Рішення № 79071849, 09.01.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2687/18

Справа № 226/2687/18

Провадження № 2/226/30/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2019 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпуску та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпуску та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обгрунтування якого вказала, що з 08.07.2016 вона знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працюючи електромеханіком дільниці І групи у виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця». 23.05.2017 вона була звільнена за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. На день її звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по 23.05.2017 та грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, що у сумі складає 11972,34 грн, яка відповідно до наданих їй відповідачем розрахунків складається: із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2220,34 грн, виходячи із нарахованої суми 4320,34 грн та сплаченого у вересні 2017 року авансу у сумі 2100 грн; із заробітної плати за квітень 2017 року - 2998,24 грн; із заробітної плати за травень 2017 року та грошової компенсації за невикористану відпустку (код нарахування 308) у загальній сумі 6753,76 грн. Також зазначає, що з 20.03.2017 у виробничому підрозділі відповідача - «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» згідно із наказом начальника дирекції від 17.03.2017 був встановлений простій не з вини працівника, подані нею розрахунки заробітної плати містять посилання саме про оплату простою підприємства, час якого відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України оплачується із розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду. Оскільки у день звільнення повний розрахунок з нею не був проведений, вважає, що відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме: з 24.05.2017 по 08.10.2018 в сумі 148777,80 грн (345 днів х 431,24 грн/день). Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 11972,34 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 148777,80 грн.

За ухвалою судді від 09.10.2018 позовна заява була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, які були усунуті 16.10.2018.

За ухвалою судді від 22.10.2018 у справі відкрите спрощене позовне провадження.

У судовому засіданні від 21.11.2018 було задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача до судового засідання не з?явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що з 16.03.2017 у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областях шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вказаного рішення є неможливість передачі з непідконтрольної території первинних документів, через відсутність яких нарахування заробітної плати позивачу не здійснювалося. Тому вважає, що заборгованість із заробітної плати перед позивачем у відповідача відсутня. Останнє нарахування заробітної плати проведено за першу половину березня 2017 року, яке виплачено в сумі 2036,41 грн 21.09.2018. Надані позивачем розрахунки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м.Донецьк. До того ж, 17.03.2017 адміністративна будівля Донецької дирекції залізничних перевезень була захоплена невідомими особами так званої «ДНР», у зв'язку з чим відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Крім того, згідно з науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 встановлено, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» виникли через форс-мажорні обставини. На цій підставі ПАТ «Укрзалізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством про працю, через відсутність вини.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 вказала, що зазначаючи у відзиві про те, що нарахування заробітної плати не здійснювалося з 20.03.2017, відповідачем фактично визнано факт невиплати заробітної плати за період після 20.03.2017 внаслідок відсутності первинної документації. В якості підтвердження обсягів нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по травень 2017 року нею до суду надані відповідні розрахунки по заробітній платі, які відповідають вимогам ст.110 КЗпП України (не повинні містити штемпеля, підписів головного бухгалтера, керівника підприємства та печатки), з яких вбачається, що їй з березня 2017 року нараховувалися виплати за простій підприємства. Документи для остаточного розрахунку, зокрема, табелі обліку робочого часу за березень-травень 2018 року, оригінал наказу про припинення трудового договору, були нею направлені в структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» до робочої комісії з опрацювання первинних документів та зареєстровані за № 1013 від 05.10.2017. Вимоги наказу від 26.06.2017 № 899-Н, відповідно до якого були спрямовані нею первинні документи, є грубим порушенням ст.ст.47, 97, 116 КЗпП України. З 20.03.2017 у виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку» на підставі наказів начальника дирекції та начальника регіональної філії від 17.03.2017 був встановлений простій. Зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами умов, є простоєм згідно за ст.34 КЗпП України, а розрахунки заробітної плати, надані нею, містять посилення саме про оплату простою підприємства. На її думку посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 про форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки, керуючись ст.1 Закону України «Про торгівельно-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата є недержавною, самоврядною організацією, яка не може припинити чи відмінити дію законів України. Також, вона вважає, що посилання відповідача на науково-правовий висновок не може бути прийнятий до уваги, оскільки не є сертифікатом (висновком) у розумінні ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5). Щодо відсутності первинної документації на підконтрольній території України вона зауважує, що втрата контролю владою України над частиною території Донецької та Луганської областей відбулося ще у 2014 році. В той же час протягом 2016-2017 років відповідач сплачував заробітну плату належним чином, фактично здійснюючи господарську діяльність на неконтрольованій території. ПАТ «Укрзалізниця» протоколом № Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 вилучила зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурні підрозділи та скоротила їх штат. На основі цього протоколу був створений наказ регіональної філії «Донецька залізниця» від 28.04.2017 № 645-НЗ-1, згідно якому виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв'язку» створив комісію про скорочення штату працівників підрозділу та вона отримала попередження про скорочення штату від 03.05.2017. Доводи про те, що відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташуванням офісу, зокрема у м.Донецьк, є необґрунтованими, тому що підприємство знаходилося у простої з березня по день скорочення штату 17.07.2017, та в.о. начальника дирекції структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Подлузський В.О. знаходився у м.Донецьк по 17.07.2017 та підписував накази.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1974 року народження, з 08.07.2016 по 23.05.2017 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працюючи електромеханіком дільниці І групи у виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», і була звільнена за угодою сторін, на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджено записами з трудової книжки позивача, наказом відповідача від 18.05.2017 № 546/ДН-ОС про звільнення позивача (а.с.9, 14-16).

Позивач ОСОБА_1 з 08.10.2018 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з Київського району м.Донецька до м.Мирнограда Донецької області, що підтверджено довідкою від 08.10.2018 № НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 № 236/ДНД з 20.03.2017 для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20.03.2017 встановлено простій, у п.8 даного наказу вказано, що оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с.7-8).

Згідно з розрахунками заробітної плати відповідачем до виплати позивачу нараховано: за березень 2017 року 4320,34 грн; за квітень 2017 року 2998,24 грн; за травень 2017 року 6753,76 грн, до якої входить компенсація за невикористані 22 дні відпустки (код 308) (а.с.11-13).

У наказі відповідача від 18.05.2017 № 546/ДН-ОС про звільнення ОСОБА_1 також є вказівка щодо компенсації за 22 дні відпустки (а.с.9).

Відповідно до копії видаткового катового ордеру відповідача № 2528 від 21.09.2017 ОСОБА_1 у рахунок нарахованої заробітної плати за першу половину березня 2017 року одержала 2036,41 грн (а.с.57).

Відповідно до п.п.9.2, 9.3 витягу з протоколу № Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурні підрозділи Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень, скорочено штат працівників структурних підрозділів Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.85-86).

Згідно з наказом регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 28.04.2017 № 645-Н3-1 з 17.07.2017 вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та підпорядковані йому виробничі підрозділи, у тому числі виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв'язку» (а.с.87-89).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на заробітну плату; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно за ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний при звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно за ст.116 КЗпП України при звільнені робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно з ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду.

Як встановлено судом, позивач була звільнена з роботи 23.05.2017, проте на теперішній час розрахунок з нею у повному обсязі не здійснений, заборгованість із заробітної плати, з урахуванням виплаченого у вересні 2017 року авансу за березень 2017 року - 2100 грн, складає 11972,34 грн.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на роботодавця, а не на працівника.

Надані позивачем на підтвердження заборгованості розрахунки заробітної плати позивача, які містять ідентифікаційний код філії, посилання саме про оплату простою, введеного на підприємстві з 20.03.2017 не з вини позивача, відповідають вимогам ст.110 КЗпП України та узгоджуються з іншими наданими суду доказами по справі, а тому приймаються судом як належними та допустимими доказами.

Оскільки у порушення наведених правових норм трудового законодавства до теперішнього часу відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем, заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку позивача в сумі 11972 грн 34 коп. підлягає стягненню з підприємства.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями ст.11 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша ст.9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум при звільненні, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м.Донецьк. З 20.03.2017 господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м.Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20.03.2017. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обовязків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобовязаної сторони за трудовим договором.

Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 № 6-2159цс15, від 11.05.2016 № 6-383цс15, від 23.03.2016 № 364цс16, від 23.03.2016 № 365цс16, від 25.05.2016 № 948цс16, від 31.05.2017 № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 264/925/17ц, від 10.10.2018 року у справі № 225/5072/17.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного посилання позивача на те, що відповідачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України, а наданий висновок Торгово-промислової палати України носить консультативний характер є помилковим.

Згідно із ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26.04.2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України/регіональної ТПП.

У даній справі відповідачем надано висновок Торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті поставлена печатка ТПП України.

Тому відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей доказ є неналежним.

Оскільки відсутність вини відповідача підтверджена висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року про наявність обставин непереборної сили позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн за вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної пати.

На підставі ст.ст.4, 47, 110, 115, 116, 117, 137, 235 КЗпП України, ст.ст.9, 82, 617 ЦК України, ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 352, 354,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки якої НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1, місце проживання якої: АДРЕСА_2, до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса якого: 03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, 03680МСП, код ЄДРПОУ 40075815, про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпуску та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану відпустку в сумі 11972 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 34 коп. без урахування сум, які підлягають утриманню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.01.2019.

Суддя Ж.Є.Редько