Рішення № 79103338, 03.01.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року м. Мукачево Справа №303/6605/18

2/303/152/19

Номер рядка стат. звіту -26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 4474,56 доларів США, що складає 117233,47 грн.

Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладеного між позивачем та відповідачем договору кредиту, зобов’язання позичальника перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 3, зворот).

Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відповідач, відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надала. Натомість, подала заяву про залишення позову без розгляду, у зв’язку з тим, що за тотожною позовною заявою банківської установи вже ухвалене судове рішення 28 грудня 2015 року по справі №303/3362/14-ц.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та матеріали цивільної справи №303/3362/14-ц , суд констатує наступне.

За умовами укладеного кредитного договору від 30.10.2007 №MKHOGA00000265 (надалі – Договір, а.с. 11-13) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі – Банк) надав ОСОБА_1 (далі - Позичальник) кредит у розмірі 11059,00 доларів США на термін до 27.10.2017 року.

Посилаючись на обставини щодо неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором позивач зазначив що за весь період існування між ними кредитних правовідносин (з 30.10.2007 по 17.07.2018) утворилася заборгованість у загальному розмірі 27173,18 доларів США, яка складається з: 1324,18 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 200,38 доларів США – заборгованість з комісії, 25648,62 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором.

У межах судового розгляду даної справи банківська установа просить стягнути з відповідача суму 4474,56 доларів США, що станом на 17.07.2018 року становить 117233,47 гривень (в т.ч.: 1324,18 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 200,38 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 2950,00 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором).

Приймаючи такі доводи позивача на предмет їх відповідності нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про стягнення з відповідача суми кредитної заборгованості.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог банківської установи у контексті із запереченнями відповідача.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд застосовує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Так, згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2015 року по справі №303/3362/14-ц (а.с. 50-52, а.с. 303/3362/14-ц 241-245) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року №MKHOGA00000265 у розмірі 33164,87 доларів США, що за курсом 11,59 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08 травня 2014 року складає 384380,88 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 84,80 кв.м., житловою площею 51,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Великогірна, 40/54, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № MKHOGA00000265 від 31 жовтня 2007 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

За таких обставин справи слід констатувати, що банківська установа звернувшись 27 травня 2014 року (Справа 303/3362/14-ц, а.с. 2) до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення та виселення, використала право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних їй на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінила порядок, умови і строк дії даного кредитного договору.

На час звернення з таким позовом (27.05.2014) вважається, що настав строк виконання Договору в повному обсязі. Рішенням суду від 28 грудня 2015 року було засвідчено такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором № MKHOGA00000265 від 30 жовтня 2007 року була визначена у повному обсязі, тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок належного виконання зобов'язання, у порядку визначеному частиною другою статті 625 ЦК України, а не шляхом стягнення заборгованості у вигляді процентів та неустойки за цим же кредитним договором.

При вирішенні справи суд приймає до уваги приписичастини четвертої 263 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію (яка продубльована в наступних за нею постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 675/869/16-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі № 155/1315/15-ц та ін.) про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків і пені є безпідставним.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився.

У межах судового розгляду даної справи встановлено, що у травні 2014 року банк скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.

Разом з тим, з наданого по даній справі розрахунку (а.с. 5-9) вбачається, що з травня 2014 року по 17.07.2018 року, банк продовжував нараховувати Позичальнику проценти, пеню та комісію. За вказаний період банківською установою донараховано 25830,23 доларів США, з яких: 1022,49 доларів США - проценти; 23947,74 доларів США – пеня за порушення строків, 860,00 доларів США – комісія.

Враховуючи, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2015 року по справі 303/3362/14-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, тобто змінено строк виконання зобов'язання, тому нарахування заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, а також пені та штрафів, нормами цивільного законодавством не передбачено. У такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, однак позивач таких вимог не заявляв.

Таким чином, позивач втратив право нараховувати проценти, пеню та штрафи за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів, пені та комісії є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для посилання на нарахування процентів та пені як довід наявності заборгованості перед банком після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поряд з цим, неспростовним та таким, що не підлягає доказуванню (частина 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України) залишається встановлена сума заборгованості за Договором, яка зазначена в мотивувальній частині рішення суду від 28 грудня 2015 року у розмірі 33164, 87 доларів США, що складає 384380 гривень 88 копійок, яка складається з: 9296,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 5563,16 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1260,38 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 15444,98 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 21,57 доларів США – штраф (фіксована частина); 1578,25 доларів США - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що в межах судового розгляду даної справи Банк вправі лише ставити питання про стягнення з Позичальника суми кредитної заборгованості, яка не була погашена відповідачем по рішенню суду від 28.12.2015, оскільки позивач не скористався правовим механізмом, регламентованим частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, для відновлення свого порушеного права, внаслідок неналежного виконання Позичальником взятих на себе грошових зобов’язань.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід констатувати, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на майно у рахунок погашення певної суми кредитної заборгованості не є перешкодою для пред'явлення позову про її стягнення, з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. За таких обставин наявність двох судових рішень - про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення не свідчить про подвійність стягнення із боржника.

В той час, якщо сума заборгованості буде погашеною боржником – буде мати місце порушення положень частини першої ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, і суд зобов’язаний, насамперед, керуватися Основним Законом України (преамбула та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Також при вирішенні даного спору суд враховує висновки Верховного Суду України зазначені у постанові від 13.03.2017 по справі №6-224цс17 відносно того, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов’язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов’язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

З поданого по даній справі розрахунку заборгованості (а.с. 5-9) вбачається, що відповідач, після ухвалення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області рішення по справі №303/3362/14-ц 18.08.2017 року внесла на рахунок банківської установи суму 4273,56 доларів США на погашення процентів, суму 12032,34 доларів США на погашення пені та 1853,13 доларів США на погашення комісії. Крім того, з розрахунку випливає, що станом на 14.06.2017 року відсутня заборгованість по тілу кредиту, що свідчить про часткове виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2015 року.

Однак, частина суми кредитної заборгованості залишилася непогашеною відповідачем.

Таким чином, з урахуванням приписів частини другої статті 264 Цивільного процесуального кодексу України та обсягу заявлених позивачем вимог, за результатами судового розгляду справи, слід визнати підставними вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості з відповідача в межах суми 4239,60 доларів США, в т.ч. 1289,60 доларів США – заборгованість по процентам, 2950,00 доларів США - пеня), яка є різницею між зафіксованим у рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2015 року розміром боргу Позичальника (33164,87 доларів США; в т.ч.: 9296,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 5563,16 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1260,38 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 15444,98 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 21,57 доларів США – штраф (фіксована частина); 1578,25 доларів США - штраф (відсоток від суми заборгованості) та сумою, яка погашена відповідачем після вищевказаного рішення суду (4273,56 доларів США - проценти, 12032,34 доларів США – пеня, 1853,13 доларів США - комісія).

Аргументи та доводи відповідача щодо необхідності залишення позову без розгляду та його повернення позивачу слід визнати безпідставними та такими, що суперечать обставинам справи та вищевказаним висновкам суду, а також такими, які не узгоджуються з положеннями ст. 257 Цивільного процесуального кодексу.

Судові витрати по справі (а.с. 1) підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 279, 263-265, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» кредитну заборгованість заборгованість у розмірі 4239,60 (чотири тисячі двісті тридцять дев’ять доларів США 60 центів) доларів США, що станом на 17.07.2018 року становить 111077,52 грн. (сто одинадцять тисяч сімдесят сім гривень 52 коп.) (в т.ч.: 1289,60 доларів США, що еквівалентно 33787,52 грн. – заборгованість за відсотки за користування кредитом, 2950,00 доларів США, що еквівалентно 77290,00 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань) за кредитним договором від 30.10.2007 №MKHOGA00000265, а також суму 1670,00 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, 89600 м. Мукачево, вул. Великогірна, 40/54).

Суддя В.В. Кость