Рішення № 79120997, 10.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4329/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про визнання протиправною бездіяльності у вирішенні заяви від 11 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він 11 червня 2018 року звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року йому повідомлено, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, та що інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління. З бездіяльністю відповідача щодо невирішення у місячний строк питання, поставленого у заяві, про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не погоджується та вважає її такою, що не відповідає вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 6/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що листом №5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року позивачу не було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а лише запропоновано подати на розгляд Головного управління клопотання та відповідні до нього додатки з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07 червня 2017 року. На виконання цієї постанови Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області /а.с. 15-19/.

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також у межах строку, встановленого статтею 258 цього Кодексу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

11 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вх. №Л-8343/0/25-18 від 11 червня 2018 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с.20/.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копії паспорта, ідентифікаційного номера, рішення сесії Мелехівської сільської ради, довідки Мелехівської сільської ради, доручення та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з кадастрової картки та викопіювання Мелехівської сільської ради) /а.с. 20-21/.

Листом №5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, та що інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління: http://poltavska.land.gov.ua /а.с.22/.

Не погодившись з бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частин першої, другої та пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 цього Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

У постанові від 14 серпня 2018 року у справі №816/1050/17 (номер в ЄДРСР - 75906527) Верховний Суд вказав, що законодавством України не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України, - це її належна мотивація.

Надаючи оцінку мотивам відмови, викладеним у листі відповідача від 21 червня 2018 року №5024/0/26-18, суд виходить з наступного.

Перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, та інформація щодо якого оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, сформований відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07 червня 2017 року "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" /далі - постанова № 413/.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.

Разом з тим, постанова № 413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, та не прийнята відповідно до закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги (обмеження) до земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

До того ж, відповідно до вимог статті 6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної Ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Таким чином, не може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати особа у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, сформованого відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою № 413.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 73634659), від 19 червня 2018 року у справі №819/1061/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74819870), від 19 червня 2018 року у справі №803/1183/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74820888), від 26 червня 2018 року у справі №814/1755/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74992357), від 21 серпня 2018 року у справі №810/3393/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 76035442).

Таким чином, лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року не містить вказівок на наявність підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо вирішення заяви ОСОБА_1, які відображені в листі № 5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року, є протиправними.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, з урахуванням дискреційних повноважень, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду: рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що спір вирішено на користь позивача, який поніс витрати по сплаті судового збору у сумі 1409,60 грн, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума 1409,60 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37505, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населеного пункту, від 11 червня 2018 року (вх. № Л-8343/0/25-18 від 11 червня 2018 року), які відображені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5024/0/26-18 від 21 червня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37505, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населеного пункту, від 11 червня 2018 року (вх. № Л-8343/0/25-18 від 11 червня 2018 року) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37505, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк