Рішення № 79149466, 08.01.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3475/18

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року

Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Гудкова С.В.

з участю секретаря – Шрейтер С.О.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубнах цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Приватне акціонерне товариство «СТ «Іллічівське», ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, треті особи ПАТ «СТ «Іллічівське», ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Свій позов мотивував тим, що 02.07.2016 року, близько 14 години, в світлий час доби ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом – автобусом «Рута 23 СПГ» д/н НОМЕР_1 за маршрутом №2 «Василенкове поле-Терни», здійснюючи перевезення пасажирів, рухаючись по вул.Старо-Троїцькій в м.Лубни Полтавської області, виконуючи маневр повороту ліворуч на проспект Володимирський, допустив неуважність, не переконався в безпеці свого маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під його – ОСОБА_3 керуванням, що рухався по проспекту Володимирському в м.Лубни і виконував маневр повороту праворуч на вул.Старо-Троїцьку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди він – ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої контузії правого ока з крововиливом в передню камеру правого ока та скловидне тіло правого ока з відшаруванням задньої галоїдної мембрани, з майже тотальним відшаруванням сітчатки, тотальним відшаруванням міліарного тіла зі зміщенням, відшарування судинної оболонки ока, гематоми навколо правого ока, рваної рани нижньої повіки ока, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №289 від 05.08.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Автомобіль «ОСОБА_6 Корандо» д/н НОМЕР_3, яким він керував за дорученням та належить на праві приватної власності ОСОБА_7, отримав значні технічні пошкодження.

Вироком Лубенського міськрайонного суду від 27.04.2018 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, з призначенням йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки з подальшим звільненням ОСОБА_5 від призначеного судом покарання на підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

На момент вчинення вищевказаної ДТП, водій ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_4, з виконання обов’язків водія з відповідним графіком та заробітною платою.

З моменту скоєння ДТП, ні водієм, ні власником транспортного засобу будь-які відшкодування матеріальних та моральних збитків не проводились.

Внаслідок ДТП йому заподіяно значну моральну шкоду, оскільки він втратив зір, вимушений був тривалий час лікуватись в різних офтальмологічних відділеннях, отримав першу групу інвалідності. Також невизначеність зі станом його здоров’я, втратою працездатності і можливості мати хоча б частковий зір значно посилило його страждання. Був порушений його життєвий уклад та уклад усієї його сім’ї, він не мав змогу повноцінно спілкуватись з рідними та знайомими, допомагати їм по господарству. Завдану моральну шкоду він оцінює в 500 000 гривень, які прохає стягнути з відповідача на його користь. Також прохає стягнути понесені судові витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 8000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохає задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вважаючи, що відповідачем по даній справі повинен бути безпосередній винуватець ДТП – ОСОБА_5 Крім цього, сума моральної шкоди 500000 гривень не відповідає принципу розумності та справедливості і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріально вираженої суми моральної шкоди.

Представник третьої особи ПАТ «СТ «Іллічівське» та третя особа ОСОБА_5, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать розписки в матеріалах справи, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, проігнорувавши виклик до суду.

Суд вирішив можливим провести розгляд справи без участі представника третьої особи ПАТ «СТ «Іллічівське» та третьої особи ОСОБА_5, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи…Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень…Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи…Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях… Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно вимог ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваними судом.

Встановлено, що 02.07.2016 року, близько 14 години, в світлий час доби на перехресті вулиці Старо-Троїцької-проспекту Володимирський в м.Лубни Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю водіїв ОСОБА_5, який керував транспортним засобом – автобусом «Рута 23 СПГ» д/н НОМЕР_1 за маршрутом №2 «Василенкове поле-Терни».

Так, водій ОСОБА_5 виконуючи маневр повороту ліворуч на проспект Володимирський, допустив неуважність, не переконався в безпеці свого маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що виконував маневр повороту праворуч.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої контузії правого ока з крововиливом в передню камеру правого ока та скловидне тіло правого ока з відшаруванням задньої галоїдної мембрани, з майже тотальним відшаруванням сітчатки, тотальним відшаруванням міліарного тіла зі зміщенням, відшарування судинної оболонки ока, гематоми навколо правого ока, рваної рани нижньої повіки ока, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №289 від 05.08.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Також значні технічні пошкодження отримав автомобіль НОМЕР_2.

Винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України було визнано водія ОСОБА_5 та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки з подальшим звільненням від призначеного судом покарання на підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», що підтверджується вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2018 року (а.с.12-15).Вирок набрав законної сили 29.05.2018 року.

За вироком суду, порушення водієм вимог п.п. 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у виді отриманих тяжких тілесних ушкоджень позивачем.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Лубенського міськрайонного суду від 27.04.2018 року, який набрав чинності та яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП, що підтверджено матеріалами справи та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовам відшкодування шкоди» під час розгляду судами цивільних справ за позовами і відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку із виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_5 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_4, працюючи водієм з відповідним графіком та заробітною платою, що підтверджується трудовим договором №60, укладеним 14.07.2015 року (а.с.26).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 28 січня 2015 року за № 6-229цс14, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкода, яка була спричинена ОСОБА_5 була завдана позивачеві ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов’язків, оскільки він керував транспортним засобом, належним відповідачеві ОСОБА_4, перебуваючи на маршруті та перевозив пасажирів.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про законодавчу обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди до відповідача ОСОБА_4, з огляду на те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач є власником транспортного засобу у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Згідно роз'яснення Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 5 від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями від 25.05. 2001 року в п.5 абзацу 2 вказано, що в обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отримання позивачем ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підтверджено матеріалами справи, і не оспорюється сторонами.

Згідно зі ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами пунктів 1 - 3 ч. 2 вказаної статті моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, якихфізична особазазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів їїсім'їчиблизьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням їїмайна;

Як вказано у ч. 3 даної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина ч 4 ст. 23 визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Суд погоджується з тим, що позивачеві була заподіяна моральна шкода, і при визначенні її розміру, суд враховує стан здоров'я позивача та безповоротність його відновлення, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, його душевні страждання, зусилля позивача, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. І вважає, що моральну шкоду слід стягнути в розмірі 120000 гривень з відповідача на користь позивача.

Визначаючи розмір моральної шкоди судом також було враховано доводи відповідача ОСОБА_4 Д,В., щодо наявності у нього утриманців.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та має бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем по справі було понесено судові витрати на юридичну допомогу в розмірі 8000 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.33).Дані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім цього, при подачі позову до суду позивач був звільнений від спати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

При таких обставинах судовий збір в розмірі 1200 гривень також слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263, 293, 294, 295 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1166, 1172, ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Приватне акціонерне товариство «СТ «Іллічівське», ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2019 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_8В.