Вирок № 79126250, 11.01.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/568/18

Провадження № 1-кп/345/112/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Шмігель І.О.

з участю прокурора - Вітюка С.О.

потерпілої - ОСОБА_1

захисника - Іваніва О.Б.

обвинуваченої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090170001627 про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_3, освіта вища, не працюючої, інваліда 3-ї групи, не одруженої, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимої, громадянки України, за ч.1 ст.119 КК України, -

встановив:

що ОСОБА_3 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні вбивства через необережність.

Злочин вчинено при наступних обставинах:

09.12.2017 року близько 13 годин ОСОБА_3 знаходилась за місцем свого проживання , що в АДРЕСА_1 , разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4

В період, коли вона перебувала в приміщенні кухні, і сидячи на табуретці кухонним ножем очищувала лушпиння картопля, зайшов ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп»яніння, та розпочав побутовий конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_4 став шарпати ОСОБА_3 за одяг та внаслідок цього навалився на неї. В цей момент ОСОБА_3 . обома руками намагалась відштовхнути від себе тулуб ОСОБА_5.. При цьому, ОСОБА_3, тримаючи в правій руці кухонний ніж, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, ненавмисно, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла передбачити, якби діяла з більшою обачністю, не розглядаючи настання смерті, як один із можливих наслідків своєї поведінки у вигляді злочинної недбалості, ненавмисно нанесла один удар кухонним ножем в область черевної порожнини своєму співмешканцю ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри, підшкірно-жирововї клітковини, м»язів, діафрагми та печінки.

На цьому конфлікт між спів жителями припинився. Того ж дня, близько 14 годин ОСОБА_4 зайшов у туалетну кімнату, де внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у нього настала масивна крововтрата, від якої останній помер. Спричинені ненавмисно ОСОБА_3 тілесні ушкодження ОСОБА_4 , згідно висновку експерта № 219 від 12.02.2018 року перебувають у прямому причинно-наслідкововму зв»язку з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині визнала та пояснила, що вчинила даний злочин при вищевказаних обставинах, та що дійсно 09.12.2017 року біля 13 годин вона була по місцю свого проживання, що в АДРЕСА_1, разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_4. Вона перебувала на кухні та чистила картоплю кухонним ножем, сидячи на табуретці. ОСОБА_4 перебував в нетверезому стані, та зайшовши на кухню, розпочав конфлікт, в ході якого почав шарпати її за одяг та навалився на неї. Вона намагалась його відштовхнути , при цьому тримаючи в правій руці кухонний ніж, яким ненавмисно нанесла удар ОСОБА_4 в область черевної порожнини. Після цього конфлікт між нею та ОСОБА_4 закінчився. Вона говорила ОСОБА_4, щоб він дав обробити рану і щоб викликати швидку, однак останній відмовився. Потім він пішов в туалетну кімнату і довго не виходив. Коли вона біля 14 годин зайшла в туалетну кімнату , то побачила, що ОСОБА_4 помер. Вона після цього передзвонила до своєї мами, мама приїхала і вже викликала швидку. Сама вона не викликала швидку , бо бачила вже, що ОСОБА_4 помер. У вчиненому розкаюється, оскільки не мала умислу позбавляти життя ОСОБА_4, все це сталося через необережність. Просить її суворо не карати та не позбавляти її волі, врахувати те, що вона є інвалідом, у неї на утриманні знаходиться малолітня дитина.

Крім визнання вини самою обвинуваченою, її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, підтверджується показами потерпілої та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що її син мав вищу освіту, був добрим чоловіком. Вона була проти того, щоб її син проживав з обвинуваченою, тому з ними тісно не спілкувалась. Між сином та обвинуваченою протягом спільного проживання виникали часті сварки. ОСОБА_4 час від часу проживав у неї. Про смерть сина ОСОБА_3 її не повідомляла. Коли вона забирала тіло з моргу, то обвинувачена сказала, що її син помер від серцевого нападу. Пробачення в неї ніхто не просив як на той час, так і на даний час. Поховання сина вона здійснювала за свої кошти. Жодного відшкодування вона не хоче, однак наполягає на суворому покаранні для обвинуваченої.

Крім показів обвинуваченої , потерпілої, вина обвинуваченої підтверджується також письмовими доказами, що надані суду, а саме:

- протоколом огляду місця події від 09.12.2017 року та додатком до нього з якого вбачається, що оглядом місця події являється приміщення квартири АДРЕСА_1. На унітазі виявлено тіло ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, тіло знаходиться в положенні сидячи . Трупне заклякання добре виражене у всіх досліджуваних групах м»язів. На животі з правої сторони під реберною дугою розташоване видиме ушкодження. Для детального дослідження тіло направлено в морг Калуської ЦРЛ (т.2 а.с.19,20);

-протоколом огляду місця події від 11.12.2017 року (з додатками до нього), з якого вбачається про проведення огляду приміщення квартири АДРЕСА_1, що в м.Калуш . При огляді було вилучено одяг потерпілого ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_3 та 3 кухонні ножі ( т.2 а.с.21-22, 23, 24, 25, 26, 27);

-протоколом проведення слідчого експеременту від 15.12.2017 року , який був проведений за участю ОСОБА_6, захисника Іваніва О.Б., у присутності понятих, з якого вбачається, що ОСОБА_3 надала пояснення щодо обставин вчинення злочину та відтворила події, які відбувались 09.12.2017 року в квартирі по АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.28-30);

-висновком експерта № 101, з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_4 відносить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою; кров підозрюваної ОСОБА_3 відносить до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; у слідах на футболці та светері потерпілого ОСОБА_4 знайдена кров людини , при серологічному дослідженні виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО. Таким чином , кров на вище вказаних речових доказах може належати особі ( особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_4. На куртці потерпілого ОСОБА_4 слідів, подібних на кров, не знайдено (т.2 а.с.32-33, 34);

-висновком судово-психіатричного експерта № 13/2018, з якого вбачається , що під експертна ОСОБА_3 психічними розладами не страждає і не страждала в період часу , що відносить до інкримінованих їй протиправних дій. На період часу, що відносить до інкримінованого їй злочину підекспертна ОСОБА_3 перебувала в стані і перебуває на даний час , при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує (т.2 а.с.36-39);

-висновком експерта № 28, з якого вбачається, що на підставі проведеної судово-медико-криміналістичної експертизи куртки, светера, футболки потерпілого ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 та 3-х ножів , експерт прийшов до наступного висновку: 1.На передній поверхні светера справа, передній поверхні футболки справа виявлено по два колото-різаних ушкодження, які при утворенні складки тканини зіставляються між собою та з колото-різаною раною на передній поверхні черевної стінки справа в один канал, заподіяні плоским колото - ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа. 2. На шматку шкіри передньої черевної стінки виявлено колото-різану рану , яка заподіяна плоским колото-ріжучим предметом, що має обушок і лезо. 3. Виявлене колото-різнане пошкодження могло бути заподіяне ножами № 1, № 2, № 3, поданими на експертизу. 4. Слід вважати, що в момент слідоутворення потерпілий перебував як у вертикальному так і горизонтальному положенні, а в момент отримання колото-різаного пошкодження був обернений до особи, що наносила пошкодження передньо-правою поверхнею тіла ( т.2 а.с.40-42);

-фото таблицями до висновку експерта № 28 ( т.2 а.с.43, 44, 45, 46);

-висновком експерта № 219 , з якого вбачається що смерть ОСОБА_4 настала від масивної крововтрати внаслідок проникаючої колото-різаної рани живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м»язів , діафрагми та печінки. Згідно даних трупних явищ смерть ОСОБА_4 настала в термін біля двох діб до моменту судово-медичної експертизи трупа в морзі. На трупі ОСОБА_4 малися тілесні ушкодження : проникаюча колото-різаної рани живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м»язів, діафрагми та печінки, садна в ділянці обличчя та правого плечового суглоба, які утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті. Проникаюча колото-різана рана живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри , підшкірно- жирової клітковини , м»язів , діафрагми та печінки заподіяна 1-м ударом плоского колото-ріжучого предмету типу ножа, який має обушок і лезо, про що свідчить форми рани, її рівні краї, гладкі стінки, наявність одного кінця гострого, протилежного, заокругленого, переважанням глибини рани над її довжиною, перебуває в прямому причинно-наслідковому зв»язку з настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. Садна в ділянці обличчя та правого плечового суглоба утворилися від дії тупих т твердих предметів, могли утворитися від не менше ніж 4-5 ударів і мають ознаками легких тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних , які б вказували на можливу боротьбу чи самооборону при судово-медичній експертизі трупа не виявлено. Крім того, при проведенні експертизи, встановлено, що ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп»яніння: етиловий спирт в концентрації крові - 2,9 проміле, в лікворі - 3,91 проміле (т.2 а.с.47-51);

- висновком експерта № 1471 судово-гістологічної експертизи печінки, діафрагми від трупа ОСОБА_4, з якого вбачається, крововилив у діафрагму зі слабовираженими ознаками реактивних змін . Жировий гепатоз. Малокрів»я печінки ( т.2 а.с.52);

-висновком експерта № 5 , з якого вбачається , що була проведена експертиза шматка шкіри передньої черевної стінки від трупа ОСОБА_4, якою встановлено, що на шматку шкіри передньої черевної стінки виявлено колото-різану рану, яка заподіяна плоским колото-ріжучим предметом, що має обушок і лезо. На краях і стінках рани накладень заліза не виявлено (т.2 а.с.53-54).

-фото таблицями до висновку експерт а № 5 (т.2 а.с. 55, 56);

-контурним малюнком до висновку експерта № 219 (т.2 а.с. 57)

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст.337 КПК України , оцінивши докази , згідно ст.94 КПК України, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненому нею злочині у судовому засіданні доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Відповідно до положень п.п. 4, 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» вирішуючи питання про те, з яким ( прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з'ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину ,його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причин припинення злочинних дій, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Суд, виходячи із досліджених доказів, вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, ненавмисно, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла передбачити, якби діяла з більшою обачністю, не розглядаючи настання смерті, як один із можливих наслідків своєї поведінки у вигляді злочинної недбалості, нанесла удар ножем ОСОБА_4, що в подальшому призвело до смерті останнього.

Крім того, суд враховує і поведінку самого ОСОБА_4 та те, що він перебував в стані алкогольного сп»яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винної і обставини справи.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини обвинуваченою, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченої, суд враховує те, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не числиться, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, є інвалідом 3-ї групи по зору, має на утриманні малолітню дитину.

Крім того, суд враховує і ставлення обвинуваченої до наслідків своїх дій, та думку потерпілої щодо міри покарання, яка наполягає на суворій мірі покарання.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що "особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів", враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, всі пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, думку прокурора щодо міри покарання, який просив призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі, думку потерпілої, позицію захисника, який просив суд, призначивши покарання обвинуваченій в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, звільнити її від відбування покарання з випробуванням, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, з врахуванням обставин справи та того , що на утриманні обвинуваченої знаходиться дитина віком до 14 років та відповідно до ч.3 ст.61 КК України їй не може бути призначене покарання у вигляді обмеження волі.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України чи ст.75 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст..100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

У зв'язку з тим, що у ОСОБА_3, якій судом призначається покарання у вигляді позбавлення волі, є на утриманні неповнолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3, і який залишиться без батьківського піклування, то копію вироку слід направити Органу опіки і піклування - Службі у справах дітей Калуської РДА для вжиття заходів щодо забезпечення умов виховання і проживання та соціального захисту дитини, у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулюють це питання.

Керуючись ст.ст.100, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 65 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою за ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання - 3 ( три) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку у виконання.

Речові докази: футболку з бавовняної тканини чорного кольору, светр з бавовняної пряжі білого кольору, куртку чоловічу із синтетичної тканини світло-коричневого кольору, халат з махрової бавовняної тканини рожевого кольору, три ножі, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.

Копію вироку направити Органу опіки і піклування - Службі у справах дітей Калуської РДА ради для вжиття заходів, у відповідності до вимог чинного законодавства, щодо забезпечення умов виховання і проживання та соціального захисту дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3, та який залишається без батьківського піклування.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області шляхом подання апеляції протягом 30 діб з часу проголошення, обвинуваченою в цей же ж строк з часу одержання копії вироку.

Головуючий: