Постанова № 79076683, 28.12.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/700/17

Номер провадження 2-а/700/10/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді - Добриднюк Н.О.

при секретарі - Бондарчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу №700/700/17, провадження № 2/700/10/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС, Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірними дій посадових осіб, скасування постанови №0622/10100/17 від 04.09.2017 року в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС, Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірними дій посадових осіб, скасування постанови №0622/10100/17 від 04.09.2017 року в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що26 липня 2017 року Житомирською митницею ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол №0622/10100/2017 про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього штрафу в розмірі 139739 грн.43 коп.

На підставі протоколу про порушення митних правил від 26.07.2017 року, після засідання комісії 04.09.2017 року Житомирською митницею ДФС винесено постанову №0622/10100/17 від 04.09.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил. Згідно постанови ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ст..485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 419 218 грн.29 коп.

Копію постанови було отримано дружиною ОСОБА_1 15.09.2017 року.

З постановою позивач не згідний оскільки вона є незаконною, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Позивач не суб'єктом порушення митних правил передбачених положеннями Розділу ХVІІІ Митного кодексу України про порушення митних правил та відповідальності за них; протокол складений всупереч передбаченій процесуальній формі, оскільки грунтується на припущеннях та власних судженнях посадової особи на підставі рапорту без проведення перевірки обставин справи; посадова особа митної служби, який склав протокол не була очевидцем зупинення транспортного засобу; відсутні будь-які докази п.60 ст.4 Митного кодексу, оскільки: питання про адміністративну відповідальність водія за порушення митних правил-не входить до компетенції Національної поліції України.

Законні підстави для складання протоколу про вилучення транспортного засобу у співробітників Національної поліції України (патрульної поліції) взагалі відсутні. Для цього передбачений інший законний процесуальний порядок. Інспектор поліції, який перший зупинив транспортний засіб та склав рапорт-не мав доступу до інформаційного реєстру митних або прикордонних служб, тобто перевірити на місці, коли саме машина в'їхала в Україну, не міг. Тому, після зупинки транспортного засобу з іноземними номерами зобов'язаний був негайно викликати представників митної служби.

Вилучення транспортного засобу також належить до компетенції митних органів , за умови що водій має документ про реєстрацію транспортного засобу та водійське посвідчення, що відображено в листі від 03.09.2012 року №20/2-11/09804-ЄП Державної митної служби України.

Особі, яка керувала транспортним засобом надається право самостійно приймати заходи для повернення машини на постійне місце розташування. Куди було самовільно вилучено автомобіль, де він знаходиться, досі роз'яснення посадових осіб-відсутні. Протокол вилучення транспортного засобу складений не був. Дана процесуальна форма вилучення транспортного засобу за порушення митних правил - незаконною, через недотримання процесуальної форми оформлення затримання транспортного засобу та його вилучення.

Посадовою особою зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що автомобіль було орендовано з метою перевезення пасажирів. Але процесуальних документів наявних в матеріалах справи, в яких зафіксовані обставини вищенаведеного факту-відсутні. Законних підстав вважати, що перевірка обставин справи відбувалося не вбачається можливим.

Умислу, наміру чи дій використання транспортного засобу в комерційних цілях -не було. Похідних дій, які б свідчили про намір приховування походження транспортного засобу, теми використання транспортного засобу в комерційних цілях з боку ОСОБА_1 -відсутні. Закон не забороняє автовласнику-іноземцю передати керування своєю машиною водію-українцю-управління автотранспортну й використання автотранспорту являються різними правовими поняттями з різними юридичними наслідками.

Документів про передачу права управління автотранспортом не потрібно, так як дострокове право не є обов'язковим документом.

Інспектор поліції, який перший зупинив транспортний засіб та склав рапорт-не мав доступу до інформаційного реєстру митних або прикордонних служб, тобто перевірити на місці, коли саме машина в'їхала в Україну, не міг. Тому, після зупинки транспортного засобу з іноземними номерами зобов'язаний був негайно викликати представників митної служби.

Оскільки підтвердження комерційних дій, в діях ОСОБА_1, згідно процесуального порядку їх виявлення, фіксування та встановлення - відсутнє, а тому притягнення його до відповідальності та накладення на нього штрафу у розмірі 419593 грн. 89 коп. -незаконне.

Відповідно до ст..126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка керує авто з іноземною реєстрацією, але не ввезла її на територію України, особисто може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності, а не за порушення митних правил.

Відповідно до ст..494 Митного кодексу України, посадова особа Бердичівського ВП та державний інспектор Житомирської митниці ДФС ОСОБА_8., при виконанні свої посадових обов'язків порушили процесуальний порядок складання протоколу, порушили права ОСОБА_1 безпідставно кваліфікуючи його дії як порушення митних правил. При складанні протоколу обов'язкові обґрунтування причин притягнення його до відповідальності, тобто обставини справи які особисто зафіксовані та підтверджені -відсутні. Протокол складений на припущеннях та міркуваннях посадових осіб, що є неприпустимим.

Протокол про порушення митних правил складений з порушенням дотримання процесуальної форми його складання передбачений Митним кодексом України у діях гр.. ОСОБА_1, який притягується до відповідальності відсутні дії які підпадали б під ознаки порушення митних правил, наявний факт необ'єктивності , упередженості та неповноти провадження у справі з боку посадових осіб, необ'єктивність розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи наданими для ознайомлення, невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи без належної процедури фіксування та перевірки обставин справи , відсутності документів у матеріалах справи, що встановлюють об'єктивну істину, та які можна перевірити; винесення постанови службовою особою, яка не була на місці затримання транспортного засобу та склала даний протокол на підставі висновку перевірки фактів на основі рапорту інспектора поліції, обмеження прав ОСОБА_1 під час провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Просить визнати дії посадових осіб Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області та Житомирської митниці ДФС щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил незаконним та скасувати постанову №0622/10100/17 від 04.09.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу , понесені судові витрати просить стягнути з відповідачів.

05 жовтня 2018 року представник позивача звернулась до суду з доповненням до позову та зазначила наступне.

Відповідно до ст..458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За приписами ст..485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно ст..495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Аналіз ст..485 МК України дає підстави зробити висновок, що притягнення до відповідальності за дане правопорушення в даному конкретному випадку можливе лише за сукупності певних елементів, а саме: заявлення неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, а також наявність прямого умислу на вчинення таких дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

За змістом ст..10 КУпАП наявність умислу є необхідною складовою в усіх випадках, коли особа притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що може бути зроблено тільки навмисно, вина у формі умислу полягає у усвідомленні особою протиправного характеру вчиненої дії або бездіяльності, тобто їх незаконності, передбаченні їх шкідливих наслідків та бажанні їх свідомого допускання настання цих наслідків.

Враховуючи те, що позивачем не було подано митному органу неправдивих відомостей, у його діях відсутні ознаки прямого умислу, оскільки автомобіль не його, обов'язок по дотриманню митних правил на нього не покладено, кордон не перетинав, то в даному випадку не створює складу правопорушення у діях позивача, передбаченого ст.. 485 МК України. А тому відповідач в порушення ч.2 ст.2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано , тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..485 МК України , без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі ч.6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Враховуючи вищенаведене просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил за №0622/10100/17 від 04.09.2017 року відносно ОСОБА_1, закрити провадження у справі про порушення митних правил №0622/10100/17.

Представник Управління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС в судовому засіданні пояснив, що з твердженнями позивача не згідний. В обґрунтування чого пояснив, що 11.04.2017 року працівниками Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху о 10.30 год. в м.Бердичеві по вул.. Житомирській був зупинений транспортний засіб «Оpel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

В ході проведення перевірки встановлено, що вказаний транспортний засіб ввезено на територію України 11.01.2017 року громадянином Молдови ОСОБА_7 через зону діяльності Львівської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». В подальшому вказаний транспортний засіб, його власником, ОСОБА_4 переданий громадянину ОСОБА_1.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що вказаний транспортний засіб з метою комерційного перевезення пасажирів та для отримання прибутку, був переданий йому громадянином ОСОБА_4 Жодних доручень на керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_4 йому не надавав.

В своєму запереченні ОСОБА_1 аргументував свою невинуватість тим, що він не є власником транспортного засобу , не використовує його як таксі, керував ним виключно у власних цілях.

Відповідно до ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Ч.4 ст.380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно вимог ст..109 Митного Кодексу України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, що громадянином ОСОБА_1 здійснено не було

Відповідно до ст..292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Кодексу, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Ст. 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.

Використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів , в інших цілях, ні ті , у зв'язку з якими було надано такі пільги.

ОСОБА_1 підтвердив факт використання транспортного засобу в особистих цілях, що було викладено останнім в його запереченнях.

Відповідальність за використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, передбачено ст.485 Митного Кодексу України.

Транспортний засіб, який належить іншій особі був тимчасово (строком до 1 року) ввезений на митну територію України, тобто не був випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів, а митне оформлення автомобіля не було завершене.

Згідно службової записки управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС від 13.05.2017 року за №189/06-70-19 та здійснення нарахувань, загальна сума податків і зборів яка повинна була бути сплачена складає 139739 грн.43 коп., з яких 1994,30 грн. - ввізне мито, 111131,39 грн. - акцизний збір, 26613,74 грн. - податок на додану вартість.

Таким чином, громадянином України ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті у зв'язку з якими було надані такі пільги.

Дії позивача щодо використання на митній території України транспортного засобу є протиправними, оскільки він особисто вказаний автомобіль на територію України не ввозив, а згідно ч.4 ст. 380 Митного Кодексу України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами , які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну для їхніх особистих потреб.

Відповідно до ч.3 ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до положень п.50 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, позивач є резидентом, а тому, маючи ціль користування транспортним засобом, зареєстрованим за межами митної території України, має сплатити всі митні платежі, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Крім того, у своєму позові позивач не посилається на конкретні норми закону, які порушив працівники митниці.

Стосовно того, що позивачу не дали висловити свою позицію, то гр..ОСОБА_1 надсилалося запрошення. Він не виявив бажання висловити свою позицію з цього питання, пояснити у зв'язку з чим перебував за кермом вказаного транспортного засобу.

Звертає увагу, що ціль використання вказаного транспортного засобу, це не тільки комерційна. Транспортний засіб був пропущений на митну територію України для особистого користування гр..Катан, тобто для його особистих цілей, а використовувався, під час зупинки транспортного засобу, для особистих цілей гр..ОСОБА_1, який перебував в транспортному засобі і керував ним. Ні позивачем, ні його захисником не доведено, що пояснення гр..ОСОБА_1 не мають юридичної сили, зокрема не доведено, що пояснення були написані під примусом, або підпис підроблено. Позиція митниці не базується на висновку що транспортний засіб використовувався не для особистих цілей, а для комерційних. Позиція митниці базується, на тому, що наданий транспортний засіб для особистого користування іншому громадянину, а користувався ним гр.. ОСОБА_1, що не є ідентичним.

Штраф було визначено відповідно до ст..485 МК України, питання щодо правильності нарахування штрафу у відповідності до ст..485 МК України позивачем не ставиться. Позивачем оскаржується процедура нарахування платежів у відповідності до яких потім вираховується штраф. У своєму позові ОСОБА_1 не ставить питання щодо скасування цього рішення. Тобто рішення на даний час чинне. Позивач не звертався і не скасовував дане рішення. Навіть у позові ставиться питання щодо визнання незаконною постанови, а не рішення митного органу про визначення платежів які потрібно було б сплатити в разі ввезення транспортного засобу в імпорті в режимі тимчасового ввезення. Крім цього, позивач вказує що не було ніяких дій щодо опитування інших осіб. Наприклад викликався неодноразово ОСОБА_4, але по його даних він перебуває за кордоном. Факт перебування ОСОБА_4 за кордоном підтвердила його мати. Митниця не стверджує, що ОСОБА_4та ОСОБА_7 є невинними, однак на даний час вирішується питання вини саме ОСОБА_1, оскільки саме він керував вказаним транспортним засобом. Стосовно інших осіб проводиться відповідна перевірка. В разі встановлення всіх даних стосовно цих осіб буде складено протокол. Позиція позивача полягає в тому, що хто ввіз транспортний засіб, той і має відповідати. Вважає це не вірним, оскільки не має значення хто ввіз транспортний засіб, кожен з цих осіб понесуть покарання за вчинені ним дії. Ст. 485 МК України передбачає «або інші протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів». В даній статті немає прив'язки до спеціального суб'єкта. Притягується будь-яка особа, яка сяде за кермо транспортного засобу не маючи належного дозволу особи, яка ввезла транспортний засіб. ОСОБА_1 який сів за кермо транспортного засобу, не маючи жодного документа, має нести відповідальність і усвідомлювати наслідки своїх дій. Коли він отримував права, знайомився з ПДР а тому має знати, що транспортний засіб на іноземних номерах не зареєстрований на території України. Обов'язок щодо з'ясування відомостей щодо транспортного засобу покладається саме на нього. Позивач вказує, що він не є суб'єктом, оскільки не є декларантом та відповідальною особою за митний режим. Посилається на те, що митниця невірно визначила штраф. Хоча розрахунок платежів на даний час є чинним та жодним чином позивачем не оскаржувався. Звертає увагу, що більша частина позову та відзиву позивача побудовано на діях працівників поліції. Працівників митниці цікавить одне питання, чи був за кермом транспортного засобу ОСОБА_1. Ними було встановлено, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля.. Ніхто не позбавляє права позивач на оскарження дій посадових осіб. Але самим позивачем не заперечується факт перебування за кермом вказаного транспортного засобу.

Враховуючи вищенаведене просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області в судове засідання не з'явився та не повідомив суду про причини своєї неявки, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення судового відправлення.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є головним державним інспектор Управління протидії митними правопорушеннями та міжнародної взаємодії Житомирської митниці ДФС. Він вів справу ОСОБА_1 до складання протоколу, який датований 26.07.2017 року. По даному факту може пояснити наступне. З Бердичівського ВП до них надійшли документи, зокрема супровідний лист, рапорт в якому зазначалося, що 11.04.2017 року було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1, автомобіль знаходився на іноземній реєстрації та було пояснення гр..ОСОБА_1, що автомобіль використовується в «Яндекс таксі» з надання послуг пасажироперевезень. В матеріалах справи була розписка гр..ОСОБА_4 проте, що дійсно автомобіль його та він надавав його в користування гр..ОСОБА_1, копії технічного паспорта. Ці документи вшиті в справу про порушення митних правил. Після отримання матеріалів, які надійшли від Бедичівського ВП, ним викликався як гр..ОСОБА_4 та гр..ОСОБА_1 Їм були направлені запрошення щодо прибуття до Житомирської митниці для надання пояснення по даному випадку затримання автомобіля під керуванням гр..ОСОБА_1. Від матері ОСОБА_4 надійшла відповідь, де повідомлялося, що ОСОБА_4 знаходиться в закордонному відрядженні. Від ОСОБА_1 надійшло повідомлення поштою про те, що він отримав даного листа, однак до митниці ОСОБА_1 не з'явився, та не повідомив про причину своєї неявки. Після чого було складено протокол про порушення митних правил, згідно ст..491 МК України. В протоколі відмічено, що він складався за відсутності ОСОБА_1. Розписку ОСОБА_4 про те що ОСОБА_4 співвласник автомобіля йому надали працівники поліції.

Ніяких процесуальних дій для перевірки наданих поліції матеріалів він не здійснював, оскільки це нічим не передбачено.

Гр. ОСОБА_7 не викликався, оскільки він громадянин іншої держави і місце його перебування та проживання не відомо. На момент надання митниці документів від поліції не було відомо на кого зареєстрований автомобіль. Про це він дізнався в процесі перевірки , коли превіряв реєстраційний документ на автомобіль та дізнався, що він зареєстрований на ОСОБА_7 та саме він його перевіз через митний кордон.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є інспектором Бердичівського ВП. В затриманні ОСОБА_1 участі не приймав, як і у складанні будь-яких документів відносно ОСОБА_1. На нього розписали дані матеріали та він направив їх за підслідністю до Митного підрозділу. Ним проводилась перевірка щодо наявності та відсутності факту ДТП. Було встановлено, що ДТП місце не мало.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що є інспектором Бердичівського відділу поліції. Гр. ОСОБА_1 не пам'ятає та нічого не може сказати стосовно того як 11.04.2017 року ним було зупинено автомобіль Опель. Пізніше вказав, що пам'ятає, як 11.04.2017 року рухався автомобіль Опель на якому були явні механічні пошкодження, зокрема розбите скло, пошкоджене ліве крило та були виявлені бурі плями схожі на кров. Гр. ОСОБА_1 було запропоновано під'їхати до Бердичівського ВП для з'ясування обставин, зокрема де взялися плями бурого кольору на автомобілі. Після чого вони склали рапорт, який передали в чергову частину. Протокол він не складав, ОСОБА_1 самостійно під'їхав до поліції, його ніхто не відсторонював від керування автомобілем. Черговий поліції зареєстрував рапорт, вони ж поїхали далі нести службу разом з сержантом ОСОБА_9. Пояснень у водія він не відбирав, чи ОСОБА_9 відбирав він не знає. Подальша доля цієї справи йому невідомо, та доля автомобіля також. Протокол затримання автомобіля він не писав. Протокол огляду автомобіля він не писав. Тільки рапорт. Будь-якої перевірки не проводив, пояснень ніяких не відбирав.

Суд, ураховуючи доводи позивача, представника позивача, заперечення представника відповідача, викладених в письмових запереченнях та в судовому засіданні, вислухавши пояснення свідків, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно протоколу про порушення митних правил №0622/10100/2017 від 26.07.2017 року 11.04.2017 року працівниками Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху о 10.30 год. в м.Бердичеві по вул.. Житомирській був зупинений транспортний засіб «Оpel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

Під час перевірки було встановлено, що вищевказаний транспортний засіб завезено на митну територію України 11.01.2017 року в режимі тимчасове ввезення до 1 року гр.. Молдови ОСОБА_7 через зону діяльності Львівської митниці ДФС. Громадянин України ОСОБА_1 орендував вищевказаний автомобіль у гр.. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою перевезення пасажирів.

В протоколі вказано, що за фактом, що до митних органів ДФС із заявою про передачу прав на тимчасове ввезення транспортного засобу OPEL Vectra кузов НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 ніхто не звертався, в діях гр.. ОСОБА_1 наявні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в розмірі 139739,43 грн. В результаті чого позивача було притягнено до відповідальності за порушення митних правил та накладено на нього штраф в розмірі 139739 грн.43 коп.

На підставі протоколу про порушення митних правил від 26.07.2017 року, після засідання комісії 04.09.2017 року Житомирською митницею ДФС винесено постанову №0622/10100/17 від 04.09.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил. Згідно постанови ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ст..485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 419218 грн.29 коп.

Згідно висновку начальника Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області від 13.04.2017 року за результатами перевірки фактів, викладених в рапорті інспектора поліції з приводу затримання автомобіля Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 встановлено, що під час затримання та проведення перевірки вказаного автомобіля працівниками поліції був встановлений факт того, що даний громадянин незаконно керує автомобілем, при цьому автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 здавався в оренду громадянином ОСОБА_4 з метою надання послуг по перевезенню пасажирів в якості «таксі». З пояснень гр.. ОСОБА_1 було встановлено, що даний громадянин не являється власником та співвласником автомобіля Опель Вектра д.н. НОМЕР_3, а лише отримав його від громадянина ОСОБА_4, та мав вносити за користування автомобілем орендну плату.

З метою прийняття рішення згідно чинного законодавства автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 був доставлений до Бердичівського відділу поліції, а відповідні матеріали зареєстровані в Бердичівському відділі поліції для подальшого направлення в митні органи Житомирської області для проведення перевірки законності перебування даного автомобіля на території України та прийняття рішення в межах своєї компетенції.

У відповідності до ст.4 ч.1 п.39 МК України, платник податків це особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів. При цьому податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (ст.30ПК України).

Відповідно ст.293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Пунктом 3 частини 2 ст. 293МК України вказаний обов'язок, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, покладений на особу, відповідальну за дотримання митного режиму. Аналогічні положення щодо сплати суми податкового зобов'язання та пені відповідно до Податкового кодексу України особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами передбачені частиною 2 ст.105 МК України.

Разом з тим, пунктом 1 ст.458МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під судового розгляду справи, позивач дійсно керував вказаним автомобілем Опель Вектра д.н. НОМЕР_3, що позивач не заперечує.

Згідно даних диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 ввезено на територію України 11.01.2017 року громадянином Молдови ОСОБА_7 через зону діяльності Львівської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

Таким чином судом встановлено, що автомобіль автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 11.01.2017 року в режимі «тимчасове ввезення» нерезидентом громадянином Молдови ОСОБА_7, який взяв на себе обов'язки щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу співвласником автомобіля є ОСОБА_4, житель АДРЕСА_1.

З розписки від 12.04.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 вказав, що він являється співвласником автомобіля Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4.

Таким чином, відповідальність за митне оформлення та достовірність внесених до митної декларації даних відноситься до ОСОБА_4 та громадянином Молдови ОСОБА_7.

При цьому, як видно з матеріалів справи та встановлено судом, безпосередньо ОСОБА_1 жодних документів для митного оформлення до митниці ДФС не подавав та жодних відомостей у митну декларацію не вносив.

Згідно ч.4 ст.380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Однак, вказане положення не відповідає ст.7 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік), де зазначено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна договірна сторона (країна учасниця Конвенції, якою є і Україна) може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує транспортний засіб від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Згідно пояснень позивача наданих в позові та його запереченнях на протокол про порушення митних правил він не являється співвласником транспортного засобу Опель Вектра д.н. НОМЕР_3, не використовує його в комерційних цілях. Даний автомобіль був ним взятий в користування у гр.. ОСОБА_4 в особистих потребах. Використовував автомобіль один раз.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не знав і не міг знати про те, хто ввіз на митну територію України вищезазначений транспортний засіб, так само не знав, і не повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги.

Крім того, позивач не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму, ані взагалі заінтересованою в цьому особою.

За змістом ст..10 КУпАП наявність умислу є необхідною складовою в усіх випадках, коли особа притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що може бути зроблено тільки навмисно, вина у формі умислу полягає у усвідомленні особою протиправного характеру вчиненої дії або бездіяльності, тобто їх незаконності, передбаченні їх шкідливих наслідків та бажанні їх свідомого допускання настання цих наслідків.

Позивачем не було подано митному органу неправдивих відомостей, у його діях відсутні ознаки прямого умислу, оскільки автомобіль не його, обов'язок по дотриманню митних правил на нього не покладено, кордон не перетинав, то в даному випадку не створює складу правопорушення у діях позивача, передбаченого ст.. 485 МК України. А тому відповідач в порушення ч.2 ст.2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано , тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..485 МК України , без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

У відповідності до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В матеріалах справи маються пояснення позивача, стосовно того, що він орендував автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 у ОСОБА_4, та використовує автомобіль в «Яндекс таксі» з метою пасажироперевезень. Однак, в ході судового розгляду позивач повністю заперечив даний факт, вказавши, що використовував вказаний автомобіль для власних потреб, а саме для перевезення своєї сім'ї до родичів. Повністю заперечивши належність йому автомобіля Опель Вектра д.н. НОМЕР_3.

Відповідачі в ході розгляду справи жодним чином не спростували дані твердження позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які дані використання автомобіля в комерційних цілях. Пояснення гр.. ОСОБА_4 в справі відсутні. Вбачається, що посадовими особами митниці викликалися як гр.. ОСОБА_1, так і гр.. ОСОБА_4 Однак стосовно гр.. ОСОБА_4 в матеріалах справи маються пояснення його матері, що він перебуває за кордоном у довгостроковому відрядженні. Будь-які інші докази перебування ОСОБА_4 за межими України у справі відсутні, як і підтвердження того, що працівниками митниці взагалі встановлювалось його місце перебування.

Таким чином, відповідачами не здійснено будь-яких дій спрямованих на встановлення всих обставин подій, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Слід зазначити, що згідно розписки від 12.04.2017 року гр..ОСОБА_4, яка мається в матеріалах справи про порушення митних правил №0622/10100/2017 після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 автомобіль Опель Вектра д.н. НОМЕР_3 було передано саме ОСОБА_4., а не ОСОБА_1.

Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст.486,489 МК України не з'ясував хто і за яких обставин надав ОСОБА_1 автомобіль.

Відповідно до ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Згідно ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

За таких обставин, у відповідності до ст. 62 Конституції України , відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів тих обставин, що Позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення та підлягає адміністративній відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що представник позивача в судовому засіданні належними та допустимими доказами довів заявлені у адміністративному позові вимоги і доводами представника відповідача вони не спростовані, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до квитанції №13.04.2018 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 704 грн.80 коп.

Відповідно до ст..139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнуваньУправління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС та Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області судові витрати в сумі 704 грн.80 коп..

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1- 4, 6 - 9, 18, 41 ч. 2, 53,71, 72, 77, 83, 94, 95, 107, 116,139, 245, 268, 276, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 62 Конституції України, ст..ст. 4, 105, 293, 380, 458, 485,486,489,530,531 Митного кодексу України, ст..ст. 10,251 кодексу України про адміністративні правлпорушення, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1) до Управління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС (місце знаходження м.Житомир вул..Перемоги,25, код ЄДРПОУ:39421140), Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області (місце знаходження: м.Бердичів, вул..Героїв України,67 Житомирської області) про визнання неправомірними дій посадових осіб, скасування постанови №062/10100/17 від 04.09.2017 року в справі про порушення митних правил - задоволити.

Визнати дії посадових осіб, по притягненню ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст..485 МК України посадовими особами Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області та Житомирської митниці ДФС незаконними.

Постанову у справі про порушення митних правил №0622/10100/17 від 04.09.2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст..485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 419218,29 грн. - визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про порушення митних правил №0622/10100/17 від 04.09.2017 року стосовно ОСОБА_1 за ст.485 МК України - закрити.

Стягнути з Управління протидії митним правопорушенням Житомирської митниці ДФС та Бердичівського відділу поліції національної поліції України Головного управління національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн.80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись та отримати його копії в Лисянському районному суді Черкаської області 08 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Головуюча -