Рішення № 79140500, 09.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 р. Справа № 480/4274/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Івах Я.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/4274/18

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1 Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області

відповідача-2 Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач-1), Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач-2, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2016 по 30.09.2017:

- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднання управління пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.02.2016 по 30.09.2017;

- визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.10.2017 по теперішній час;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.10.2017 по теперішній час.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком. З 02.10.2017 є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області. З 01.10.2017 року відповідач-2 припинив виплату пенсії позивача, мотивуючи це тим, що рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Сумської РДА скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи. Крім цього, відповідач 1 зняв з обліку ОСОБА_2 з 01.02.2016 та припинив пенсію за віком. Остання сума виплат була здійснена 31.01.2016.

ОСОБА_2 вважає протиправними дії відповідачів, просить відновити її порушені права на отримання пенсії.

Ухвалою суду від 05.12.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

24.12.2018 відповідач11 надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що станом на 10.11.2017 пенсійна справа ОСОБА_2 була відправлена до Сумського об'єднаного УПФУ Сумської області (а.с.44). Інших пояснень щодо обставин у справі, зокрема, відносно причин припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2016 не зазначив.

Відповідач-2 подав письмовий відзив від 19.12.2018, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2017 відбулося у зв'язку з відсутністю за місцем проживання (а.с.23-24).

Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, поновлення виплат відбувається за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Механізм призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок).

Підставою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є документ, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи - довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року №509 (п. 2,5 Порядку). Скасування зазначеної довідки є підставою для відмови у виплаті пенсії.

Рішення про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. На підставі вказаного рішення управління приймає своє рішення (п. 13,14,15 Порядку).

З 14.06.2016 рішення щодо призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) органами Пенсійного фонду України можуть прийматися на підставі копії рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у містах Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - Комісії).

З 01 жовтня 2017 року управлінням було відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачу на підставі рішення Комісії. Згідно з рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 16 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Однак, як зазначає відповідач-2, ОСОБА_2 не скористалася своїм правом та не оскаржила вищезазначені рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, яким їй було припинено виплату пенсії та відмовлено в поновленні такої виплати.

Зважаючи на зазначене Сумське ОУПФ України в Сумській області вважає, що діяв у відповідності до законодавства та правових підстав для задоволення позовних вимог не має. Оскільки відсутнє відповідне рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, на підставі якого можливе відновлення таких виплат, тому, позовні вимоги ОСОБА_2, відповідач-2 вважає безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позовну заяву.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись (а.с.41,47).

Представник відповідача-1 у письмовому відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с.44).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши обставини та письмові докази у їх сукупності, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером.

З довідки №0000351358 від 02.10.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що позивач перемістилася з тимчасово окупованої території до фактичного місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 (а.с15).

Згідно розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (в подальшому - Бахмутсько-Лиманське ОУПФУ Донецької області) з 01.02.2016 ОСОБА_2 знята з обліку у зв'язку з переїздом в інше місто згідно запиту №/0095/02.1-09-01 від 04.10.2017. Пенсія сплачена по 31.01.2016 (а.с.18).

В подальшому ОСОБА_2 була взята на облік у Сумському ОУПФУ Сумської області.

З жовтня 2017 позивач пенсію не отримала, у зв'язку з чим 02.10.2017 звернулась до відповідача 2 із заявою про поновлення виплати пенсії, однак, виплата пенсії поновлена не була.

В подальшому, представник позивача 24.10.2018 звернулась до Сумського ОУПФ України в Сумській області.

29.10.2018 Сумське ОУПФ Сумської області повідомив представника позивача, що виплата пенсії ОСОБА_2 не проводилась у зв'язку із скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи (а.с.21).

Таким чином, судом встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 не проводилась з 01.02.2016 року (з 01.02.2016 р. по 30.09.2017р. - Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ Донецької області, з 01.10.2017 р. по теперішній час - Сумським ОУПФУ Сумської області).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Так, питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачка з 02.10.2017 отримала довідку внутрішньо переміщеної особи №0000351358 від 02.10.2017 (а.с.15), з якою в подальшому взята на облік в Сумському ОУПФУ Сумської області.

Розпорядженням Бахмутське ОУПФУ Донецької області від 27.10.2017, ОСОБА_2 з 01.02.2016 знята з обліку у зв'язку з переїздом в інше місто згідно запиту №/0095/02.1-09-01 від 04.10.2017 (а.с.18).

Згідно запиту №1009502.1-09-01 від 04.10.2017 Бахмутське ОУПФУ Донецької області направило пенсійну справу ОСОБА_2 №318648 до Сумського ОУПФУ Сумської області (а.с.17).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, як встановлено судом, рішення суду про припинення пенсії позивачці відсутнє, будь-якого рішення Бахмутським об'єднаним УПФУ щодо припинення позивачці виплати пенсії не приймалось.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначає, що ОСОБА_2 на обліку в Управління (мається на увазі Бахмутсько-Лиманське ОУПФУ Донецької області) не перебуває. Станом на 10.11.2017 пенсійна справа ОСОБА_2 була відправлена до Сумського ОУПФУ Сумської області. Будь-яких інших доводів відносно причин припинення виплати пенсії ОСОБА_2 відповідач-1 не вказав (а.с.44).

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що виплата пенсії позивачці з 01.02.2016 була припинена за відсутності будь-якого рішення щодо такого припинення, не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), 24 квітня 2018 року (справа №243/6396/17).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії позивачці з 01.02.2016 не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому суд, враховуючи ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2016 по 30.09.2017 та зобов'язання Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 01.02.2016 по 30.09.2017.

При цьому суд не приймає доводи відповідача-1 з приводу відсутності у Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області пенсійної справи ОСОБА_2, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно ч.1 ст.47 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи, що припинення та невиплата пенсії відбулось саме з вини відповідача, на переконання суду, в даному випадку позивачем вірно обраний спосіб порушеного права, та порушене право повинно бути поновлено саме органом Пенсійного фонду за місцем первісного обліку та з вини якого відбулось припинення виплати пенсії, а саме - Бахмутсько-Лиманським об'єднаним УПФУ Донецької області.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.10.2017 по теперішній час та зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.10.2017 по теперішній час.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01 жовтня 2017 року по теперішній час, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст.4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014 встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.

Згідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсій виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі по тексту - Закон №1706-VII), яким встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції на час зупинення виплати пенсії позивачу) установлено, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Із системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що необхідною умовою призначення та отримання пенсії є наявність у особи довідки встановленої форми, яка свідчить про те, що особа, яка отримує пенсійні виплати, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на територію України. Відповідно скасування такої довідки у випадках, встановлених чинним законодавством, є підставою для відмови у призначенні пенсії або припинення пенсійних виплат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно довідки №0000351358 від 02.10.2017 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача - вул.Лісова, буд.61, с. Визирівка, Сумський район, Сумська область, 42354 (а.с.15).

Відповідно ст.12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Довідка позивача як внутрішньо переміщеної особи є дійсною, у т.ч. на час припинення виплати пенсії, доказів її скасування з підстав, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", до суду не надано.

За таких обставин, на час припинення позивачеві виплати пенсії не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.2007, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами ст.6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-ІУ від 23.02.2006.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно припинена виплата пенсії позивачу з 01 жовтня 2017 року, оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані, та з 01 жовтня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Крім того, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.03.2003, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не бере до уваги посилання відповідача-2 на рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Сумської міської ради про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки таке рішення Комісії суду не надано, а міститься лише посилання на нього у листі Сумського ОУПФУ Сумської області від 29.10.2018 №23987/03-19 (а.с.21).

Із вказаного листа свідчить, що Комісія по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Сумської міської ради 30.11.2017 прийняла рішення про відмову ОСОБА_2 у відновленні виплати пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, у відповідності до п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365. Крім цього, рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Сумської міської ради від 13.02.2018 ОСОБА_2 було скасовано дію довідки внутрішньо переміщеній особі.

Аналізуючи такі обставини, суд зазначає, оскільки рішення Комісії про скасування дії довідки внутрішньо переміщеній особі прийняте 13.02.2018, тоді як виплата пенсії ОСОБА_2 припинена з 01.10.2078, що за часовою хронологією прийняття не може бути підставою для обставин, які відбулися раніше.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно припинив виплату позивачеві пенсії з 01.10.2017 року.

З урахуванням наведених обставин та правових норм, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач, при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1202646867,1 від 04.12.2018 (а.с.29).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено до двох відповідачів, судовий збір підлягає розподілу між відповідачами пропорційно: з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн., з Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області - судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2016 по 30.09.2017.

Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) з 01.02.2016 по 30.09.2017.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2017.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) з 01.10.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.01.2019 року.

Суддя О.М. Кунець