Рішення № 79064858, 08.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 січня 2019 року № 826/3985/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ДоБориспільської районної державної адміністрації Київської області, Державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хиби Анни Володимирівнипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора державної реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Хиба Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 7837402 від 12 листопада 2013 року, 11:04:52;

- зобов'язати Головне територіальне управління відділу юстиції у Київській області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_3, виданого 02 квітня 2004 року Бориспільським райвідділом земельних ресурсів (номер запису про право власності НОМЕР_5), здійсненої державним реєстратором Хиба Анною Володимирівною, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська область, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0608 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення, фактично провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за померлою людиною, тобто державний реєстратор належним чином не перевірив повноваження особи, яка подавала відповідні документи на реєстрацію, чим порушив вимоги частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Головне територіальне управління юстиції у Київській області у відзиві на адміністративний позов зазначило, що з 01 травня 2016 року повноваження щодо надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень територіальними органами Міністерства юстиції України передані відповідним органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади, тобто станом на момент розгляду даної справи в Управління відсутні повноваження приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти інші реєстраційні дії.

Крім того, у відзиві на позов представник Головного територіального управління юстиції у Київській області повідомив, що у 2013 році фактично відбулась перереєстрація через наявність нових органів та нової інформаційно-технічної бази обліку об'єктів нерухомості, тобто Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, реєстрація в листопаді 2013 року не пов'язується з виникненням права власності у померлого ОСОБА_4, а лише підтверджує наявність у складі спадкового майна відповідної земельної ділянки, яка була зареєстрована відповідно до нових законодавчих норм.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 26 червня 2018 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного територіального управління юстиції у Київській області про залишення адміністративного позову без розгляду, а також залучено до участі у справі в якості співвідповідача Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області (далі по тексту - відповідач-1).

В судовому засіданні 21 серпня 2018 року судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хибу Анну Володимирівну (далі по тексту - відповідач-2), а також виключено зі складу учасників справи Головне територіальне управління юстиції у Київській області.

У зв'язку зі зміною суб'єктного складу сторін у даній справі представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій останній просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 7837402 від 12 листопада 2013 року, 11:04:52;

- зобов'язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_3, виданого 02 квітня 2004 року Бориспільським райвідділом земельних ресурсів (номер запису про право власності НОМЕР_5), здійсненої 06 листопада 2013 року 17:21:48 державним реєстратором Хиба Анною Володимирівною, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0608 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4.

В судове засідання 11 вересня 2018 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2012 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на 2/5 часток у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/5 частки у спадщині, від якої відмовилась мати померлого - ОСОБА_5.

Свідоцтво про право на спадщину на 2/5 частини земельної ділянки видано ОСОБА_1 30 липня 2012 року.

28 листопада 2017 року позивач разом із іншими спадкоємцями звернувся до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2.

За результатами розгляду вказаної заяви, державний реєстратор прав на нерухоме майно Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Шостак В.М. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 грудня 2017 року №38512433.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що заявлене право вже зареєстровано, а саме - відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право на земельну ділянку зареєстровано за покійним ОСОБА_3 12 листопада 2013 року. Заявниками подані свідоцтва про право на спадщину за законом №5012, №5003, №5459, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. від 30 липня 2012 року, в котрих зазначена дата смерті власника земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач, вважаючи, що рішення державного реєстратора від 12 листопада 2013 року порушує його права на державну реєстрацію прав на земельну ділянку, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення виконання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-VI (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-VI передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-VI, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи №209232932208, документами, що видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 є: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 листопада 2013 року; квитанція про сплату адміністративного збору від 22 жовтня 2013 року; копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2004 року; копія витягу з Державного земельного кадастру від 16 жовтня 2013 року; витяг від 12 листопада 2013 року; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 листопада 2013 року №12610517; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 листопада 2013 року №12610648, а також картка прийому заяви від 06 листопада 2013 року.

Відповідно до копії заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 листопада 2013 року, в графі заявник вказано ОСОБА_3.

Крім того, згідно копії картки прийому заяви №7671650 від 06 листопада 2013 року, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана ОСОБА_3.

Водночас, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про смерть, відповідно до якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 61 років, про що в книзі реєстрації смертей 29 січня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за №1821.

Наведене свідчить, що станом на момент проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, останній був мертвим, що унеможливлює подання ним власноручно написаної заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06 листопада 2013 року.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що державним реєстратором не дотримано вимог частини 2 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-VI, зокрема, в частині встановлення відповідності повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора від 12 листопада 2013 року як протиправного.

В іншій частині позовних вимог суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-VI (в редакції станом на момент вирішення справи судом) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно пункту 46 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі по тексту - Порядок №1141, в редакції станом на момент вирішення справи судом), зміни до записів Державного реєстру прав, записи про скасування державної реєстрації прав, записи про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав вносяться до Державного реєстру прав та записи Державного реєстру прав скасовуються виключно на підставі рішення державного реєстратора.

Для внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав обов'язково зазначається індексний номер рішення.

Під час внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично відображаються відомості про: прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування суб'єкта державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу (пункт 47 Порядку №1141).

Відповідно до вимог пункту 48 Порядку №1141 дата і час внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви.

Вимогами пункту 49 Порядку №1141 передбачено, що до Державного реєстру прав під час внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав вносяться відомості про підставу для внесення таких змін, записів чи скасування записів: назва документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб'єкт, що видав документ; додаткові відомості про документ (за наявності).

Згідно пункту 51 Порядку №1141 внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Аналіз наведених норм свідчить, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав здійснюється на підставі заяви зацікавленої особи та відповідної підстави - судового рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

З урахуванням викладеного, у разі набрання даним судовим рішенням законної сили позивач не позбавлений права на звернення до відповідного органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі рішення, скасованого у судовому порядку. Слід зазначити, що позивач наділений можливістю звернення з відповідним рішенням та копіями документів до будь-якого суб'єкта державної реєстрації прав з метою скасування державної реєстрації прав, оскільки законодавством України передбачений обов'язок останнього внести записи про скасування записів Державного реєстру прав незалежно від участі у судовій справі.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про скасування запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_3, виданого 02 квітня 2004 року Бориспільським райвідділом земельних ресурсів (номер запису про право власності НОМЕР_5), здійсненої 06 листопада 2013 року 17:21:48 державним реєстратором Хибою Анною Володимирівною, Реєстраційна служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0608 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4, є передчасною, а обов'язок в частині скасування реєстраційного запису, внесеного на підставі рішення, скасованого у судовому порядку, є законодавчим обов'язком відповідного органу державної реєстрації, який може бути реалізований внаслідок подання зацікавленою особою відповідної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на неї обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 12 листопада 2013 року з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконала, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора державної реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 7837402 від 12 листопада 2013 року, 11:04:52.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, РНКОПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київській шлях, 79).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко