Рішення № 79099387, 04.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14424/17

Провадження № 2-а/761/63/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання права на пенсію за вислугою років та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2) про визнання права на пенсію за вислугою років та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є підполковником внутрішньої служби, з 29.08.1997 по 17.06.1998 року проходив службу в Державній кримінально - виконавчій службі України, з 30.09.1999 року по теперішній час, з 03.09.2015 року працює на посаді заступника начальника відділу соціально - виховної та психологічної роботи Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області відповідно до Наказу УДПтСУ № 84 о/с-пр від 03.09.2015 року. Зазначає, що станом на 01.03.2017 року вислуга років в календарному обчисленні складає 18 ( вісімнадцять) років 02 (два) місяці 19 (дев'ятнадцять) днів, пільгова - 25 (двадцять п'ять) років 03 (три ) місяці 01 (один) день. 03.03.2017 року позивач звернувся з рапортом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про призначення йому пенсії за вислугою років. Листом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 13.03.2017 року №11-1047 надано відповідь, що порушені в звернені питання не належать до компетенції Управління, так як призначення і виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України та проінформовано, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. 03.03.2017 року позивач направив лист до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення йому пенсії за вислугою років. Листом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 20.03.2017 року № 6370/03/М-602 надано відповідь, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються після звільнення їх зі служби.

Тому, позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд зарахувати позивачу пільгову вислугу років, яка складає - 25 років 03 місяці 01 день для призначення пенсії; зобов'язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувати та направити подання до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про призначення йому пенсії за вислугою років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію позивачу за вислугою років..

Ухвалою судді ОСОБА_3. від 27.04.2017 року було відкрито провадження у справі.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3. у відставку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 17.11.2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

12.03.2018 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, яку в судовому засіданні було прийнято до розгляду.

Ухвалою від 09.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу по суті.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, відзиву не надали, в матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача 2, відповідно яких позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки звернення позивача передчасне, у зв'язку з тим, що порушені питання не належать до компетенції Управління, так як призначення і виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України та проінформовано, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно довідки № вк/696 від 27.02.2017 року виданої начальником відділу по роботі з персоналом Київського слідчого ізолятора підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099361) проходить службу в Державній кримінально - виконавчій службі України з 29.08.1997 по 17.06.1998, з 30.09.1999 року по теперішній час, з 03.09.2015 року на посаді заступника начальника відділу соціально - виховної та психологічної роботи Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (наказ УДПтСУ № 84 о/с-пр від 03.09.2015 року). Станом на 01.03.2017 року вислуга років в календарному обчисленні складає 18 ( вісімнадцять) років 02 (два) місяці 19 (дев'ятнадцять) днів, пільгова - 25 (двадцять п'ять) років 03 (три ) місяці 01 (один) день. (а.с. 17).

Листом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 13.03.2017 року №11-1047 надано відповідь на звернення позивача щодо призначення пенсії за вислугою років, в якому зазначено, що порушені в звернені питання не належать до компетенції Управління, так як призначення і виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України та проінформовано, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

03.03.2017 року позивач направив лист до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення йому пенсії за вислугою років (а.с. 14).

Листом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 20.03.2017 року № 6370/03/М-602 надано відповідь на звернення позивача щодо призначення пенсії за вислугою років, в якому зазначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються після звільнення їх зі служби (а.с. 15).

Позивач вважає дії відповідачів незаконними, оскільки законодавство не передбачає набуття права на пенсію за вислугою років за наявності виключно календарної вислуги та лише після звільнення зі служби.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ч.3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Положеннями ч.1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Крім того, в силу положень статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З огляду на положення наведеного Порядку від 17.07.1992 №393 вбачається, що при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» враховується саме пільгова вислуга років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, з аналізу положень якого можна дійти висновку, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст. 2 вказаного Закону).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.

Зокрема, пунктом першим встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

У відповідності до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

В свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, можна дійти висновку про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З аналізу норм Закону та Порядку № 393, суд приходить до висновку, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги. Крім того, нормами означених нормативно правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 у справі № К/800/46432/14.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до норм чинного законодавства саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб. Разом з тим, чинним законодавством передбачено і певний порядок звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що прав позивача відповідачами не було порушено, оскільки відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються після звільнення їх зі служби, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає що прав позивача відповідачами не було порушено, оскільки відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії відповідно до цього Закону призначаються після звільнення їх зі служби, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 58, 64, 124, 150 Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст.ст. 5-9, 77, 139, 246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання права на пенсію за вислугою років та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України : апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення суду 17.12.2018 року.

Суддя