Рішення № 79087496, 09.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року справа № 2340/4754/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача по невнесенню рахунку позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по вкладу до АТ "Артем-Банк" відповідно до договору-заяви № 40.76.90212 від 26.10.2016, в національній валюті на суму 200 000 грн 00 коп.;

- зобов'язати відповідача включити рахунок позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по вкладу до АТ "Артем-Банк" відповідно до договору-заяви № 40.76.90212 від 26.10.2016, в національній валюті на суму 200 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «Артем-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вказує на протиправну бездіяльність Уповноваженої особи Фонду, щодо не невключення повної інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем до суду 02.01.2019 подано відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що наказом від 02.06.2017 №62 «Про визнання правочинів (у тому числі договорів) нікчемними» правочини, вчинені позивачем, щодо набуття зобов'язань ПАТ «Артем-Банк» перед ним в сумі 200 000,00 грн. є нікчемними, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо позивача.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.10.2016 між публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № 40.76.90212, відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» відкриває позивачу поточний рахунок № НОМЕР_2 та зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять ОСОБА_1, для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України.

26 жовтня 2016 року позивачем внесено грошові кошти у сумі 200 000 грн 00 коп. на вказаний вище рахунок, що підтверджується квитанцією № 268_21 від 26.10.2016.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 15.11.2016 №416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.11.2016 №2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Артем-Банк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16.11.2016 до 15.12.2016 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «АРТЕМ-БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Луньо І.В. на один місяць з 16.11.2016 до 15.12.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 15.12.2016 №492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.12.2016 №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Артем-Банк» з 16.12.2016 до 15.12.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Артем-Банк» визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Луньо Іллі Вікторовичу строком на два роки з 16.12.2016 до 15.12.2018 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 №2229 про зміну Уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу з 07.06.2017.

Зазначена інформація, щодо прийнятих рішень узгоджується з розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: http://www.fg.gov.ua/not-paying/temporary/183-at-artem-bank.

Листом від 02.06.2017 №1623 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Артем-Банк» повідомила позивача, що в результаті перевірки перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі банку та в даних первинного бухгалтерського обліку визнано нікчемним правочин щодо внесення 26.10.2016 позивачем готівкових коштів у сумі 200 000 грн 00 коп. на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_2.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 02.06.2017 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем-Банк» І.В. Луньо видано наказ № 62 «Про визнання правочинів (у тому числі договорів) нікчемними», відповідно до якого на підставі підпунктів 1, 2, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банківські операції, за якими Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» в порушення обмежень, встановлених рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 09.08.2016 №834 «Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» операцій» та рішенням Правління Національного банку України від 27.10.2016 №385-рш/БТ «Про віднесення АТ «Артем-Банк» до категорії проблемних та віднесено дані до АБС Банку щодо набуття зобов'язань банком перед фізичними особами, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку - визнано нікчемними (Додаток №1 до цього Наказу).

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, даних позивача до відповідного переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку позивача включено не було.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

За приписами частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Таким чином, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За змістом вищенаведених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідач вважає нікчемними саме правочин щодо набуття зобов'язань АТ "Артем-Банк" перед позивачем у розмірі 200 000 грн 00 коп. шляхом оформлення документів та внесення запису до АБС Банку про банківську операцію щодо внесення 26.10.2016 позивачем готівкових коштів у сумі 200 000 грн 00 коп. через касу відділення банку № 171 на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_2, без фактичного їх внесення.

Визнаючи правочин нікчемним, Уповноважена особа Фонду посилається на підпункти 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, Уповноваженою особою Фонду не конкретизовано на якій саме підставі правочин (договори, операції) позивача є нікчемним, оскільки кожен з підпунктів передбачає різні підстави визнання таких правочинів нікчемними.

Так, відповідно до пунктів 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, платіжні операції щодо внесення позивачем готівкових коштів на свій рахунок не є правочином між банком та позивачем згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільного кодексу України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

При цьому, відповідно до частин 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У той же час, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

За приписами п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 року за № 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, суд приходить до висновку, що операція з внесення коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. Суд звертає увагу на те що, правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

За приписами пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

У матеріалах справи містяться виписка по рахунку позивача за 26.10.2016, яка підтверджує факт зарахування на поточний рахунок позивача грошових коштів згідно з вказаним вище договором на загальну суму 200 000 грн 07 коп.

Таким чином, суд висновує про відсутність правових підстав для висновку про нікчемність правочину, укладених між суб'єктами переказу коштів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до Позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Крім того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Водночас, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача на отримання гарантованого відшкодування по його вкладу в банку є саме визнання протиправною такої бездіяльності Уповноваженої особи та зобов'язання її подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Артем-Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми відшкодування.

А саме підлягає включенню сума перерахована 19.05.2016 на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3 згідно із договором № 980-021-000192396 від 22.02.2016 у сумі 54 146 грн 07 коп.

При цьому, застосування вказаного способу захисту у даній категорії справ відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, від 12 вересня 2018 року по справі № 805/5186/15-а, від 20 вересня 2018 року по справі № 809/316/16.

Враховуючи викладене вище, суд висновує, що в даному випадку доцільним та необхідним є вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, та задовольнити їх саме у наведений вище спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704 грн 80 коп., а тому враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та беручи до уваги зазначені положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в контексті ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за правильне стягнути за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 704 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 17, ідентифікаційний код 21708016) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича, щодо не включення повної інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № НОМЕР_2 на загальну суму 200 000 грн 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький