Рішення № 79140296, 14.01.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3891/18

Провадження № 2/484/1613/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом Військової частини А2183 до ОСОБА_1,

про відшкодування матеріальної шкоди, ціна позову 40 432 грн. 22 коп., -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року Військова частина А 2183 звернулась до суду з наданим позовом, який згодом уточнила /а.с.32,56/, мотивуючи тим, що у відділенні технічного забезпечення 1 підрозділу військової частини А2183 на посаді майстра 3 тарифного розряду ВОС 851244А, за штатом військове звання «солдат» перебував працівник ЗС України ОСОБА_1 із встановленим 9 тарифним розрядом, внаслідок чого вказаному працівникові за період з 01.07.2014 року по 01.03.2018 року (на день завершення аудиту) було незаконно виплачено заробітну плату в більшому розмірі. Перевиплата заробітної плати становила 44 432 грн. 22 коп. За заявою ОСОБА_1 про добровільне повернення вказаних коштів шляхом утримання з його заробітної плати щомісяця по 1000 грн. було повернуто 4 000 грн., але 13.08.2018 року ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням і припинив погашати завдані державі збитки, внаслідок чого не повернутими залишилися 40 432 грн. 22 коп., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року позивачеві було відмовлено у відстроченні сплати судового збору /а.с.19/ та залишено позов без руху /а.с.20/.

Після виправлення зазначених в ухвалі недоліків 17.09.2018 року судом відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження /а.с.1/.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву /а.с.54/ та письмові докази.

За клопотанням відповідача позивачем надані письмові докази.

Сторонами заявлено, що ними подані усі наявні у них належні до цієї справи докази.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позов, просив його задовольнити з підстав, визначених у статтях 130-136 КЗпП України, оскільки внаслідок отримання заробітної плати у більшому ніж належно розмірі відповідач завдав шкоди державі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Відповідач визнав, що дійсно деякий час отримував заробітну плату в більшому розмірі, оскільки відповідальними працівниками йому невірно було визначено тарифний розряд, але в цьому нема його вини, тому що він сам собі не нараховував заробітну плату. Дізнавшись, що розмір зарплати став значно менший, він звільнився з роботи, тому що нові умови праці його не влаштовували в частині розміру зарплати. При звільненні з роботи з нього утримали кошти лише за 4 дні відпустки. Зайво виплачені кошти з нього не утримали, а в подальшому він написав заяву, якою відкликав свою заяву про утримання з його заробітної плати. Вважає, що збитків державі завдано з вини працівників, які визначали йому тарифний розряд і нараховували заробітну плату. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 20.03.2009 року на підставі наказу командира в/ч А2183 №54 від 20.03.2009 року переведений на посаду майстра відділення технічного обслуговування 1-го підрозділу. З 10.07.2009 року його призначено майстром відділення технічного обслуговування зенітно-ракетного дивізіону згідно наказу командира в/ч А2183 від 10.07.2009 року №142. З 11.04.2018 року згідно наказу командира в/ч А2183 № 83 від 11.04.2018 року він призначений на посаду слюсаря-ремонтника відділення технічного обслуговування 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини А2183, а 14.08.2018 року звільнений з вказаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу командира військової частини А2183 від 13.08.2018 року № 182, що підтверджується записами в його трудовій книжці /а.с.46/.

ОСОБА_3 проведення службового розслідування від квітня 2018 року, затвердженого ТВО командира військової частини А2183 06.04.2018 року встановлено порушення штатної дисципліни щодо заміщення окремими особами ЗСУ в мирний час окремих військових посад. Зокрема, у відділенні технічного забезпечення 1 підрозділу в/ч А2183 на посаді майстра 3 т.р. ВОС 851244А, за штатом військове звання «солдат» перебував працівник ЗСУ ОСОБА_1 із встановленим тарифним розрядом 9. Відповідно до вимог розділу 3 Тимчасових переліків військових посад ЗСУ, які в мирний час можуть заміщатися цивільними посадами (на умовах строкового трудового договору), затверджених наказами МОУ від 24.12.2013 року №902 та від 29.05.2017 року № 292 Про заміщення в мирний час окремих військових посад у ЗСУ цивільними особами, військова посада за кодом 244 «майстер» переводиться на цивільну посаду за кодом 7233 «слюсар-ремонтник». Відповідно до вимог Додатку 5 пункту 2 таблиці 2 Умов оплати праці працівників №28 діапазон розрядів за єдиною тарифною сіткою за посадою слюсар-ремонтник 3-6 тарифний розряд. Тобто ОСОБА_1 було невірно встановлено тарифний розряд, що призвело до незаконних виплат заробітної плати /а.с.70-72/.

ОСОБА_3 вказаного ОСОБА_3 відповідальним за правильність визначення розміру нарахованих сум грошового забезпечення військовослужбовців та заробітної плати працівників за відповідний місяць (не менше 1/6 чисельності особового складу бригади, за списком, на місць), на той час був старший лейтенант ОСОБА_4 - начальник фінансово-економічної служби частини відповідно до його посадових обов’язків, затверджених наказом командира в/ч А2183 № 782 від 16.12.2017 року.

Цим же ОСОБА_4 визначено, що згідно до посадових обов’язків, затверджених наказом командира в/ч А2183 №782 від 16.12.2017 року начальник відділення персоналу – заступник начальника штабу майор ОСОБА_5 зобов’язаний своєчасно, достовірно, правильно відображати штатну, списочну, наявну чисельність особового складу, а також кількісні і якісні зміни, що відбуваються як в цілому щодо особового складу, так і персонально кожного військовослужбовця і працівника ЗСУ.

Таким чином, після надходження до військової частини наказу Міністра оборони України №902 від 24.12.2013 року «Про заміщення в мирний час окремих військових у ЗСУ цивільними особами» до військової частини начальник відділення персоналу – заступник начальника штабу майор ОСОБА_5 в порушення своїх посадових обов’язків не підготував проект наказу про перепризначення працівника ЗСУ ОСОБА_1 на посаду слюсаря-ремонтника, внаслідок чого у розрахунково-платіжній відомості ОСОБА_1 був зазначений майстром, а не слюсарем-ремонтником, що призвело до виплати зайвих сум.

Зазначені обставини також підтверджуються розрахунковими відомостями /а.с.73-84/, витягом з наказу командира військової частини А2183 № 204 від 06.04.2018 року /а.с.7-9/, звітом про результати аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2183 за період з 01.07.2014 року по 01.03.2018 року /а.с.85-89/, згідно якого працівникам, які займали посади майстрів, було встановлено невірно тарифний розряд, що призвело до незаконних виплат заробітної плати за період з 01.07.2014 року по 01.03.2018 року, зокрема працівнику ЗСУ ОСОБА_1 на суму 55 202 грн. 37 коп. (у т.ч. утримано 10 770 грн. 15 коп. із нарахованої заробітної плати), та як наслідок зайво перераховано ЄСВ (36,3%, 22%) на суму 13 606 грн. 17 коп., всього 68 806 грн. 54 коп. /а.с.88-89/.

04.04.2018 року ОСОБА_1 написав заяву на ім’я командира в/ч, в якій просив утримувати з його заробітної плати щомісячно кошти в сумі 44 432 грн. 22 коп., які йому були переплачені за 2014-2018 роки /а.с.6/.

Як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні, з керівництвом було досягнуто домовленості про те, що йому будуть нараховувати премії, за рахунок яких він буде сплачувати кошти. Однак заробітна плата все ж таки стала суттєво меншою, що спонукало його до звільнення.

01.08.2018 року ОСОБА_1 написав заяву на звільнення за власним бажанням /а.с.10/ і наказом командира в/ч А2183 № 182 від 13.08.2018 року його було звільнено /а.с.11/.

З копії вказаного наказу вбачається, що при звільненні з ОСОБА_1 не було утримано зайво виплачену заробітну плату, а лише кошти за 4 дні використаної відпустки.

В подальшому ОСОБА_1 відкликав свою заяву про утримання з нього заробітної плати /а.с.63/.

Всі зазначені вище встановлені судом обставини не оспорювались сторонами.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання певними посадовими особами військової частини своїх обов’язків працівник ЗСУ ОСОБА_1 не був своєчасно переведений на посаду слюсаря-ремонтника, внаслідок чого йому нараховувалась заробітна плата у більшому розмірі, частину з якої повернув. На день його звільнення невідшкодованою залишилася сума 40 432 грн. 22 коп., що також відповідач не оспорював.

За своїми посадовими обов’язками ОСОБА_1 не міг і не вчиняв жодних протиправних дій, що призвели до отримання ним заробітної плати у більшому ніж належно розмірі. Про неправильне нарахування йому заробітної плати він не знав і працював на певній посаді тому, що його влаштовували умови праці, в тому числі і заробітна плата.

Позивач просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 130-136 КЗпП України, однак вказані норми Глави 1Х КЗпП України визначають підстави і порядок матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Вказані норми не можуть бути застосовані до правовідносин в наданій справі, оскільки ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою в даному випадку і він не вчинив жодних винних дій, що завдали шкоди військовій частині.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні проводиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2, 5 статті 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємства, установи, організації (ст. 136 КЗпП України).

Статтею 129 КЗпП України встановлено, що не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений і при його звільненні не було стягнуто зайво сплачену заробітну плату, суд вважає, що вказані норми КЗпП не можуть бути до нього застосовані в даному випадку, адже заробітку плату у військовій частині він вже не отримує і розрахунок при звільненні з ним вже проведено.

Суд вважає, що в даному випадку застосуванню підлягають норми статей 1212-1215 ЦК України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно набув заробітну плату, яка була виплачена йому юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки і з його боку була відсутня недобросовісність, з нього після звільнення не може бути стягнута зайво виплачена йому заробітна плата. Відшкодування таких сум має відбуватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб.

За такого у задоволенні позову слід відмовити повністю. Судові витрати в даному випадку відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ч.6 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Військової частини А2183 до ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок незаконної виплати заробітної плати в сумі 40 432 грн. 22 коп. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення складені 03.01.2019 року.

Повний текст рішення виготовлений 14.01.2019 року.

СУДДЯ: