Ухвала суду № 79103869, 26.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1499/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Іванова А.П., суддів Малюк В.М. та Бенца К.К., за участю секретаря Єфремової М.Й., прокурора Брунцвика В.І., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: м. Ужгород площа Егана 2/4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22017020000000095 відносно ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_3, у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року кримінальне провадження № 22017020000000095 від 16.03.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, призначено до судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор підтримав колегію суддів, просив про продовження дію запобіжного заходу обраного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив звільнити підзахисного з-під варти.

Захисник ОСОБА_6 заперечував, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 потребує лікування, а тому просить обрати менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року, в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов’язків в разі внесення застави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 07 листопада 2017 року запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.12.2017 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 21 лютого 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 18 квітня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 08 червня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 03 серпня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 28 вересня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 вересня 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 24 листопада 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 19 січня 2019 року.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду, не надано докази погіршення їх стану здоров’я та доказів на підтвердження міцності їх соціальних зв’язків в місті постійного проживання, наявність постійного місця роботи, належних доказів про репутацію, майновий стан.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховує особи обвинувачених, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, не мають міцних соціальних зв’язків, а також той факт, що злочин вчинено в сфері контрабанди вогнепальної зброї через державний кордон України, постійного джерела прибутку не мають.

Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м’який запобіжний захід, оскільки такі обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, та можуть впливати на свідків, які ще не допитані судом.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, (допиту свідків, дослідження доказів), суд вважає за доцільність продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 під вартою.

Приходячи до такого висновку судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Крім того, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинувачених, запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м’яких запобіжних заходів, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 23 лютого 2019 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 23 лютого 2019 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 23 лютого 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 29 грудня 14 год. 00хв.

Головуючий Іванов А.П.

Судді Малюк В.М.

ОСОБА_8