Рішення № 79060902, 09.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року м. Київ № 810/3239/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Бородянської районної

державної адміністрації

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення Бородянської РДА Київської області від 07.06.2018 № 2064/06 у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Бородянської РДА надати ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 1987 по 1989 роки працювала у ЖЕК-1 НПО «Прип'ять» у вахтовому селищі Зелений Мис. А в період з 1989 по 1997 роки виконувала роботи на об'єктах зони відчуження, у зв'язку з чим вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

01.10.2003 медико-соціальною експертною комісією встановлено їй третю групу інвалідності довічно у зв'язку із захворюванням пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Центральною міжвідомчою експертною комісією встановлено, що її захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач також зазначає, що вона зверталася до Управління соціального захисту Бородянської РДА з заявою про надання статусу інваліда війни.

Водночас, у відповідь на вказане звернення викладене у листі № 2064/06 від 07.06.2018, відповідач повідомив їй про відмову у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення на підставі відсутності розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення позивача до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Проте, позивач не погоджується із вказаною відмовою суб'єкта владних повноважень, оскільки вважає, що відповідачем необґрунтовано висувається вимога про надання розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення підприємства на якому вона працювала до формування Цивільної оборони та розпорядчого документу по підприємству про залучення його до складу зазначеного формування.

Позивач стверджує, що відповідно до вимог чинного законодавства посвідчення інваліда війни видається особі, яка була залучена до складу формувань Цивільної оборони на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, при цьому, факт того, що вона була задіяна у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується необхідними документами.

З огляду на зазначене, позивач наголошує, що вона приймала участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так як брала участь у роботах пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-111987 роках та була залучена до складу формувань цивільної оборони, внаслідок чого отримала захворювання за наслідками якого їй встановлена інвалідність.

Разом з цим, позивач звертала увагу суду, що в архіві департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, наявні розпорядження начальника цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видані починаючи з 26.04.1986, при цьому, вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян, тому в департаменті відсутні правові підстави для видачі довідки про підтвердження залучення до формувань Цивільної оборони конкретних підприємств та окремих громадян.

За наведених обставин, позивач стверджує, що відповідач не мав жодних законних підстав для відмови у наданні їй статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, а тому вказану відмову відповідача в наданні їй статусу інваліда війни позивач вважає незаконною та просить суд зобов'язати Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації надати їй статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи для участі у судовому засіданні.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

У судове засідання, учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи (що підтверджується даними наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зі штриховими ідентифікаторами: 0113328656891; 0113328656883; 0113329033715; 011332903723) не з'явились, явку уповноважених представників до суду не забезпечили.

Водночас, судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить розглядати справу у порядку спрощеного провадження без її участі.

У свою чергу, відповідач не скористався правом на подання відзиву на адміністративний позов, будь-яких заяв або клопотань до суду не надавав, причини неявки уповноваженого представника не повідомив.

Відповідно до приписів частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, а також відсутність потреби заслуховувати свідка або експерта, розгляд даної справи здійснено судом у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копії посвідчення Серія А № 087095 виданого 25.09.2000, перереєстрованого 11.11.1997 та вкладки до цього посвідчення № 188759 від 24.09.2003 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

З 01.10.2003 позивачу встановлено третю групу інвалідності довічно у зв'язку з захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується наявними у справі копіями експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 1850-3569 від 01.07.2000 , довідки до акта огляду МСЕК Сер. КИО-І № 188720 від 17.09.2003, довідки сер КИО-1 № 188720 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги.

З наявної у справі копії трудової книжки вбачається, що зокрема, у період з 08.06.1987-31.01.1990 позивач працювала в ЖЕК-1 ВО «Комбінат» у вахтовому селищі Зелений Мис, а у період з 01.02.1990-1997 працювала дозиметри стому виробничому обєднанні «Комбінат», правонаступником якого стало НПО «Прип'ять», яке 23.02.1996 було реорганізоване в державне підприємство «РАДЕК».

Наказом начальника УЖКГ ВО «Комбінат» № 403 від 03.06.1987 ОСОБА_1 прийнято на роботу прибиральницею ЖКУ-1.

01.08.1989 позивача переведено на роботу на посаду дозиметриста ІІ групи в Управління дозиметричного контролю , ОРБ, в/п ОСОБА_2, що підтверджується наказом генерального директора Виробничого об'єднання «Комбінат» № 147ЛС від 31.07.1989.

Вказане також підтверджується характеристикою робіт (профмаршрут) на ім'я ОСОБА_3 від 10.01.1998 № 03 виданою Державним підприємством «РАДЕК», про те, що позивач працювала дозиметристом з жовтня 1989 по грудень 1997, водночас, у період з 1987 - 1989 працювала в ЖЕК-1 УЖКХ НПО «Прип'ять». За період з 1989-1997 виконувала наступні роботи на об'єктах зони відчуження: радіаційний контроль регламентних робіт в цеху дезактивації устаткування.

Згідно з даними довідки № 17/73-18 від 07.06.2018 Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» ОСОБА_1, відповідно до документів, які знаходяться на зберіганні в архіві підприємства була безпосередньо зайнята на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у такі періоди: 04, 09, 11 серпня 1987; 01, 04, 12, 14 вересня 1987; 01, 02, 04, 06, 12, 13 жовтня 1987; 01, 04, 10, 14 грудня 1987; 02, 04, 07, 11, 14, 16 січня 1988;12, 13, 15 лютого 1988; 03, 12, 13, 15 березня 1988; 01, 02, 04, 05, 06, 07, 13, 15 квітня 1988; 04, 05, 12, 13, 17 травня 1988; 15, 16, 17, 18 жовтня 1988; 05, 08, 10, 12 січня 1989; 01, 06, 07, 09, 13 лютого 1989; 03, 10, 12 квітня 1989; 04, 11, 12, 13 травня 1989; 01, 09, 13 червня 1989.

Крім того, судом встановлено, що наказом Міністерства атомної енергетики та промисловості СРСР від 19.12.1989 № 328 ВО «Комбінат» ліквідовано, правонаступником якого стало НПО «Прип'ять», що у свою чергу реорганізовано у ДП «РАДЕК».

Відповідно до довідки № 248 від 08.08.2000 ДП «Чорнобильсервіс» ОСОБА_1 була залучена до робіт, передбачених постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СССР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 і постановою Ради Міністрів СССР і ВЦПРС від 05.06.1986 № 665-195, які дають право на пільгову пенсію відповідно до списку № 1, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, у періоди: 01, 04, 07, 10, 13, 14 листопада 1987; 01, 04,1987.

Копією довідки ВО «Комбінат» № 576 1980 року підтверджується, те що позивач виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у періоди: 05, 09, 11 серпня 1987; 01, 04, 12, 14 вересня 1987; 01, 02, 04, 06, 12, 13 жовтня 1987; 01, 03, 07, 11, 14, 16 січня 1988; з 12.02.1988- 02.03.1988.

Згідно з даними копії довідки ВО «Комбінат» № 341 1990 року позивач у період з 11.10.1989 по 31.01.1990 також була залучена до робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з даними довідки № 5 ДП «РАДЕК» від грудня 1987 ОСОБА_1 була залучена до робіт, передбачених постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СССР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 і постановою Ради Міністрів СССР і ВЦПРС від 05.06.1986 № 665-195, які дають право на пільгову пенсію відповідно до списку № 1, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, у період з 01.02.1990 по 31.12.1197 року.

На початку 2018 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Бородянської РДА з клопотанням про надання статусу інваліда війни.

На вказане звернення Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації листом № 2064/06 від 07.06.2018 повідомило позивачу, що відповідно до змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 12 від 14.01.2009 до Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, із вказаного Положення виключено п. 12, в якому було зазначено, що посвідчення "інваліда війни" видається на підставі довідки медико-сопіальної експертної комісії про групу та причину інвалідності та довідки виданої органами Міноборони, МВС, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці, а п. 10 доповнено абзацом першим такого змісту: посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Але дана довідка не містить інформації про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони.

Враховуючи, що на даний час механізм реалізації положень вищевказаного закону та порядку чітко не визначений, управління в своїй діяльності по даному питанню керується рекомендаційними та роз'яснювальними листами Міністерства праці та соціальної політики України № 631/0/15-09/014 від 25.05.2009 та головного управління праці соціального захисту

населення Київської ОДА № 05/728 від 14.03.2008, № 07-19/1415 від 07.05.2008 якими визначено перелік документів, що дають право на встановлення зазначеного статусу. Згідно вказаних листів, основним документом для надання статусу інваліда війни відповідно до ст.7 п. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є довідка, яка містить інформапію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Встановлення статусу інваліда війни на підставі довідки Міністерством соціальної політики України № 351/0/166-17/401 від 14.06.2017 не є правомірним. Зазначена довідка не містить інформапію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження), щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Повноваження по наданню статусу інваліда війни покладено на управління соціального захисту населення.

Таким чином, на підставі викладеного, відповідачем у вказаному листі зазначено, що Управління не може надати статус інваліда війни в зв'язку з відсутністю вище вказаних підтверджуючих документів.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Стаття 4 Закону № 3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.09.1991 № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни. Якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до числа інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Аналізуючи приписи пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII суд констатує, що цей Закон не містить вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни інвалід".

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення інваліда війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Як було встановлено судом, у періоди: 04, 09, 11 серпня 1987; 01, 04, 12, 14 вересня 1987; 01, 02, 04, 06, 12, 13 жовтня 1987; 01, 04, 10, 14 грудня 1987; 02, 04, 07, 11, 14, 16 січня 1988;12, 13, 15 лютого 1988; 03, 12, 13, 15 березня 1988; 01, 02, 04, 05, 06, 07, 13, 15 квітня 1988; 04, 05, 12, 13, 17 травня 1988; 15, 16, 17, 18 жовтня 1988; 05, 08, 10, 12 січня 1989; 01, 06, 07, 09, 13 лютого 1989; 03, 10, 12 квітня 1989; 04, 11, 12, 13 травня 1989; 01, 09, 13 червня 1989 позивач працювала у ЖЕК-1 ВО «Комбінат» та була переведена дозиметристом ВО «Комбінат», правонаступник НПО «Прип'ять», яке в подальшому реорганізоване у ДП «РАДЕК».

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2017 у справі № К/800/11747/17.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Суд враховує, що позивач стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними у справі доказами.

Так, як вже встановлено судом, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та вкладкою до посвідчення, які є безстроковими.

Згідно з даними довідки обласної спеціалізованої МСЕК позивачу з 01.10.2003 встановлено третю группу інвалідності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним, з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідок, зокрема, довідки Державного спеціалізованого підприєства «Чорнобильський спецкомбінат», яка видана на підставі архівних документів, які знаходяться на вказаному підприємстві на відомчому зберіганні а також профмаршрутом (характеристикою робіт).

В силу положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Досліджені судом документи безперечно підтверджують факт участі позивача в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання нею інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримала інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

При цьому, посилання відповідача у листі № 2064/06 від 07.06.2018 на відсутність відомостей про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) штабу Цивільної оборони як на підставу для відмови в наданні позивачу статусу інваліда війни не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд також зазначає, що рекомендаційні листи та роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, а також головного управління праці та соціальної політики, на які посилається відповідач обґрунтовуючи правомірність відмови у визнанні за позивачем статусу інваліда війни, не є нормативно-правовими актами, а носять інформаційно - роз'яснювальний характер і не утворюють підстави для встановлення чи відмови у наданні правового статусу інваліда війни.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 було запропонувано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Станом на момент розгляду справи відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, а отже правомірності прийнятого рішення субєктом владних повноважень суду не доведено.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною відмови Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації № 2064/06 від 07.06.2018 у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни суд зазначає наступне.

Стаття 2 та частина 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статі 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду , якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання незаконною відмови, суд вважає таким, що не відповідає способу судового захисту, закріпленого частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України , а тому замінює його визначенням визнання протиправною відмови.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 2064/06 від 07.06.2018 у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, суд зазначає про таке.

Відповідно до приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Положеннями частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з приписами абзацу 2 вказаної норми у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд також враховує, що у Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу інваліда війни на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та має докази залучення до складу формувань цивільної оборони, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані із відсутністю розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчого документу по підприємству, установі про залучення особи до складу зазначеного формування, обов'язок з прийняття яких не передбачено жодною законодавчою нормою - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу інваліда війни.

Як було встановлено судом, позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для надання їй статусу інваліда війни, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У свою чергу, відповідач дані доводи не спротсува та відзив на адміністративний позов не подав. Отже позовні вимоги щодо надання позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є обґрунтованими.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненою від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надала. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 139, 143, 194, 205, 242 - 247, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03193784; 07801, Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, 230) № 2064/06 від 07.06.2018 у наданні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_1) статусу інваліда війни.

3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03193784; 07801, Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, 230) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_1) статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.