Ухвала суду № 79122517, 11.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

11 січня 2019 року м. Київ № 0840/3322/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про забезпечення його позову до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного виконавця Сороки Олександри Олександрівни, про визнання протиправною та скасувати постанови,

встановив:

15 серпня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сороки Олександри Олександрівни про відкриття виконавчого провадження №56762599 від 17 липня 2018 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №0840/3322/18 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

В прохальній частині позовної заяви Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» зазначено про зупинення постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сороки Олександри Олександрівни про відкриття виконавчого провадження №56762599 від 17 липня 2018 року до моменту прийняття рішення у справі. При цьому, у пункті 4 цієї частини зазначено про відстрочення сплати судового збору за заяву про зупинення виконання по виконавчому документу до моменту прийняття рішення у справі.

Отже, суд при вирішенні даної заяви виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Статтею 152 КАС України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI за заяву про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1762 грн.

Таким чином, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову підлягає до сплати у сумі 528,60 грн.

Однак, позивачем до заяви про забезпечення позову не долучено документа про сплату судового збору, а навпаки подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, Законом України «Про судовий збір» передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом. В свою чергу, наведені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Більше того, позивачем не надано суду жодних підтверджуючих доказів неможливості сплати судового збору.

При цьому слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи та повинно неухильно дотримуватись покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, в тому числі і з урахуванням того, що відповідно до пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893 визначено, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Більше того, заява про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» не відповідає формі, передбаченій статтею 152 КАС України.

Згідно з частиною сьомою статті 154 КАС України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 152, 154, 248 КАС України,

ухвалив:

Клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про забезпечення його позову до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного виконавця Сороки Олександри Олександрівни, про визнання протиправною та скасувати постанови, - повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак