Рішення № 79053400, 13.12.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/607/18

Провадження № 2/691/359/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області померла ОСОБА_3, після якої відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай), розміром 2,54 в умовних кадастрових гектарах, в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області. Вказане право на земельну частку (пай) належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1. Згідно листа відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.02.2018 року № 93/101-18 на ім'я ОСОБА_4 дійсно був виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1, проте, під час розпаювання землі КСП ім. Симиренка, була допущена помилка при формуванні списків на розпаювання землі, у зв'язку з чим, у списках ім'я та по-батькові було зазначено як «ОСОБА_4», а потрібно було «ОСОБА_3». За життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_5 Станом на 28.03.2018 року заповіт не змінено та не скасовано. «ОСОБА_5» - це її дівоче прізвище. Для того, щоб оформити право власності на спадкове майно, 13.02.2018 року ОСОБА_6, яка діяла від її імені, на підставі довіреності, звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ОСОБА_3 на земельну частку (пай) в КСП ім. Симиренка с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області. Але, цього ж дня, нотаріусом була винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що в неї, як спадкоємця, відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) померлої ОСОБА_3 Оригінал свідоцтва на право на земельну частку (пай) у КСП ім. Симиренка серії НОМЕР_1 був втрачений, про що 23.02.2018 року було розміщено оголошення в газеті «Вісник Городищини» № 8. В зв'язку з викладеним, просила: встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1, який виданий на ім'я ОСОБА_4, на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації № 362 від 09.06.1998 року, належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за нею право на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В судовому засіданні представник позивача вимоги останньої підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково. Проти визнання права власності заперечувала, зазначивши, що після спадкодавці спадщину фактично прийняв її син, а не позивач по справі. А докази прийняття спадщини позивачем після ОСОБА_3 відсутні. Щодо вимог в частині встановлення факту, - заперечень не мала.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, свідків, повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2, повторно виданого 06.02.2018 року Городищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №61.

За життя, а саме 02.10.1992 року, ОСОБА_3 склала заповіт , яким усе своє майно заповіла ОСОБА_5

Згідно копії свідоцтва про шлюб, 22.01.2011 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюбу. Після реєстрації шлюбу, прізвище дружини - «ОСОБА_2».

Тобто, ОСОБА_5, на користь якої ОСОБА_3 складено заповіт, та позивач по справі ОСОБА_2 є одна і таж особа.

Представник позивача звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну частку (пай), що знаходиться у КСП ім. Симиренка с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області. Проте, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку (пай).

Згідно листа відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.02.2018 року № 93/101-18 на ім'я ОСОБА_4 дійсно був виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1.

Тобто, існують розбіжності у даних (ім'я та по-батькові) спадкодавці «ОСОБА_3» та даних особи, на ім'я якої видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1 - «ОСОБА_4».

Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства, судом розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом вони породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У ст. 315 ЦПК України наведений перелік фактів, які встановлюються судом, до них, зокрема, відноситься встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Однією із позовних вимог позивача ОСОБА_2 є встановити факт, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1, який виданий на ім'я ОСОБА_4, належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що їй необхідно для виникнення особистих майнових прав, а саме: реалізації своїх спадкових прав.

Зокрема, позивач не може прийняти спадщину після ОСОБА_3, оскільки ім'я та по-батькові останньої у свідоцтві про смерть не співпадає з зазначеним у Сертифікаті на право на земельну частку (пай).

В судовому засіданні, представник відповідача не заперечувала, а свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Таким чином, враховуючи визнання учасниками справи вказаного факту, за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає, що позов у даній частині підлягає до задоволення.

Щодо вимог в частині визнання права власності, то, відповідно до листа Відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 93/101-18 від 09.02.2018 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, за ОСОБА_4 обліковується Сертифікат на право на земельну частку (пай) по бувшому КСП «Симиренківське» в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області орієнтованою площею 2,54 га Серії НОМЕР_1, вданий згідно розпорядження Городищенської РДА від 09.12.1996 року № 362 та зареєстрований за № 438 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 357 від 01.02.1997 року.

В судовому засіданні встановлено, що вказаний Сертифікат належить ОСОБА_3.

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя належало право на земельну частку (пай), розміром 2,54 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, згідно Сертифікату Серії НОМЕР_1.

На даний час, Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1 втрачено, про що подано відповідне оголошення у газету «Вісник Городищини» № 8 від 23.02.2018 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тобто, у даному випадку, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати правила діючого на той час ЦК УРСР.

Так нормами ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Як було встановлено в судовому засіданні, за життя, а саме 02.10.1992 року, ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2., тобто позивачу по справі.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом, спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 мала сина ОСОБА_11, який, як вказано у довідці виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області від 18.06.2018 року № 331/1, на час смерті ОСОБА_3 постійно проживав з нею та вів спільне господарство по АДРЕСА_1.

Дані відомості у судовому засіданні жодним доказом не спростовані.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, було двоє спадкоємців - спадкоємець за заповітом - позивач ОСОБА_2 та спадкоємець за законом першої черги - ОСОБА_11

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки, син спадкодавця - ОСОБА_11, як встановлено в судовому засіданні, на момент смерті останньої, проживав разом з нею та вів спільне господарство, тому є таким, що фактично спадщину прийняв.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні не довів факт прийняття останньою у встановлений законом термін спадщини після ОСОБА_3

Згідно ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

В судовому засіданні встановлено, що спадкоємець за законом першої черги після ОСОБА_3 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією запису акта про смерть № 51 від 08.09.2001 року.

Тобто, згоди на прийняття спадщини після закінчення строку, встановленого законом, у спадкоємця, який її прийняв, позивач отримати не в змозі.

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що позивач фактично спадщину після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не прийняла, заяви до нотаріальної контори протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала, тому підстав для визнання за нею права власності на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, немає.

Враховуючи викладене, дана вимога позивача до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 524, 529, 548, 549, 550 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 - 81, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, постановою ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» суд, -

УХВАЛИВ:

позовну заяву задоволити частково. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_1, який виданий на ім'я ОСОБА_4, на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації № 362 від 09.12.1996 року, належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк. з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.12.2018 року.

Суддя В. О. Черненко