Рішення № 79096479, 04.01.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретаря судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/9916/15-ц,

учасники справи:

позивач - ПАТ "Рівнеобленерго"

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ "Рівнеобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію,

представник позивача – ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (далі – ПАТ «Рівнеобленерго») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути 27 013,67 грн., з яких 15 249 грн. основного боргу, 2 048 грн. пені за порушення строків оплати, 506,03 грн. — 3% річних та 9 210,03 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 квітня 2014 року між ПАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 переукладено договір № 791 про постачання електричної енергії (далі - договір). Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.3.3 договору ПАТ «Рівнеобленерго» зобов’язалось постачати електроенергію споживачу ОСОБА_1, а останній зобов’язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати використану електроенергію. ПАТ «Рівнеобленерго» взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним договором виконало в повному обсязі. Відповідач не здійснив оплату за спожиту електроенергію, чим порушив договірні зобов’язання.

Зокрема, у липні 2011 року відповідачем подано звіт про використану електроенергію за лічильником № 2677927 з показником 9 088 кВт. На підставі поданого звіту споживачу виписано рахунок-фактуру № НОМЕР_1 за липень 2011 року на суму 399,58 грн., в додатку до якого вказаний кінцевий показник лічильника 9 088 кВт. Відповідачем вказаний рахунок-фактура оплачений відповідно до квитанції від 5 вересня 2011 року. 27 вересня 2012 року у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору об’єкт споживача відключено від електропостачання; повторне підключення об’єкта здійснено 17 квітня 2014 року.

З часу останнього підключення до електромережі 17 квітня 2014 року з показником лічильника 9 088 кВт і до часу технічної перевірки на об’єкті споживання 12 травня 2014 року, під час якої зафіксовано показник лічильника 014977 кВт, відповідачем спожито 5 889 кВт електроенергії на суму 7 823,78 грн. з перевищенням використання договірної величини електроенергії, у зв’язку з чим оплаті підлягає двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величин, як це передбачено пунктом 4.2.2 договору.

Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 27013,67 грн., з яких 15 249 грн. основного боргу, 2048 грн. пені за порушення строків оплати, 506,03 грн. — 3% річних та 9210,03 грн. інфляційних втрат.

У вересні 2015 року відповідачем подано письмові заперечення проти позову, які в подальшому були доповнені ним. Заперечення мотивовано тим, що згідно з рахунком-фактурою № НОМЕР_2 від 25 липня 2011 року, який був наданий позивачем для оплати за електроенергію за липень 2011 року, поточний показник лічильника становив 014736 кВт/год і вказаний рахунок ним оплачено 5 вересня 2011 року. Рахунок-фактура № НОМЕР_2 від 25 липня 2011 року за липень 2011 року, наданий позивачем у судовому засіданні, містить інші показники лічильника, ніж той, за яким відповідач здійснив оплату 5 вересня 2011 року.

Також відповідач вказує на те, що показник на дату повторного підключення 11 квітня 2014 року становив 14 736 кВт/год, а станом на 12 травня 2014 року — 14 977 кВт/год, що відповідає фактичному середньомісячному споживанню ним електричної енергії.

Крім того, відповідач вказує, що звіт споживача за липень 2011 року написаний не ним, а показник лічильника 9 088 кВт/год у наряді на відключення за несплату боргу від 29 вересня 2012 року та у наряді на повторне підключення після сплати боргу від 11 квітня 2014 року, на які посилається позивач, записаний від руки та не містить підпису відповідача. Також вказував, що ним не могло бути спожито таку кількість електроенергії за один місяць, так як в середньому за місяць ним споживалося 200 кВт. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

По даній справі рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 5 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2018 року рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22 жовтня 2018 року дана справа надійшла до Рівненського міського суду Рівненської області.

23 жовтня 2018 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області справу прийнято до розгляду та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 15 листопада 2018 року. 15 листопада 2018 року судове засідання відкладено на 11 рудня 2018 року за клопотанням дружини відповідача. 15 листопада 2018 року відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України судом постановлено ухвалу про зобов’язання сторін надати оригінали всіх письмових доказів для їх дослідження в судовому засіданні. 11 грудня 2018 року судове засідання відкладено на 04 січня 2019 року за клопотання відповідача у зв»язку із неможливістю прибуття його представника в засідання. Клопотань від учасників процесу до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача обґрунтування позовних вимог та позовні вимоги підтримав повністю. Додатково звертав увагу суду на те, що відповідно до умов договору на підставі поданого споживачем звіту про обсяги використаної електроенергії йому виписується відповідний рахунок на оплату і саме звіт споживача є документом, на підставі якого встановлюється обсяг спожитої електроенергії. Саме на підставі звіту споживача було виписано рахунок. Просив суд позов задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали обґрунтування раніше поданих заперечень. Додатково представник відповідача вказала, що самим позивачем надано суперечливі докази з приводу показника лічильника, так ними подано як доказ рахунок-фактуру за червень 2014 року в якому вказано показник лічильника 9088 та акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 12 травня 2014 року в якому вказано показник лічильника 014977, який відповідає дійсності і підтверджується оригіналами документів поданих відповідачем до заперечень. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши виступи учасників процесу, дослідивши матеріли цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем електроенергії, яка постачалася до приміщення магазину по вул. Гагаріна, 30а у с. Новостав-Дальній Рівненського району Рівненської області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 17 жовтня 2011 року.

27 вересня 2012 року через несплату за спожиту електроенергію магазин був відключений від електропостачання, про що складений наряд за номером НОМЕР_3.

11 квітня 2014 року працівниками ПАТ «Рівнеобленерго» електропостачання до магазину відновлено у зв’язку зі сплатою боргу відповідачем, про що складено наряд за номером НОМЕР_4.

29 квітня 2014 року переукладено договір № 270006657 про постачання електричної енергії між ПАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 для забезпечення потреб електроустановок споживача, дозволена потужність яких зазначається в додатку № 6 «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін».

Додатком № 1 до договору визначено обсяги постачання електричної енергії споживачу до приміщення магазину 0,300 тис. кВт/год на місяць.

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до договору покази засобів обліку відповідно до Переліку об’єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 15 числа кожного місяця та вибірково контролюються постачальником.

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до договору після зняття показів засобів обліку споживач формує звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках (по одному для кожної сторони) та 15 числа надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію згідно поданих показів.

Дані обставини сторонами визнаються, у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, тому вони не підлягають доказуванню.

В порушення умов договору та ст..ст. 509, 526, 530 ЦК України відповідач оплату за спожиту електроенергію не здійснив, тому позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено вищезазначений договір про постачання електричної енергії..

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обставина, що підлягає доказуванню це факт споживання відповідачем у квітні-травні 2014 року електроенергії у загальному обсязі 5 889 кВт/год.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду рахунок-фактуру № НОМЕР_5 від 23 червня 2014 року попереднім показником приладу обліку електроенергії є 9088 кВт/год., поточним показником приладу обліку електроенергії 14977 кВт/год. та рахунок-фактуру № НОМЕР_6 від 15 липня 2014 року попереднім показником приладу обліку електроенергії є 14977 кВт/год., поточним показником приладу обліку електроенергії 15477кВт/год. Тобто 23 червня 2014 року позивачем було встановлено факт споживання відповідачем електроенергії в розмірі 5889 кВт/год. за період з квітня по травень 2014 року. У суду виникає обґрунтований сумнів з приводу даних рахунків, і суд не бере їх до уваги виходячи з наступного.

Позивачем надано в обґрунтування позовних вимог засвідчену копію акту Р № 003813 технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення, який складений інженером ОСОБА_4 та підписаний споживачем ОСОБА_1 Даним актом встановлено показник лічильника 014977 кВт/год. На вимогу суду представником позивача не надано суду оригінал даного акту, однак суд вважає, що позивач в даному випадку недобросовісно виконує свої обов’язки і навмисно його не надає і суд бере до уваги копію даного письмового доказу, так як, ні учасник справи, ні суд не ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

Згідно копії звіту за використану ел.енергію за липень 2014 року (а.с. 17) судом встановлено, попередній показник лічильника – 015277, наступний – 015477. Як зазначав представник позивача саме на підставі поданого звіту позивачем здійснюється нарахування за використану електроенергію. Однак, з даним твердженням не можна погодитися, так як дані вказані у звіті та в рахунку-фактурі різняться і фактично вбачається, що дані рахунки сформовано позивачем незалежно від даних вказаних у звіті. Суд також бере до уваги копію даного доказу з підстав вказаних по попередній копії письмового доказу.

Також рахунком за активну електроенергію № НОМЕР_2 від 25.07.2011, оригінал якого досліджено судом, підтверджується, що станом на 25 липня 2011 року поточний показник лічильника є 014736 кВт/год (а.с. 33). Нараховані кошти у розмірі 399,58 грн. сплачено відповідачем 05 вересня 2011 року, що підтверджується оригіналом квитанції, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 34).

На спростування даного доказу представником позивача було надано суду оригінал рахунку-фактури за активну електроенергію № НОМЕР_2 за липень 2011 року від 15.07.2011, згідно якого поточний показник лічильника 9088 кВт/год. На вимогу суду представником позивача надано суду два оригінали даного рахунку-фактури, крім оригіналу, що міститься в матеріалах справи (а.с. 47) та зазначено, що ними здійснено роздрукування рахунку з бази даних споживачів, тому він може відрізнятися від рахунку, який був поданий позивачем. Суд вважає даний доказ недопустимим, так як назва рахунку відрізняється, поточний показник лічильника 9088 кВт/год. визначено попереднім показником лічильника станом на 23 червня 2014 року в рахунку-фактурі, що не відповідає дійсності, так як відповідачем оплачено кошти в розмірі 399,58 грн. за спожиту електроенергію за липень 2011 року. Після того 27.09.2012 року відповідача було відключено від електропостачання у зв»язку із наявністю заборгованості, яка станом на 25 березня 2014 року становила 2385,81 грн. (сплачена відповідачем 10.04.2014 року а.с. 37 на звороті). Тобто, навіть якщо допустити, що покази лічильника і були 9088 кВт/год., то на підставі чого і з урахуванням яких показів лічильника можна було б відключити споживача від електропостачання і в березні 2014 року здійснити нарахування заборгованості на суму 2385,81 грн.

Також суд, не бере до уваги показники лічильника зазначені в нарядах на відключення за несплату від 27.09.2012 року (а.с. 56) та повторне включення після сплати боргу споживачем від 17 квітня 2014 року (а.с. 55), так як дані наряди не підписані споживачем.

Звіт про використану ел.енергію за липень 2011 року (а.с. 57) також визнається недопустимим доказом, він спростовується вищедослідженими обставинами і крім того, відповідач заперечував, що вій його надавав та вказав, що підпис йому не належить, що не спростовано представником позивача.

Щодо рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за січень-липень 2011 року (а.с. 67-72), суд вважає їх недопустимими. Як вбачається з пояснень представника позивача всі вони роздруковані із бази даних позивача. Дані рахунки-фактури не є бухгалтерськими документами і не підлягають зберіганню нарівні із фінансовими документами. Крім того, слід зауважити, що навіть самим представником позивача надано суду різні роздруківки рахунків (а.с. 47) та (а.с. 67) один містить штрих-код, а інший ні. Тому суд, вважає, що саме даними доказами не може бути підтверджено останній оплачений показник приладу обліку споживача 9088 кВт/год.

Суд погоджується з доводами відповідача, що станом на листопад 2006 року показник лічильника становив 216 кВт/год. (а.с. 81) та враховуючи середні обсяги споживання електроенергії 250-300 кВт/год. із врахуванням обсягів постачання електричної енергії споживачу, станом на липень реальний показник лічильника мав би бути 14034 кВт/год (57 місяців х 250 кВт/год. – 216 кВт/год.). Також суд вважає підставними заперечення з приводу того, що із врахуванням наявних електричних приладів у магазині відповідач не міг спожити електричну енергію у визначеному обсязі. Так як, напруга, що надається споживачу становить 3 кВт. Навіть якщо врахувати використання відповідачем максимальної потужності мережі в день ним може бути використано 72 кВт/год. За період з червня по липень 2014 року як вказує позивач, коли утворилася заборгованість, навіть якщо взяти 31 день для нарахування за місяць використаної електроенергії, її обсяг не може бути більшим ніж 2232 кВт/год (72 кВт/год. х 31 день). І це в два з половиною рази більший розмір ніж нараховане позивачем споживання (5889 кВт/год.).

Інших доказів учасниками процесу суду не надавалося.

Враховуючи, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим і є таким, що до задоволення не підлягає.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати покладаються на позивача і підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ "Рівнеобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

ПАТ "Рівнеобленерго" місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. Кн.Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874, МФО 300346,

ОСОБА_1, проживає Рівне, вул. Золотіївська, 52.

Повне судове рішення складене 09 січня 2019 року.

Суддя -