Рішення № 79100059, 09.01.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7056/18

Провадження № 2/727/189/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Чебан В.М.

при секретарі Меренчук Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 27.12.2004 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №703.

Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 9250,00 дол.США. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

Як вказує у позові позивач, відповідач належним чином не виконує передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого станом на 23.03.2018 року у відповідача перед ПАТ «Укрсоцбанк» утворилась заборгованість у розмірі 25065,76 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7707,31 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 17358,45 дол. США.

На основі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 25065,76 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7707,31 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 17358,45 дол. США та стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак до його початку надав суду письмову заяву, згідно якої вимоги позову підтримують в повному обсязі, просять суд стягнути з відповідача всю суму заявлених позовних вимог за кредитним договором та судовий збір, а також не заперечують щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, однак від її представника до суду надійшла заява, згідно якої просить суд розглянути справу у відсутність відповідачки та відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Також від відповідача до суду надійшла письмова заява про застосування строку позовної давності до вимог банку, згідно якої вказує, що ПАТ «Укрсоцбанк» звертались до суду у 2006 році про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та рішенням суду від 15.03.2006 року стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №703 від 27.12.2004 року в сумі 9150 доларів США, що включає в себе тіло кредиту, відсотки та пеню.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2004 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №703, згідно умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 9250,00 дол.США, зі сплатою 17% річних та визначеним сторонами порядком погашення суми заборгованості, з кінцевим терміном заборгованості 26 грудня 2005 року (а.с.3-5).

Відповідно до п.4.4 договору у випадку не виконання позичальником зобов’язань, визначених п.п.3.3.2-3.3.11 цього договору, протягом більше п’яти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов’язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Згідно п.7.3 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за договором кредиту, станом на 23.03.2018 року у відповідача перед ПАТ «Укрсоцбанк» утворилась заборгованість у розмірі 25065,76 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7707,31 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 17358,45 дол. США, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.10-11).

19.06.2018 року позивач звернувся до відповідачки з письмовою вимогою про усунення порушень, у якій вказував, що в разі невиконання даної вимоги розпочне захист своїх прав у судовому порядку (а.с.8-9).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи (а.с.73-75) 15.03.2006 року рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці було задоволено позов АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №703 від 27.12.2004 року у розмірі 9150,94 доларів США та судові витрати позивача. Як вбачається з вказаного рішення суду, станом на 01.12.2005 року у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором в сумі 9150,94 доларів США, яка складається з наступного: 7707,31 доларів США – заборгованість по кредиту; 995,93 доларів США – заборгованість по нарахованих, але не сплачених процентах; 447,70 доларів США – сума нарахованої пені.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачці.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 7.3. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Суд вважає, що виходячи із наведеного вище, договором кредиту визначено строк його дії до 26.12.2005 року та в даному випадку підлягають застосовуванню вимоги ст.257 ЦК України про трирічний строк позовної давності.

При цьому, 15.03.2006 року рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці було задоволено позов АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №703 від 27.12.2004 року у розмірі 9150,94 доларів США та судові витрати позивача. Як вбачається з вказаного рішення суду, станом на 01.12.2005 року у відповідача утворилась заборгованість за договором в сумі 9150,94 доларів США, яка складається з наступного: 7707,31 доларів США – заборгованість по кредиту; 995,93 доларів США – заборгованість по нарахованих, але не сплачених процентах; 447,70 доларів США – сума нарахованої пені (а.с.73-75). Таким чином, позивачем було змінено строк виконання зобов’язань за договором кредиту та всіма додатковими платежами по кредиту.

Представник позивача не надав доказів того, що вони не пропустили строк позовної давності.

При цьому судом встановлено, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача з проханням повністю відмовити ПАТ «Укрсоцбанк» у позові у зв’язку зі спливом позовної давності заявлена відповідачем до винесення рішення і у відповідності до вимог цивільного та цивільно-процесуального законів України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв’язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв’язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред’явлення окремих вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16 Верховний Суд України констатував, що є неправильними та не відповідають нормам матеріального права висновки судів про те, що позовна давність не спливла щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло у межах трьох років до дня звернення банку з позовом до суду. Вказане підтверджує позицію ОСОБА_2 Верховної Суду про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Зазначених обставин по справі - не встановлено.

Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що сторонами не було підписано договору про збільшення строку позовної давності.

При цьому позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що після винесення рішення Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту №703 від 27.12.2004 року і по дату звернення позивача з даним позовом до суду 06.07.2018 року трирічний строк позовної давності переривався відповідачкою по справі.

06 липня 2018 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вищевказаним позовом.

Таким чином судом встановлено, що строк позовної давності для ПАТ «Укрсоцбанк» на момент подання позову до суду минув. Останній строк подання позову для позивача був 15 березня 2009 року.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Питання про судові витрати суд вирішує згідно вимог ст..141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 266, 267 ЦК України, ст.ст.141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 17 січня 2019 року.

СУДДЯ: