Рішення № 79065485, 27.12.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1059/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Зубчук І.В.

секретаря с/з Лабенської Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що є власником земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0366 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1476 га для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд. Вказав, що для виділення йому земельної ділянки для проїзду до його земельних ділянок звернувся до Сінгурівської сільської ради, однак був повідомлений про те, що земельні ділянки, через які можливо зробити проїзд, вже перебувають у власності громадян.

У зв'язку з наведеним позивач просить встановити йому безстроковий сервітут з правом проходу та проїзду транспортними засобами до земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0366 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1476 га для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд.

Відповідач ОСОБА_3 подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зауважив поміж іншого те, що через належну йому земельну ділянку будь-які проходи та проїзди не проектувались. Крім того, зауважив, що будівельним паспортом (т. 1 а.с. 69) запроектовано будівництво літньої кухні та сараю, відставнь яких до межі земельної ділянки складає менше 5 метрів, а тому встановлення проїзду на території його земельної ділянки буде суперечити вимогам державних будівельних норм (т. 1 а.с. 63-64).

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить встановити земельний сервітут проїзду та проходу до його земельної ділянки відповідно до варіанта 4 судового висновку експерта (т. 2 а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 62).

Належним чином сповіщені про час і місце розгляду справи інші учасники справи причину своєї неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником земельних ділянок, які розташовані в с. Пряжів Житомирського району Житомирської області площею 0,0366 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 10) та площею 0,1476 га для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 які були частинами земельних ділянок, які належали відповідачу ОСОБА_6, та які були відчужені позивачу внаслідок поділу земельних ділянок (т. 1 а.с. 9, 45, 83, 84).

Відповідачі є власниками суміжних земельних ділянок.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,058 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 13).

ОСОБА_3 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею площею 0,1099 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 65-67).

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0514 га, яка розташована в АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 125-130).

Як убачається зі змісту висновку експерта № 35-Е/18 від 23 жовтня 2018 року вільного проїзду та проходу до земельних ділянок, якими користується позивач, немає. Відповідно до вимог нормативно-правових актів забезпечити безперешкодний проїзд від дороги до земельних ділянок позивача можливо через суміжні земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Крім того, можливо сформувати проїзд через земельну ділянку за адресою: с. Пряжів, вул. Шевченка, 6, та через земельну ділянку, що є суміжною з північної сторони до ОСОБА_9 та ОСОБА_3 по вул. Бердичівській. Дані про вказані земельні ділянки та про її власників/землекористувачів у матеріалах справи відсутні (т. 1 а.с. 176-221).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 ЗК України).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч. 1 ст. 98 ЗК України).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ч. 4 ст. 98 ЗК України).

Одним із земельних сервітутів, встановлення яких власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати, є право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п. "б" ч. 1 ст. 99 ЗК України).

З аналізу вказаної норми випливає, що встановлення права проїзду можливе лише по наявному шляху.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність доказів наявності шляху до земельної ділянки позивача через земельні ділянки відповідачів, що є необхідною умовою для встановлення такого виду сервітуту, як проїзд транспортним засобом, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд вважає за можливе зазначити таке.

Як визначено ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про будівельні норми).

Згідно з п. 7.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затвердженими Наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 при проектуванні міських і сільських поселень слід передбачити єдину дорожньо-транспортну мережу поселень і районів, які тяжіють до них, для забезпечення зручних і безпечних зв'язків з усіма функціональними зонами, з іншими поселеннями системи розселення, місцями заміського відпочинку, з улаштуванням зовнішнього транспорту і автомобільними дорогами загальної мережі.

Відповідно до п.п. 3.22, 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" до житлових будинків передбачаються проїзди завширшки 3,5 м придатні для проїзду пожежних машин. Для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 м.

З огляду на наведені норми, вирішуючи питання про поділ земельної ділянки ОСОБА_6, частину якої у останньої купив ОСОБА_2, під час розроблення проектної документації та під час її затвердження відповідні органи та особисто позивач, на переконання суду, повинні були виходити з того, що земельна ділянка з таким цільовим і функціональним призначенням повинна мати безпосередній вихід до вулично-дорожньої мережі для забезпечення можливості належної експлуатації жилого приміщення, ділянки, доступу до них транспорту, передусім - спеціального (транспорт аварійних служб, пожежний транспорт, невідкладна медична допомога) тощо.

У справі немає даних про врахування та дотримання цих вимог під час оформлення поділу земельної ділянки (забезпечення проїзду або, за відповідних умов, одночасне вирішення встановленим порядком питання про сервітут для забезпечення такого проїзду), при тому, що до такого поділу проблеми доступу із земельної ділянки до вулиць і проїздів вочевидь не існувало.

Отже, з наявних матеріалів справи неможливо дійти про висновку про дотримання передбачених законодавством умов при поділі земельної ділянки та оформленні прав позивача на відповідну її частину.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність у відмові в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 39, 98, 99 ЗК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Зубчук