Постанова № 79130895, 28.12.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 530/1556/18

Номер провадження 3/530/231/18

28.12.2018 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., захисника адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли від Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч 1, ст.122 КУпАП

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в с.Л.Будища, вул. Молодіжна, 84, Зіньківського району, Полтавської області, не працюючого, індивідуальний ідентифікаційний номер суду невідомий, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,-

ВСТАНОВИВ:

До Зіньківського районного суду Полтавської області із Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал відносно громадянина ОСОБА_2 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ст.122 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складено інспектором СРПП №1 Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції головного управління Національної поліції в Полтавській ОСОБА_3.

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення від 27.09.2018 року відносно ОСОБА_2. вказано, що він 27.09.2018 року, близько 00 год. 40 хвилин, в м.Зіньків по вул. Охтирській, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння (неадекватна поведінка, запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова) від продуття алкотестера Драген №6810 та проходження медичного освідування на стан спяніння в ЦРЛ в м.Зіньків відмовився в присутності двох свідків чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Також не виконав законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась звуковими та світловими приладами, а також гучномовцем та продовжував рух транспортного засобу в напрямку с. Першотравневе, а також в зворотньому напрямку. В ході переслідування даний автомобіль з’їхав у кювет та отримав пошкодження чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України.

В судовому засіданні, ОСОБА_2 пояснив, що він своєї вини не визнає, про що він вказав поліцейським, що необхідно викликати свідків та понятих, адреси яких відсутні як протоколах про адміністративне правопорушення та і в поясненнях громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому просить повернути матеріал.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2, заслухавши представника приходить до висновку, що є підстави для повернення матеріалів для належного дооформлення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до абз. 4-5 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що в адміністративному протоколі, зокрема, повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011 р..

Відповідно до частин 1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до норм КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

В зв’язку з встановленими судом обставинами неналежної підготовки даних матеріалів, належить звернути увагу начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області на те, що неналежна підготовка матеріалів не сприяє реалізації завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення, як-то своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом та виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.2 ст.278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до абз. 4-5 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності для того законних підстав, направити до суду, адже ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

З наявних у справі матеріалів не можливо встановити вину особи, оскільки згідно протоколів про адміністративне правопорушення не вказано адреси проживання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 крім того, що вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, інших даних в протоколах БР №063916 та БР №063917 не зазначено.

Крім того в протоколі БР №063917 вказано ст. 122 КУпАП але не зазначено яка саме частина даної статті порушена ОСОБА_2.

Окрмі того у вищезазначених протоколах про адміністративні правопорушення відсутні підписи свідків, в присутності яких ОСОБА_2 відмовився отримувати копію протоколу.

Всі вказані в даній постанові недоліки не дають суду змоги з’ясувати обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення в порядку ст.280 КУпАП. З огляду на те, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано не належним чином, а зазначений вище недолік не може бути усунутий в суді, невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняти у справі законне й обґрунтованого судове рішення, тому суд вважає за необхідне матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_2 повернути компетентному органу Зіньківську відділенню поліції Гадяцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області від якого надійшли матеріали до суду, для належного дооформлення.

На підставі вищевикладеного, з метою повного та всебічного з’ясування обставин вчиненого правопорушення, керуючись ст.ст. 122, ч.1 ст.130, 283,284,256, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути Зіньківському відділенню поліції Гадяцького відділу поліції головного управління Національної поліції в Полтавській області матеріал адміністративної справи № 530/1556/18 відносно ОСОБА_2 про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ст.122 КУпАП - для належного дооформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_6