Рішення № 79129208, 03.01.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3660/18

провадження №: 2/398/2504/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"03" січня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В. з участю секретаря судового засідання Карпушевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Олександрії справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляцій та 3 % річних,

встановив:

Позивач КП «Теплокомуненрго» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 20 370,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між КП "Теплокомуненерго" та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання, про що свідчить відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1. Боржник не виконує належним чином покладені на нього обов'язки по сплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 01.09.2018 року має заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 17 672,54 грн., 3 % річних в розмірі 649,60 грн., індекс інфляції в розмірі 2 048,66 грн., а всього 20 370,80 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, 3% річних, індекс інфляції та понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

За відсутності заперечень позивача та враховуючи, що відповідач у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву, заяв та клопотань до суду не подав, суд ухвалив провести заочний розгляд справи згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, один з видів діяльності якого - послуги теплопостачання.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 23.10.2018 року.

У КП "Теплокомуненерго" щодо відповідача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок Договір № НОМЕР_1.

Враховуючи те, що відповідач зареєстрований у вказаній квартирі, у довідці про склад сім'ї він зазначений власником цієї квартири, користується послугами КП "Теплокомуненерго" та не відмовлявся від них, він відповідно до с.1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальним споживачем.

Внаслідок несплати ОСОБА_1 за отриману теплову енергію станом на 1 вересня 2018 року утворилась заборгованість у сумі 20370,80. грн Це підтверджується наданим позивачем розрахунком та заявою про зменшення позовних вимог. Заперечень щодо правильності розрахунку від відповідача не надійшло.

До спірних правовідносин застосовуються такі норми права.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таке тлумачення закону відповідає правовим висновкам, викладеноним у постанові ВСУ від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 17, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2005 р. №630, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, відповідно до нормативів (норм) споживання або за показаннями засобів обліку (будинкових або квартирних лічильників). Плата за послуги має вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо договором не встановлено інший строк.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми , якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки, жодна із сторін не звернулась до суду з відповідною заявою - позовна давність судом при вирішення зазначеного спору не застосовується.

З урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 зареєстрований зазначеній вище квартирі і фактично користується послугою з постачання теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання,однак не сплачує за фактично отриману теплову енергію, керуючись зазначеними нормами права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору.

Керуючись ст. 258, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго», місцезнаходження Кіровоградська обл., місто Олександрія, вул. Перспективна, будинок 32-А, код ЄДРПОУ 00185330, до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Олександрійським МВ УМВС України у Кіровоградській області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 20370 грн. 80 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1762, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений і підписаний суддею у нарадчій кімнаті 3 січня 2019 року.

Суддя В.В. Орловський