Рішення № 79066577, 27.12.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2827/18

Номер провадження 2/585/997/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Яковець О. Ф.,

з участю секретаря Шемчук І.С.,

прокурора Віслова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни справу за позовом військової прокуратури Сумського гарнізону, в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Сумська обласна дитяча клінічна лікарня, Міністерство охорони здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Сумського гарнізону, звернувся до суду в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Сумська обласна дитяча клінічна лікарня, Міністерство охорони здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Свої вимоги мотивував тим, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2015 року за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015200100000116 від 29 січня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, визнано останнього винним в інкримінованому злочину та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення, на підставі ст.. 75 К України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки. За результатами судового розгляду встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1671 на посаді водія-електрика. 29 січня 2015 року близько 8 год. 20 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Урал-4320» , у порушення вимог п.12.1 ПДР України не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, характеристику транспортного засобу, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з шкільним автобусом «БАЗ-А079.13». Від зіткнення вказаний шкільний автобус перекинувся у кювет на правий бік, внаслідок чого пасажири автобуса отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. За медичною допомогою зверталося 24 особи та проходили лікування у Роменській ЦРЛ, Сумській обласній дитячій клінічній лікарні та Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України. Вартість лікування хворої ОСОБА_2 у стаціонарі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні 21 л/д становить 6234 грн. 27 коп. Вартість лікування хворого ОСОБА_3 у стаціонарі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні 22 л/д становить 6247 грн. 40 коп. Вартість лікування хворого ОСОБА_4 у стаціонарі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні 22 л/д становить 6247 грн. 40 коп. Вартість лікування хворої ОСОБА_5 у стаціонарі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні 42 л/д становить 12417 грн. 50 коп. Таким чином, загальна сума витрат складає 31146 грн. 57 коп., яку просили стягнути з відповідача.

Військовий прокурор військової прокуратури Сумського гарнізону Віслов А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючи на викладені в позові обставини та просив їх задовольнити.

Представник позивача - міністерства охорони здоров'я України, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Раніше від нього до суду надійшло клопотання в якій позовні вимоги підтримав та просив справу слухати без їх участі.

Представник позивача - Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи. Раніше від нього до суду надійшла заява, в якій просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка направлялася йому за місцем його проживання. Дана адреса також була зазначена у його відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 за вказаною адресою отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з доданими до нього документами ( а.с.29). Заяв про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

В письмовому відзиві на позовну заяву просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог , посилаючись на те, що: даний позов повинен розглядати Рівенський міський суд Рівенської області , а не Роменський міськрайонний суд; міністерство охорони здоров'я України будь-якого лікування не проводило, тому Міністерство охорони здоров'я України неналежним позивачем. Крім того, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Однак орган прокуратури жодним чином не повідомляв ні Міністерство охорони здоров'я України про необхідність стягнення з нього відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину та не отримав від них письмову згоду на здійснення представництва. Тому військова прокуратура Сумського гарнізону не вправі звертатися з позовною заявою в інтересах Сумської обласної дитячої клінічної лікарні та \ чи Міністерства охорони здоров'я України. Також вважає, що належним відповідачем по справі має бути моторне (транспортне) страхове бюро України. Наявність полісу страхування в повній мірі покрило б наявні позовні вимог щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілих. Крім того, жодного належного та достатнього доказу щодо кількості ліжко-днів, діагнозу захворювання та проведеного лікування потерпілих органом прокуратури не надано. В обґрунтування проведених витрат надана лише довідка щодо перебування на стаціонарному лікуванні хворих , що не є належним доказом. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як убачається із вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2015 року. В той же час Військова прокуратура Сумського гарнізону жодних дій щодо відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину з моменту внесення відомостей до ЄРДР 29 січня 2015 року до направлення позову до суду 20 липня 2018 року не вчиняла. Крім того, вважає, що він має бути звільненим від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2015 року ОСОБА_1 було засуджено за ст.. 415 ч.1 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки. Вироком встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 29 січня 2015 року о 8 год. 20 хв. керуючи автомобілем «Урал-4320» порушив вимоги п.12.1 ПДР та допустив зіткнення з автобусом БАЗ-А079.13», який перекинувся у кювет та правий бік. Пасажири автобуса отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості (а.с11-14).

Згідно довідки Сумської обласної дитячої клінічної лікарні від 24.05.2018 року та розрахунків вартості одного ліжко-дня перебування хворих, вартість лікування хворої ОСОБА_2 в стаціонарі з 03.02.2015 року по 24.02.2015 року 21 л/д становить 6234 грн. 27 коп. Вартість лікування хворого ОСОБА_3 в стаціонарі з 29.01.2015 року по 20.02.2015 року 22 л/д становить 6247 грн. 40 коп. Вартість лікування хворого ОСОБА_4 у стаціонарі з 29.01.2015 року по 20.02.2015 року 22 л/д становить 6247 грн. 40 коп. Вартість лікування хворої ОСОБА_5 у стаціонарі з 03.02.2015 року по 03.03.2015 року та з 03.03.2015 року по 17.03.2015 року 14 та 28 л/д становить 12417 грн. 50 коп. (а.с.10-11).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня являється комунальною установою, фінансується за рахунок місцевого бюджету, в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих не зверталася, відповідно не відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення, зачіпає інтереси держави.

Таким чином, у даному цивільно-правовому спорі вбачаються правові підстави для звернення прокурора до суду про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням у межах компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Це підтверджується і поданими заявами представника Сумської обласної дитячої клінічної лікарні про підтримання позовних вимог.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1191ЦК України держава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною ч. 4 ст. 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» із змінами та доповненнями сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрати за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 4 Порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Крім цього, пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 17 липня 1995 року „ Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат зі змінами визначено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 Сумська обласна дитяча клінічна лікарня понесла витрати на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

Витрати на лікування потерпілих обраховані закладом охорони здоров'я у відповідності до вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ними у стаціонарі та вартості витрат на їх лікування в день в Сумській обласній дитячій клінічні лікарні.

Заперечення відповідача про те, що належним відповідачем по даній справі має бути Моторне (транспортне) страхове бюро України , суд не може взяти до уваги , оскільки на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав суду поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також страхова компанія не була залучена до участі в справі в якості відповідача.

Крім того, відповідно до правового висновку висловленого Верховним Судом України в постанові № 2808цс15 від 20.01.2016 року, право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована.

Заперечення відповідача , що вказаний позов повинен розглядатися Рівненським міським судом Рівненської області, а не Роменським міськрайонним судом Сумської області , суд не може прийняти до уваги, оскільки дані заперечення були предметом розгляду Апеляційним судом Сумської області під час оскарження ОСОБА_1 ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 серпня 2018 року про відкриття провадження. В той же час вказані твердження відповідача Апеляційним судом Сумської області залишено без задоволення, а ухвалу Роменського міськрайонного суду сумської області від 02 серпня 2018 року залишено без змін.

Що стосується заперечень відповідача посилаючись на пропуск строку позовної давності , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України 23 липня 2015 року . Тобто 23 липня 2015 року Сумська обласна дитяча клінічна лікарня дізналася про порушення своїх прав . До суду з даним позовом прокурор звернувся 17.07.2018 року , тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, під час звернення до суду військовою прокуратурою Сумського гарнізону було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн., з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України на користь військової прокуратури Сумського гарнізону підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.

Посилання відповідача на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ст. 5 ЗУ « про судовий збір» , суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до даної статті від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій -у справах , пов'язаних з порушенням їхніх прав. В той же час , в даному випадку наявні не порушення прав відповідача , а вбачається порушення інтересів держави .

Керуючись ст. ст. 17, 18, 258, 259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, ст. ст. 16, 82, 1166, 1191, 1192, 1193, 1206 ЦК України, ст. 128 КПК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», Постановою Пленуму Верховного Суду № 11 від 17 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву військової прокуратури Сумського гарнізону, в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Сумська обласна дитяча клінічна лікарня, Міністерство охорони здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Сумської обласної дитячої клінічної лікарні ( р/р 31415544700001 МФО 837013, код 37970404), витрати на лікування потерпілих від злочину в сумі 31146 (тридцять одна тисяча сто сорок шість) грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь військової прокуратури Центрального регіону України (р/р 35212055082966 в ДКСУ м.Київ, код ЄРДПОУ 38347014 МФО 820172) сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 8 січня 2019 року.

Суддя підпис:

Копія вірна..

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець