинувачених на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження.

Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинувачених на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п.1) ч.3 ст.42 КПК України вони мають право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують. При цьому, це право включає можливість знати причини, у чому особу обвинувачують.

Відповідно до ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка чинна в Україні на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставинною, що обтяжує покарання обвинувачених, у обвинувальному акті зазначено «чинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 311 КК України, за попередньою змовою».

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнається вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Так, в обвинувальному акті зазначена обтяжуюча покарання обвинувачених обставина як вчинення злочину «за попередньою змовою», в той час як це є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 311 КК України, а відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином, є безпідставним посилання у обвинувальному акті на обтяжуючу обставину «вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 311 КК України, за попередньою змовою».

Також, з тексту обвинувального акту, в межах якого суд повинен розглянути обвинувачення по суті, згадуються прізвища наступної особи, яка її ідентифікує: а саме ОСОБА_8.

Між тим, обвинувачення щодо ОСОБА_8 не є предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_8 у кримінальному правопорушенні грубо порушує передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин, суд не може розглянути подане прокурором обвинувачення, де зазначається, що ОСОБА_8 був виконавцем злочину, оскільки його не було залучено у цю справу.

Цей висновок відповідає змісту постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 461/3797/17.

Статтею 374 КПК України, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, у вироку має бути викладене саме те обвинувачення, зміст якого міститься в обвинувальному акті. При цьому, закон не наділяє суд правом, встановлювати інші обставини, або зазначати інші дані, виключати або замінювати їх, в тому числі не наділяє суд правом змінювати конкретні прізвища осіб на інші дані (Особа 1 та інше).

Отже, при такому формулюванні у вироку має бути констатована винуватість ОСОБА_8, як співучасника групи.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, суперечить загальним засадам кримінального провадження.

Так, відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Отже, пряме зазначення конкретних прізвищ осіб, які фактично обвинувачуються у вчиненні злочинів, спільно з обвинуваченими за відсутності визначеного їх процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності даних про наявність щодо такої особи обвинувальних вироків, є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального акту у такий спосіб.

За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вказане є суттєвим порушенням міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічний підхід міститься у висновках, викладених у рішенні Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347 кс15.

Суд повністю погоджується з позицією захисників щодо того, що загалом фактичні обставини кримінальних правопорушень в обвинувальному акті викладені узагальнено, поверхово, не зазначено, які конкретні злочинні дії та ким з обвинувачених вчинені. Виклад фактичних обставин кримінального провадження це не тільки констатація події, що відбулась. З викладеного обвинувачення, як обвинуваченому, так і іншим учасникам провадження, в тому числі і суду повинно бути зрозуміло в чому обвинувачується особа, а також на підставі чого орган досудового розслідування прийшов до висновку, що особа вчинила саме таке кримінальне правопорушення і, чому дії обвинуваченого кваліфікуються саме за тією чи іншою статтею Кримінального Закону.

Пред’явлення захисниками вимоги про конкретизацію та деталізацію обвинувачення узгоджується з правом особи на справедливий суд, у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Тобто, наявна неконкретність предявленого обвинувачення, та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не відповідає вимогам його складання, що передбачені та встановлені ст. 291 КПК України, оскільки зміст обвинувачення в ньому викладений суперечливо.

В судовому засіданні прокурор не зміг пояснити вказані розбіжності в тексті обвинувального акту. Крім того, прокурор не навів обґрунтованих доводів відсутності формулювання обвинувачення в самому обвинувальному акті.

ОСОБА_8 факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року про порушення права обвинуваченого на захист.

При цьому, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуваннюу кримінальному провадженні.

Разом з тим, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вищезазначені вимоги закону недотримані.

Виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й підміняти собою формулювання обвинувачення, як помилково дійшов висновку слідчий, яким складено обвинувальний акт, та прокурор, який його погоджував і підписував, оскільки як вбачається з обвинувального акту, події, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення є тотожними.

У відповідності до положень п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відсутність формулювання фактичних обставин, чіткого та конкретного формулювання обвинувачення є не тільки порушенням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а й порушенням конституційного права обвинуваченого на захист, оскільки обвинувачений позбавлений можливості захищатися належним чином в звязку з висуненням йому неконкретного обвинувачення, а суд позбавлений належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення відповідно до вимог ч.1ст.348 КПК України, встановити істину у провадженні, повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, а також провести і завершити судовий розгляд протягом розумного строку.

Закріплення в КПК України вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство. При цьому, при визначені справедливості судового розгляду необхідно розглядати кримінальне провадження в цілому, оскільки справедливий характер розгляду може суттєво зачіпатися, якщо на початкових етапах слідства такі вимоги не дотримані (Imbrioscia v. Switzerland, 24 November 1993). В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями підпунктів а та b п. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обовязком органу досудового розслідування та невід»ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Відповідно до розяснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинуваченого на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував, для усунення порушень вимог КПК України. Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ст.314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд, приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв'язку із його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Гл.28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустим. Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст.314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв'язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також про необхідність у зв'язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокурору для усунення недоліків у зв'язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 314, 372 КПК України,суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 22018180000000009 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст.311 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України України - повернути прокурору, для усунення порушень вимог КПК України, протягом місяця з дня отримання матеріалів кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського Апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.В. Фазикош

Судді В.І. Бедьо

ОСОБА_9