Ухвала суду № 79045904, 08.01.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/7147/18

Провадження № 2/206/326/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2019 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України Біловола Віталія Олексійовича про визнання незаконною і протиправною, та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ

Позивач та його представник звернулись до суду з даною позовною заявою. За результатами розгляду позовної заяви, позивач та його представник просили визнати незаконною і протиправною, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 57756307 від 21.11.2018, видану приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1204, виданого 06.07.2010 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. про звернення стягнення на нерухоме майно. На час розгляду цивільної справи зупинити виконавчі дії. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що підставою для звернення до суду із даним позовом стало безпідставне прийняття виконавчого документу до виконання відповідачем, у зв'язку із пропущенням строків на пред'явлення виконавчого документу.

Додатково в обґрунтування підвідомчості спору місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України позивачем та його представником було зазначено, що 07.12.2018 мало місце звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з аналогічною позовною заявою, однак у відкритті провадження позивачу було відмовлено, оскільки розгляд поданої позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

В підтвердження вищевикладених обставин, позивачем було долучено копії документів, в тому числі, копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018.

Згідно із змістом копії відповідної ухвали від 07.12.2018 - до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Біловол Віталія Олексійовича про визнання незаконним, протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 57756307 від 21.11.2018. У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 було відмовлено, та роз'яснено, що розгляд даної позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

У мотивувальній частині даної ухвали, крім іншого, було вказано, що як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини виникли у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за договором іпотеки і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири, при наявності у позивача права власності на частину квартири і прописаних в цій квартирі неповнолітніх дітей. А відтак, цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Саме на таке застосування норм процесуального закону вказує Верховний Суд у своїй постанові від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17, висновки якого суд застосовує до спірних правовідносин згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

Правом на оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 позивач не скористався.

Так, вирішуючи питання щодо можливості відкрити провадження у цивільній справі за даним позовом суддя керується та вказує наступне.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення зі скаргою до суду був урегульований статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 вказаної вище статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.

В той же час, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Між тим, частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець - ч. 3 ст. 287 КАС України.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист - ч. 5 ст. 287 КАС України.

Отже, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

Так, позивач оскаржує постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України Біловола Віталія Олексійовича у межах виконавчого провадження № 57756307 від 21.11.2018 з примусового виконання виконавчого напису№ 1204, вчиненого 06.07.2010 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М., тобто, позивач у цій справі оскаржує постанову у межах відкритого виконавчого провадження щодо виконання не судового рішення, а документа, виданого приватним нотаріусом.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС чи приватного виконавця, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічним за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14.03.2018 (справа № 213/2012/16) та від 14.11.2018 (справа № 161/15523/17).

Що ж до висновків викладених в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного, в тому числі, посилання на висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17 дійшов до висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Вказаний висновок був зроблений ВС у справі, де вважаючи рішення приватного нотаріуса протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону N 1304-VII та Закону N 898-IV за відсутності підстави для оформлення права власності, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса № 32967779 від 16.12.2016 про державну реєстрацію права власності на квартиру, за ПАТ КБ «Приватбанк»; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (запис № 18076898 від 13.12.2016); скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 18076898 від 13.12.2016 та зобов'язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності.

В той же час, як вбачається із поданої позивачем позовної заяви, його заявлених вимог, останній просив лише визнати незаконною і протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, виданого нотаріусом, та скасувати її, через пропущення строків на пред'явлення виконавчого документу до виконання.

А тому, у даному випадку, оспорювана постанова підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства саме до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України Біловола Віталія Олексійовича про визнання незаконною і протиправною, та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись та керуючись ст. ст. 186, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України Біловола Віталія Олексійовича про визнання незаконною і протиправною, та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Роз'яснити стороні позивача, що спір повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя К.С. Маштак