Рішення № 79142260, 14.01.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1663/2018 Справа № 490/1075/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді : Черенкової Н.П.

при секретарі : Янкевич В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до ПАТ ВТБ Банк про припинення правовідносин іпотеки нерухомого майна, треті особи на стороні відповідача без самостійних позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", Центральний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ ВТБ Банк, в якому просив припинити іпотеку нерухомого майна: 2 кімнат у квартирі 42 спільного заселення по вул. Московській у м. Миколаєві, зареєстровану 29.05.2008 року під номером 924 ОСОБА_5, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстровану у державному реєстрі іпотек під №7286531. При цьому, позивач просив застосувати наслідки припинення іпотеки шляхом припинення чинності заборони відчуження предмету іпотеки.

Підставами для задоволення позову ОСОБА_1 вказано наступне.

29.05.2008 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №073/2008 та в забезпечення виконання зобов'язань укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав дві кімнати в квартирі 42 спільного заселення по вул. Московській у м. Миколаєві.

21.12.2010 року рішенням Центрального суду м. Миколаєва стягнуто заборгованість за кредитним договором та видані виконавчі листи.

В процесі виконання судового рішення за заявою стягувача було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Призначені прилюдні торги визнані такими, що не відбулися. 21.06.2011 року виконавчі листи повернуті стягувачу.

Оскільки об'єкт іпотеки не вдалося продати у порядку, встановленому ст. 62 ЗУ "Про виконавче провадження", іпотекодержатель відмовився отримати цей об'єкт у власність за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію, позивач вважає, що договір іпотеки повинен бути припиненим, що відповідає вимогам ст. 49 ч.3 ЗУ "Про іпотеку".

У подальшому, позивач не змінюючи своїх пред'явлених вимог вказав, що відмова стягувача від погашення заборгованості за рахунок не реалізованого майна порушує його права: на законне очікування прийняття предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості, штучно збільшує заборгованість боржника, право розпорядження своїм майном, для відновлення яких необхідно припинити правовідношення іпотеки.

Позивач, його представник позов підтримали, просили про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, направивши до суду заперечення проти позову, які полягають у наступному.

26.07.2012 року Банком повторно пред'явлено виконавчий лист про примусове виконання рішення суду від 21.12.2010 року.

18.07.2013 року було проведено прилюдні торги, переможцем яких стала ОСОБА_4

Відповідно до приписів ст.49 ЗУ "Про іпотеку", іпотекодержатель має право, а не зобов'язаний придбати предмет іпотеки.

При цьому, відсутнє порушення прав позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку, оскільки позивач більше не має права власності на квартиру, яка продана з торгів. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам ст. 16 ЦК України.

Окрім того, оскільки позивач вважає, що банк порушив його право, не придбавши предмет іпотеки протягом 10 днів з дня оголошенння прилюдних торгів такими, що не відбулися, то відповідно право на звернення до суду у позивача закінчилася 15 липня 2015 року.

За такого, просили застосувати позовну давність під час вирішення даної справи та відмовити у задоволенні позову.

У подальшому, відповідач направив клопотання про притягнення до участі у справі ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", оскільки йому передано право відступлення вимоги за даним кредитним договором.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року до участі у справі залучено у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал".

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до судового засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Центральний відділ ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у м. Миколаєві та ОСОБА_4.

При цьому, постановлено про витребування від ДВС всіх матеріалів виконавчого провадження щодо виконання рішення про стягнення боргу, та до отримання цих матеріалів провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 01.10.2018 року провадження у справі відновлено.

До суду надіслані виконавчою службою 27.12.2018 року матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 3-3080/10.

Представник Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області до судового засідання не з'явився, заперечень не надав.

Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась, заперечень проти позову не наддала.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, та цивільних справ №490/4006/14-ц, 490/2321/16-ц, матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.05.2008 року ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 заключив кредитний договір №073/2008, згідно якого позичальник отримав 32000 доларів США на строк 10 років до 29.05.2018 року зі сплатою 14 % за користування кредитом.

За п.2.1 грошові кошти, отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням для придбання двокімнатної квартири, розташованої у м. Миколаєві по вулиці Московській, 42, загальною площею 43,84 кв.м, житловою 35 кв.м.

29.05.2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 С,В, заключений договір іпотеки, предметом якого є 2 кімнати у квартирі 42 спільного заселення по вул. Московській, 42 у м. Миколаєві.

29.05.2008 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу на підставі ст.73 ЗУ "Про нотаріат" накладено заборону відчуження.

29.05.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 заключений договір купівлі-продажу двох кімнат у квартирі спільного заселення по вул. Московській, 42 у м. Миколаєві, загальною площею 43,84 кв.м., житловою 35,0 кв.м., вартістю 164 576,02 грн., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, який зареєстровано 18.11.2008 року у МБТІ.

Рішенням Центрального районного суду від 21.12.2010 року задоволено частково позов ПАТ ВТБ Банк, та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь стягувача прострочену заборгованість за кредитом 18159 ,19 грн., поточну заборгованість за кредитом 228892,30 грн., 305 річних - 3611, 87 грн., прострочену заборгованість по процентам - 26780, 27 грн., поточну заборгованість по процентам - 2978,32 грн., та судові витрати. (справа 3-3080/10).

02.02.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчих листів, виданих 18.01.2011 року Центральним судом м. Миколаєва.

Постановою від 29.04.2011 року виконавчий лист повернений в зв'язку з надходженням ухвали суду про поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку ст. 48 ч.1 ЗУ "Про виконавче провадження".

Постановою від 17.06.2011 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 26.05.2011 року, та постановою від 21.06.2012 року виконавчий лист було повернуто стягувачу в зв'язку з тим, що заставне майно боржника не реалізовано торгівельною організацією під час проведення прилюдних торгів з відсутності зареєстрованих покупців, інше майно належне боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє.

27.07.2012 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, та внесено запис про накладення арешту на все майно боржника в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

30.11.2012 року в приміщенні квартири №42, по вул. Московській, 42 в м. Миколаєві в присутності представника боржника ОСОБА_12, понятих, залученого до участі у виконавчому провадженні експерта, представника стягувача та працівника Центрального РВ ММУ УМВС України було складено акт опису й арешту предмету іпотеки-нерухомого майна.

07 лютого 2013 року до Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ надійшов висновок з незалежної оцінки спірного майна, який був складений ТОВ "Українська експертна група" 04 лютого 2013 року. В цей же день листами боржнику та стягувачу надіслано повідомлення про результати визначення оцінки майна, яка склала 119 600 грн.

18 березня 2013 року між Центральним ВДВС Миколаївського МУЮ і ТОВ "Укрспецторг Групп" був укладений договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (іпотека).

Призначені на 05 квітня 2013 року прилюдні торги не відбулися у зв’язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

10 квітня 2013 року державним виконавцем був складений акт уцінки майна, який направлено листом ТОВ "Укрспецторг Групп", ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк». Сума переоцінки нерухомого майна у процентному співвідношенні становила 25 %, тобто після переоцінки вартість майна становила 89 700 грн.

Наступні прилюдні торги було призначено на 24 травня 2013 року, проте вони також не відбулись у зв’язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

30 травня 2013 року державним виконавцем проведено переоцінку нерухомого майна, яка в процентному співвідношенні становить 50 %. Після переоцінки вартість майна становить - 59 800 грн. ОСОБА_5 уцінки майна було направлено листом TOB «Укрспецторг Групп», ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк».

Листом від 11 червня 2013 року ТОВ «Укрспецторг Групп» повідомило Центральний ДВС Миколаївського МУЮ, боржника та стягувана про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, стартова ціна якого становить 59 800 грн., на 03 липня 2013 року.

11 червня 2013 року на веб-сайті «Система реалізації конфіскованого та арештованого майна» була опублікована інформація про реалізацію спірного нерухомого майна з прилюдних торгів.

Відповідно до протоколу про проведення 03 липня 2013 року прилюдних торгів їх переможцем став учасник № 3 - ОСОБА_13, який запропонував найвищу ціну 300 000 грн. та повинен був протягом 10 банківських днів з дня затвердження цього протоколу внести оплату за придбаний лот та додаткову суму винагороди за реалізацію майна. Проте, оскільки ОСОБА_13 у встановлений термін не здійснив розрахунок за придбане майно, згідно з додатком № 1 до протоколу про проведення 03 липня 2013 року прилюдних торгів, затвердженого 18 липня 2013 року директором ТОВ «Укрспецторг Групп», їх переможцем було оголошено учасника торгів № 4 - ОСОБА_4, яка запропонувала найвищу ціну серед інших учасників торгів, не враховуючи ОСОБА_13, 60 000 грн.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 210314вб від 21 березня 2014 року , укладеному між ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал” як Новий кредитор, та ПАТ “ВТБ Банк” як первісним кредитором, останнім передано (відступлено) Новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитору за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору , передані права вимоги відносно боржника ОСОБА_1В, за Договором № 073/2008 від 29.05.2008 року на загальну суму 369 685,25 грн., з якої заборгованість по основному боргу становить 256 524,08 грн., заборгованість по процентам 113 161,17 грн.

Відповідно до умов договору, з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, первісний кредитор не має права, в тому числі надавати Боржникам дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора .

Пунктом 3.1.6 передбачено обов'язок нового кредитора протягом 20 днів з моменту переходу права вимоги надіслати боржникам письмові повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору , підтвердженням чого є реєстр відправленої кореспонденції. Обов'язок щодо передачі новому кредитору усієї документації, в тому числі стосовно судових проваджень, полягає на первісному кредиторові протягом 30 днів.

25.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального ВДВС, ТОВ «Укрспецторг Груп», третіх осіб: ПАТ ВТБ Банк, приватного нотаріуса ОСОБА_14,ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування права власності на предмет аукціону.

Рішенням Центрального суду від 09.02.2015 року у задоволенні позову - відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 02.06.2015 року рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 24.02.2016 року ухвала апеляційного суду скасована, та справа направлена на новий розгляд.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 04.05.2016 року рішення Центрального суду скасовано та постановлено визнати недійсними прилюдні торги із продажу квартири АДРЕСА_1, протокол проведення прилюдних торгів, акт державного виконавця від 19.08.2013 року про проведення прилюдних торгів, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 20.08.2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_14 на ім'я ОСОБА_4

Підставами для скасування рішення вказано наступне.

Враховуючи те, що прилюдні торги 05 квітня, 24 травня і 03 липня 2013р. призначались з порушенням правил, закріплених в ч.3,5 ст.43 Закону „Про іпотеку", тобто без письмового повідомлення іпотекодавця та публікації в двох місцевих друкованих засобах масової інформації, а покупець розрахувався за придбане майно після спливу десятиденного строку від дня затвердження додатку №1 до протоколу про проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам ч.3 ст.46 Закону „Про іпотеку" (дані порушення не можна вважати формальним, тому що неналежне повідомлення про час їх проведення впливає як на можливість явки для участі в торгах зацікавлених осіб, так і на необхідність відповідно до ст.49 Закону „Про іпотеку" проведення двох уцінок арештованого майна, а наслідками несвоєчасного розрахунку є визнання торгів такими, що не відбулися з можливістю для іпотекодаржателя отримати майно за початковою ціною, а в разі відмови від реалізації цього права - можливість припинення іпотеки), що в кінцевому рахунку істотно порушило права боржника на реалізацію майна за більш високою ціною, то наявні підстави передбачені ч.1 ст.203, ст.215 ЦК для визнання прилюдних торгів недійсними.

12.03.2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3644237,82 грн.

Рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 15.09.2016 року позов ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.05.2008 року - залишений без задоволення.

При цьому, суд дійшов до наступного висновку.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, яка вже була стягнута судом, що є порушенням конституційного принципу заборони подвійної відповідальності за одне і теж саме правопорушення; після укладення договору уступки права вимоги, боржник продовжував частково погашати заборгованість на користь первісного кредитора, а за такого, позов задоволенню не підлягає за недоведеністю позовних вимог та невірним обраному захисту порушеного права.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов’язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що згідно вимог статей 526, 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляються із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного, не повинні припиняти дію тих зобов'язань, які забезпечують основне, яке залишилось невиконаним (Постанова № 6-130цс17).

Правила припинення зобов'язань сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу 1 книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням ( ст.599), переданням відступного (ст.600 ), зарахуванням (ст.601), за домовленістю сторін (ст.604), прощенням боргу ( ст.605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606), неможливістю виконання ( ст.607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст.ст608,609).

Сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору. ( Постанова 22.10.2014 № 6-153 цс14).

Розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору ( Постанова від 09.09.2015р. № 6-939 цс15).

Частинами першою, другою ст. 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом ст. 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предметі іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Також згідно зі статтею 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Однак частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Не встановлено факту виконання основного зобов’язання, що згідно з положеннями Закону України «Про іпотеку» є однією з підстав припинення іпотеки.

Ураховуючи проведений аналіз норм законодавства та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для припинення договору іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», а отже, і про дійсність іпотеки.

Законом України "Про іпотеку" бути встановлені інші підстави для припинення іпотеки, ніж ті, які прямо зазначені у статті 17 цього закону. Така підстава, зокрема, міститься у ч.3 ст.49 ЗУ "Про іпотеку", відповідно до якої, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припинена за рішенням суду.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов’язань у майбутньому.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначено у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку" та у статті 589 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 590 ЦК України, частина четверта статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Правовідносини з примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення таких дій, зокрема на час проведення прилюдних торгів.

Підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі є не укладення іпотечного договору, а настання певних подій, передбачених договором іпотеки – невиконання грошових зобов’язань, наслідком чого було звернення стягнення на предмет іпотеки та його примусове здійснення шляхом проведення прилюдних торгів, слід дійти висновку, що на ці правовідносини як такі, що виникли після 16 жовтня 2011 року, поширюється дія Закону № 3795-VI.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пункт 2 зазначених Прикінцевих положень, яким встановлено, що дія Закону № 3795-VI не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не містить положень, які би вносили зміни до встановлених статтею 5 ЦК України правил про дію актів цивільного законодавства у часі.

Встановивши, що дії з реалізації заставленого майна та оспорювані позивачем прилюдні торги відбулися після набрання чинності 16.10.2011 р. Законом № 3795-VI, ВСУ сформував правову позицію, згідно з якою суди правильно застосували положення частин другої, третьої статті 49 Закону "Про іпотеку" в редакції Закону № 3795-VI і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки за результатами оголошення такими, що не відбулися, інших прилюдних торгів з примусової реалізації предмета іпотеки.(16.03.2016 № 6-72 цс16).

Іпотека є похідним зобов’язанням від основного, яке слугує забезпеченням виконання обов’язків позичальника перед кредитором. При цьому звернення стягнення у порядку передбаченому Законом України "Про іпотеку" спрямоване на задоволення вимог кредитора за основним зобов’язанням та має похідний характер, а не альтернативний основному. Таким чином, задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не є подвійним стягненням.

Аналізуючи норми чинного законодавства ОСОБА_15 Верховного Суду прийшла до висновку, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення. Що ж стосується іпотеки, то вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Тобто, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Також, на думку колегії ОСОБА_15, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною статтею 33 Закону України "Про іпотеку", а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов’язані з основним зобов’язанням. На підставі цього суд зазначив, що застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

На підставі вищезазначеного правового висновку ОСОБА_15 Верховного Суду для врахування інтересів, як боржників так і кредитора можна передбачити наступні механізми захисту сторін:

- З боку кредитора у випадку неналежного виконання зобов’язань за основним договором зі сторони позичальника:

Подача позовної заяви про стягнення заборгованості до позичальника;

Подача позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки до позичальника/майнового поручителя.

- З боку позичальника/майнового поручителя у випадку виконання одного з рішень про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки:

Подача заяви про визнання виконавчого документу про стягнення заборгованості/про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з припиненням основного зобов’язання.

За такого, способи захисту у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки є повністю відмінними один від одного та регулюються різними нормативно-правовими актами.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність передіпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Також згідно зі статтею 49 Закону України "Про іпотеку" якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", це не є підставою для припинення іпотеки. (правова позиція у справі за № 6-133цс17).

Враховуючи вищеописане, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.

Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову,то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення ; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю; будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушенного права, але й право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду. ( рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 р у справі « ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, Постанова ВСУ від 22.02.2017 р. У справі № 6-17цс17- посилання на п.51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 р. У справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" ).

За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, та проведення експертизи, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпечення доказів, та пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 10, 12,13, 76-84, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до ПАТ ВТБ Банк про припинення правовідносин іпотеки нерухомого майна, треті особи на стороні відповідача без самостійних позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", Центральний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_4 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 54017, АДРЕСА_2.

Представник позивача: ОСОБА_2, місце проживання: 54017, АДРЕСА_3.

Відповідач: Акціонерне товариство "ВТБ Банк», код ЄДРПОУ: 14359319, місце знаходження: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26.

Треті особи: ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місце знаходження: 03067, м. Київ, бул. ОСОБА_16, 4.

Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, місце знаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1.

ОСОБА_4, місце проживання: 54018, м. Миколаїв, пров. Пограничний, 5.

Повний текст рішення виготовлений 14.01.2019 року.

Суддя Н.П. Черенкова