Рішення № 79121051, 11.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4401/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України /далі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту 30 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, №111 від 09 листопада 2018 року щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року, та зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи з 28 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він в період з 04 лютого 1987 року по 13 серпня 1988 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії. При виконанні службового завдання у 1988 році він отримав осколкові поранення голови та контузію. 28 листопада 2016 року йому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року. За результатами розгляду його заяви та документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 111 від 09 листопада 2018 року. Рішення обґрунтоване тим, що заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення. З вказаним рішенням комісії він не згодний, оскільки до заяви про отримання грошової допомоги ним додавалися всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку №975, зокрема акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 150 від 20 жовтня 2016 року та висновок Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України №4634 від 08 листопада 2016 року /а.с. 6-14/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копією цієї ухвали позивач та відповідач отримали - 21 грудня 2018 року, а третя особа - 18 грудня 2018 року /а.с. 31, 45-46/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву №11 від 02 січня 2019 року посилався на те, що заявником не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Акт судово-медичного дослідження (обстеження) не є документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). За змістом пункту 11 Порядку №975 витяг з протоколу Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України є окремим документом, що додається до заяви про виплату одноразової грошової допомоги поряд з документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а відтак не може свідчити про такі причини та обставини. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), можуть бути документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення: довідки про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та записи про первинне звернення по медичну допомогу; записи в медичних документах (витяг із історії хвороби, архівна довідка, медична картка), записи у військово-медичних документах (матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми)) та інші медичні або військово-облікові документи. Позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є втручанням у дискреційні повноваження міністерства /а.с.57-60/.

Третя особа надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з неподанням заявником документа, що свідчить про причини та обставини поранення /а.с. 32/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 04 лютого 1987 року по 13 серпня 1988 року перебував на військовій службі у період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у складі в/ч 82869 /а.с. 39/.

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №150 Карлівського міжрайонного відділення Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи зафіксовано, що при огляді ОСОБА_1 20 жовтня 2016 року виявлені шрами шкіри в ділянці лівої надбрівної дуги та в тім'яно-скроневій ділянці, які по своїх морфологічних характеристиках не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення внаслідок вогнепальних осколкових поранень, та по давності можуть відповідати періоду бойових дій в Афганістані 1987-1988 років, на який вказує обстежуваний /а.с. 38/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 4634 від 08 листопада 2016 року) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1988 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці в ділянці лівої надбрівної дуги та в тім'яно-скроневій ділянці, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №150 від 20 жовтня 2016 року, виданим Карлівським міжрайонним відділенням Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи, та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких віддалених наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузії 1988 р.) у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ст., зі стійким цефалгічним, стійким та вираженим вестибулоатактичним синдромами, з лікворовенозною дистензією, з помірно вираженими мнестичними, когнітивними порушеннями. ІХС: атеросклеротичного кардіосклерозу, СН І. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ст.2, ризик 2", що підтверджується записами у медичних документах, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 37/.

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0554948 від 29 грудня 2016 року /а.с. 36/.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року.

Листом вих. 12/520 від 20 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для направлення його документів разом із заявою до Комісії Міністерства оборони України, оскільки заявником не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, контузії, каліцтва).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 816/966/18 Полтавський обласний військовий комісаріат склав та надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги № 12/1537 від 12 липня 2018 року та документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку № 975 від 25 грудня 2013 року, а саме: довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0481462 від 24 грудня 2014 року та серії АВ №0554948 від 29 грудня 2016 року; витяг з протоколу ЦВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); акт судово-медичного дослідження (обстеження); військового квитка; копію паспорта серії НОМЕР_2 від 13 липня 2012 року та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с.33/.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 111 від 09 листопада 2018 року (пункт 30), громадянину ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року. У рішенні також зазначено, що акт судово-медичного дослідження №150 від 20 жовтня 2016 року, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4634 від 08 листопада 2016 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини отриманого поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, які не подано на розгляд Комісії /а.с. 41/.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України встановлено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року.

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок №975/.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

У довідці МСЕК серії АВ № 0554948 від 29 грудня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок отримання ним поранення, контузії та захворювання під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії, - з 28 листопада 2016 року.

Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - з 28 листопада 2016 року.

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, яка настала внаслідок отримання поранення під час виконання обов'язків військової служби.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у військовослужбовця виникає у разі настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу встановлення інвалідності.

За змістом пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи за пунктом 4 частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності /абзац 1/.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою) /абзац 2 /.

Згідно з витягом з протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №111 від 09 листопада 2018 року підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, а акт судово-медичного дослідження №150 від 20 жовтня 2016 року та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4634 від 08 листопада 2016 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про такі причини та обставини.

Надаючи правову оцінку такій підставі для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом шостим пункту 11 Порядку № 975 /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

При цьому Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

В той же час пунктом 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 /надалі - Положення № 402/, встановлено, що результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до пункту 21.3 Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.

Підпунктом "г" пункту 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно із пунктом 21.7 цього Положення постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) /пункт 21.8 Положення № 402/.

Проаналізувавши зазначені норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що наведений у пункті 21.8 цього Положення перелік документів є примірним та обставини отриманих позивачем поранень (контузії, травм, каліцтва) можуть бути підтверджені будь-якими документами, що містять достовірні відомості.

У цій справі документом, який свідчить про причини та обставини поранень (контузії, травм, каліцтва), є акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 150 від 20 жовтня 2016 року, оскільки такий акт містить вказівку на першопричину отриманих позивачем поранень (контузії, травм, каліцтва).

На підставі вказаного акта ЦВЛК складений протокол засідання по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4634 від 08 листопада 2016 року, в якому зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, надані відповідачу разом із заявою копії акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 150 від 20 жовтня 2016 року, довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0554948 від 29 грудня 2016 року та витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4634 від 08 листопада 2016 року містять інформацію про наявність поранень та причину їх виникнення, а також наявність цих документів виключає можливість отримання позивачем відповідних поранень внаслідок вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тож позивачем надано разом з заявою усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975.

В своїй практиці Верховний Суд при застосуванні аналогічних правових норм неодноразово вказував на те, що акт судово-медичного дослідження, висновок Центральної військової-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та довідка МСЕК є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання /постанови від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74330093); від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74870879); від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 75673655); від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 76035438)/.

Інших підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач в оскаржуваному рішенні не наводив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом №111 від 09 листопада 2018 року (пункт 30), є протиправним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за можливе зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 28 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Довід відповідача про те, що позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, суд відхиляє наступним.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд вважає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даному випадку, виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин, є лише один варіант поведінки.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 20 березня 2018 року у справі № 296/9364/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 72899798), від 26 червня 2018 року у справі №750/3765/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74991458) та від 13 грудня 2018 року у справі № 328/2196/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 78569590).

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", оформленого протоколом №111 від 09 листопада 2018 року (пункт 30).

Зобов'язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", як інваліду ІІ групи з 28 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк