Ухвала суду № 79105118, 10.01.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1535/18

Провадження № 1-кс/442/50/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гарасимків Л.І., за участю секретаря судового засідання Петрів В.М., прокурора Матолич О.М., слідчого Миськів П.І., підозрюваного ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі у кримінальному проваджені №12018140110000329 від 07.02.2018 року клопотання старшого слідчого 1-го відділу (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Дрогобицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1, 15.08.1981 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого 1-го відділу (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Дрогобицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_4, у кримінальному провадженні за № 12018140110000329 від 07.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12018140110000329 від 07.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України. Вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» відповідно до Наказу №01 від 06 лютого 2017 року по даному підприємстві, обіймаючи посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в порушення п.6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013, згідно якого «за твердої договірної ціни взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні», всупереч Договору №14 на виконання робіт по Капітальному ремонту дороги на вул. Дрогобицькій в с.Брониця Дрогобицького району Львівської області від 14 грудня 2017 року, укладеному між ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» та Броницькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області 27 грудня 2017 року умисно привласнив перераховані на користь ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» бюджетні кошти Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області в загальній сумі 245471,00грн за виконання робіт по капітальному ремонту дороги на вул. Дрогобицькій в с.Брониця Дрогобицького району Львівської області, вказаних в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, які фактично не були виконані.

Внаслідок вчинення злочинних дій у вказаний спосіб ОСОБА_1 привласнив кошти бюджету Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, чим спричинив майнову шкоду в сумі 245471,00грн, що становить більше 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є майновою шкодою у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Водночас ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» відповідно до Наказу №01 від 06 лютого 2017 року по даному підприємстві, обіймаючи посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою, маючи умисел на вчинення службового підроблення, діючи в порушення п.6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013, згідно якого «за твердої договірної ціни взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні», достовірно знаючи, що роботи, які мали бути виконані згідно Договору №14 на виконання робіт по Капітальному ремонту дороги на вул. Дрогобицькій в с.Брониця Дрогобицького району Львівської області від 14 грудня 2017 року, укладеному між ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» та Броницькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, фактично не були виконані, незважаючи на це в період з 14 до 27 грудня 2017 року вніс завідомо неправдиві відомості про їх виконання у Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, який підписав та засвідчив печаткою підприємства ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія».

Внаслідок вчинення злочинних дій ОСОБА_1 Броницькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області на рахунок ТзОВ «Дорожньо-ремонтна будівельна компанія» було незаконно перераховано грошові кошти в сумі 245471,00грн, що становить більше 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та вважається такою шкодою, що спричинила тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні службового підроблення, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

03 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.

Беручи до уваги вищевказане, враховуючи, що підозрюваний підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, розлучений, у нього відсутні міцні соціальні звязки у місці проведення досудового розслідування, тому згідно норм ст. 177 КПК України є ризики в тому, що він не маючи соціальних звязків буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити сліди та знаряддя кримінального правопорушення, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, досудове слідство вважає, що неможливо запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, слідчий просить у клопотанні застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий просить при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для прецездатних осіб.

Підозрюваний та захисник просили у клопотанні відмовити та не обирати жодного запобіжного заходу, оскільки вважають що всі без винятку, пред"явлені суду докази, якими обгрунтовано підозру жодним чином не доводить винуваність ОСОБА_1Б, а квалфікація кримінального правопорушення є такою, що спрямована на формування суспільної думки щодо подій, як резонансного діяння, оголошена ОСОБА_1 підозра є нічим іншим , як притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Крім того вважають, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_1 тісно пов"язаний зі своєю родиною, має батьків похилого віку, один з якиє є інвалідом та двох неповнолітніх дітей. Стороною обвинуваення не визначено коло осіб, які можуть бути свідками в кримінальному провадженні. Сам ОСОБА_1 зацікавлений в проведенні досудового слідства належним чином для встановлення об"єктивної істини та доведення невинуватості.

Вислухавши сторін кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140110000329 від 07.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України

Положеннями ч.2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.03.2018, протоколом огляду місця події від 24.05.2018, висновком експерта №3782 судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2018, протоколом тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 01.11.2018, висновком експерта №6/614 від 16.11.2018 судової почеркознавчої експертизи, протоколом тимчасового доступу до документів від 07.12.2018, обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_1 .Б. підозра.

Слідчий вважає, що єдиним можливим запобіжним заходом, який може припинити злочинну діяльність ОСОБА_1 є тримання під вартою.

При цьому з наданих слідчим та прокурором матеріалів слідчий суддя вбачає як обґрунтованість підозри, так і наявність ризиків у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні крим інальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків щодо підозрюваного слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими встановленими в ході розгляду клопотання обставинами, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведено усіх необхідних слідчих дій.

Однак, того що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вищевказаним ризикам прокурором в ході розгляду клопотання не доведено.

При цьому в ході розгляду клопотання слідчим не спростовано відомостей сторони захисту щодо міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_1, а саме наявності в нього батьків похилого віку, один з яких є інвалід 2 групи та дітей. Крім того, в ході розгляду клопотання встановлено, що сторона обвинуваення не визначились з колом свідків, потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній. Також вказані відомості не спростовані в ході розгляду клопотання.

При цьому, згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Загальне правило в практиці ЄСПЛ особа, обвинувачена в правопорушенні, завжди має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе „відповідних і достатніх підстав для тримання цієї особи під вартою. Тобто саме держава в особі слідчого чи прокурора, які звертаються з клопотанням до суду, має довести необхідність тримання під вартою конкретної особи. Натомість суд вирішує питання про те, чи є достатні підстави тримати особу під вартою на основі принципу змагальності, та повинен обовязково виходити з презумпції на користь свободи.

Оцінюючи матеріали клопотання, доводи учасників процесу та обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги вагомість наявних доказів, того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів, зважаючи на особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий стан, наявність судимостей, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а до підозрюваного слід застосувати альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, 15.08.1981 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у певний перід часу доби з 22.00 год. до 06.00 год.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1, 15.08.1981 р. н., залишати житло за адресою: АДРЕСА_1,у період часу доби з 22.00 год. до 06.00 год, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1, 15.08.1981 р. н., наступні обовязки:

заборонити відлучатися з місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду, у період часу доби з 22.00 год. до 06.00 год.

прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;

утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12018140110000329 від 07.02.2018 за визначенням слідчого у кримінальному провадженні;

повідомляти слідчого, прокруора чи суд про зміеу свого місця проживання та або місця роботи.

здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та вїзд в Україну.

Розяснити, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за поведінкою підозрюваного, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю. У разі невиконання обовязків до підозрюваного може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Виконання ухвали покласти на працівників органів Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.

Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначити до 08.03.2019 включно.

На ухвалу прокурором, підозрюваним, його захисником протягом пяти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області.

Слідчий суддя Л.І. Гарасимків