Ухвала суду № 79126625, 11.01.2019, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6108/14-к

Провадження № 1-кп/353/24/19

У Х В А Л А

11 січня 2019 року місто Тлумач

Колегія суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.

суддів: Лущак Н.І. та Мануляка Ю.В.

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

прокурора Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області – ОСОБА_1,

обвинуваченого-цивільного відповідача – ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого-цивільного відповідача – ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого-цивільного відповідача – ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6,

потерпілих-цивільних позивачів – ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у об'єднаному кримінальному провадженні за їх обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на стадії судового розгляду перебуває об’єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, строком на 60 діб. На обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою станом на день розгляду справи не зменшились, оскільки вчинений злочин є особливо тяжким, за яке санкція відповідної статті 115 ч. 2 п. 12 КК України, за якою обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, обвинувачені тривалий час переховувались від органів досудового розслідування та суду; можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки їм відомі їх анкетні дані та місця проживання; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений–цивільний відповідач – ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_3, обвинувачений-цивільний відповідач – ОСОБА_5 та його захисник – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також захисник – адвокат ОСОБА_3 та захисник адвокат ОСОБА_6 додали, що як вбачається з обвинувальних актів, підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою та ґрунтується на припущеннях, обвинувачені не переховувались від органів досудового розслідування та не знали, що перебувають в розшуку.

Обвинувачений-цивільний відповідач – ОСОБА_4 в засіданні щодо задоволення клопотання прокурора поклався на розсуд суду. Його захисник – адвокат ОСОБА_3 просила обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Потерпіла-цивільний позивач – ОСОБА_7 та потерпіла-цивільний позивач – ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених підтримали та заперечили щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді домашнього арешту. Зазначили, що з боку родичів обвинувачених в на їх адресу поступали погрози, а тому у разі встановлення обвинуваченим домашнього арешту вони бояться за свою безпеку та безпеку своїх родичів.

Представник потерпілої-цивільного позивача – ОСОБА_7О - адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилась причин неявки суду не повідомила.

Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України у разі необхідності строк дії запобіжного заходу може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку передбаченому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина 2 п. 4 ст. 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, відповідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Підстави для арешту передбачені нормами КК України та КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод людини, а саме ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду по правам людини. Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції заключається в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі «Маккей проти Великобританії»). ЄСПЛ звертає увагу, що вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа «Плесо проти Угорщини»). В рішенні по справі «Джессіус проти Литви» ЄСПЛ роз`яснив, що в розумінні ст. 5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункта «с» пункта 1 цієї статті тільки в рамках кримінального судочинства з метою, щоб дана особа предстала перед компетентним органом за наявності обгрунтованої підозри. Суть терміну «обгрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обгрунтованою залежить від обставин справи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі Харченко проти України та у п. 170 рішення Суду у справі Лабіта проти Італії, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, тримання під вартою і доставка до компетентного правоохоронного органу особи, щодо якої існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо особа ухиляється або може ухилитись від покладених на неї обов`язків, передбачених законом, є належним засобом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки воно не було подане у відповідності до вимог ст. 201 КПК України, а також є необгрунтованим.

Враховуючи викладене та думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим слід продовжити, виходячи з наступного.

18.05.2014 року ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

20.11.2014 року ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

25.03.2017 року року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які застосовані відносно обвинувачених неодноразово продовжувались, зокрема останнього разу ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2018 року обрано запобіжний захід строком на 60 днів з дати винесення ухвали – до 19.01.2019 року.

Під час судового засідання встановлено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу та його продовження, а саме те, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке санкція відповідної статті 115 ч. 2 п. 12 КК України, за якою обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що на даний час судовий розгляд даного об'єднаного кримінального провадження ще не розпочато, обставини зазначені у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні як підстави для обрання та продовження тримання під вартою не змінилися, ризики, зазначені у статті 177 КПК України та викладені у попередніх ухвалах судів про обрання запобіжних заходів не зменшились, а обставин, котрі давали б підстави до зміни запобіжного заходу судом не встановлено. Беручи до уваги те, що строк, на який було обрано запобіжний захід спливає, а судове провадження ще триває, колегія суддів вважає за необхідне продовжити по відношенню до обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12.03.2019 року включно, оскільки інший запобіжний захід, зокрема більш м'який запобіжний захід, в т.ч. домашній арешт, особисте зобов'язання чи особиста порука, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених. Зазначений запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

В силу ст. 183 ч. 4 п.1 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на строк шістдесят днів, а саме до 12 березня 2019 року включно.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Вручити учасникам судового провадження копію даної ухвали для відома та направити копію ухвали для виконання керівнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий У.Ю. Луковкіна

Суддя Н.І. Лущак

Суддя Ю.В. Мануляк