Рішення № 79059943, 28.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/1072/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання - Попович М.М.,

за участю:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Олашин О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 08 січня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - позивач, ГУ НП в Закарпатській області), якою просить: 1. Визнати протиправними та скасувати накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №1738 від 31.08.2018 року та №189 о/с від 10.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення. 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області. 3. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2018 року і до моменту фактичного поновлення на службі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ГУ НП в Закарпатській області від 31.08.2018 року № 1738 на позивача відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 10.09.2018 року № 189 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вказані накази вважає протиправними, оскільки з їх змісту не вбачається у чому полягала неможливість застосування до позивача менш суворих заходів. Крім того, на момент прийняття відповідачем оскаржених наказів вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення не доведена у законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду, як це визначено статтею 62 Конституції України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просили їх задовольнити.

Представник позивача додатково пояснив, що обставини зазначені в оскаржуваних наказах повинні бути встановлені в кримінальному провадженні, а оскільки відносно позивача ще триває досудове розслідування кримінального провадження - підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції були відсутні.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що службовою перевіркою були встановлені факти порушення позивачем вимог ст.ст.1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», наказу МВС України від 09.11.2016 року №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння вчинку ОСОБА_1, який компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди у розмірі 11500 гривень від громадянки ОСОБА_4 за непритягнення її онука до кримінальної відповідальності. У зв'язку з чим, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, посилаючись на правомірність оскаржених наказів. У зв'язку з чим, просила суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, капітан поліції ОСОБА_1 перебував на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області «Про призначення судового розслідування» від 30 липня 2018 року № 1505 призначено службове розслідування за фактом затримання старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигоди в сумі 11500 гривень за непритягнення до кримінальної відповідальності мешканця Хустського району за ст. 185 КК України. Службове розслідування проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230.

Про результати службового розслідування складено Висновок від 23 серпня 2018 року, який затверджений начальником ГУ НП в Закарпатській області.

На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, наказом ГУНП в Закарпатській області від 31 серпня 2018 року за № 1738 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області» за порушення вимог ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», наказу МВС України від 09.11.2016 року №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння вчинку ОСОБА_1, який компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди у розмірі 11500 гривень від громадянки ОСОБА_4 за непритягнення її онука до кримінальної відповідальності, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнено зі служби в Національній поліції України.

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 10 вересня 2018 року № 189 о/с капітана поліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції Закарпатської області звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 11 вересня 2018 року.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580).

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 18 Закону 580 поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Суд зауважує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону 580 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України, та проводиться у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230.

Наказом ГУНП в Закарпатській області «Про призначення службового розслідування та відсторонення від службових обов'язків окремих працівників поліції» від 30.07.2018 року № 1505 призначено службове розслідування по факту затримання старшого оперуповноваженого СКП відділу поліції ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигоди в сумі 11500 гривень.

Вказаний наказ позивачем чи іншими працівниками поліції не оскаржувався.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 липня 2018 року працівниками слідчого управління прокуратури Закарпатської області в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018070000000286 позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За вказаним фактом наказом ГУ НП в Закарпатській області призначено службове розслідування.

Під час службового розслідування встановлено, що 28.07.2018 року близько 11:40 працівниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з прокуратурою Закарпатської області у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018070000000286 відкритого прокуратурою Закарпатської області 23.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у службовому кабінеті № 31, розташованому на другому поверсі адмінбудівлі Хустського ВП ГУНП був затриманий старший оперуповноважений СКП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діючи умисно, з корисливих мотивів вимагав та отримав від громадянки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки АДРЕСА_1, неправомірну вигоду в розмірі 11500 гривень, за не притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України її онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_2.

У ході проведення огляду у службовому кабінеті №31 в присутності понятих було вилучено грошові кошти в сумі 11500 гривень, а також службове посвідчення (ЗКП № 000662) та жетон (№ 0072698) ОСОБА_1

Під час затримання ОСОБА_1 перебував на робочому місці у цивільному одязі.

28.07.2018 року працівниками слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.

Цього ж дня ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України та поміщено до ІТТ № 1 ГУНП.

30.07.2018 року Ужгородським міськрайонним судом ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу - домашній арешт.

30.07.2018 року наказом ГУНП №1505 відповідно до ст.17 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», розділу VII Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073 та п.1 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків.

Опитаний з даного приводу заступник начальника відділу поліції - начальник СКП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції Вавричин Денис Станіславович, повідомив, що 28.07.2018 року близько 11:30 зателефонував черговий чергової частини Хустського ВП ГУНП і повідомив, що працівники Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України увійшли в адмінбудівлю Хустського ВП ГУНП та піднялися на другий поверх до кабінетів сектору кримінального пошуку. Прибувши через 10 хвилин у відділ поліції побачив, що у коридорі та у кабінетах №№ 8 і 31 знаходились працівники внутрішньої безпеки, які проводили слідчі дії відносно ОСОБА_1 з приводу отримання ним неправомірної вигоди. Як зазначив Вавричин Д.С., про отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 йому нічого не було відомо.

Таким чином, зазначена подія, що проявилася у вимаганні та отриманні ОСОБА_7 неправомірної вигоди від громадянки ОСОБА_4, стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог ст.ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції» та наказу МВС України від 09.11.2016 року №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських».

Як вбачається із матеріалів службового розслідування позивачеві було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, однак відмовився від надання пояснень, скориставшись правом наданим ст. 63 Конституції України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Висновок про результати службового розслідування від 23.08.2018 року позивачем не оскаржувався.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 77 Закону 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77).

Таким чином, законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.

Вищезазначені дії були допущені незважаючи на те, що під час складання Присяги на вірність Українському народові, ОСОБА_1 присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та Законів України, втілювати їх у життя та поважати і охороняти честь держави, а також з гідністю нести високе звання поліцейського.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив проступки несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку стало можливим унаслідок відвертого ігнорування та недотримання ними вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», а також повного ігнорування встановлених правил поведінки.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, відсутність дисциплінарних стягнень, попередня поведінка, участь в антитерористичній операції та наявний статус учасника бойових дій на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку.

Крім того, в силу вимог ст.18 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ НП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржені накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень. У зв'язку з цим підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич