Рішення № 79032505, 17.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року 12:35Справа № 280/4395/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (вул. Леніна, 106, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71304) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі – позивач або ОСОБА_3Д.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 №0000824-13-0809 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1282-13 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1277-13 за формою «Ф», згідно яких відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» у сумі 41056,00 грн. за 2017 рік, у сумі 3535,95 грн. за 2016 рік та у сумі 3125,39 за 2015 рік.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідачем, відносно позивача, прийняті податкові повідомлення-рішення: від 25.05.2018 №0000824-13-0809 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1282-13 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1277-13 за формою «Ф», згідно яких відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» у сумі 41056,00 грн. за 2017 рік, у сумі 3535,95 грн. за 2016 рік та у сумі 3125,39 за 2015 рік. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки вона є сільськогосподарським товаровиробником та володіє на праві власність земельною ділянки площею 1,7407 га. Зазначені землі є землями сільськогосподарського призначення та використовуються для ведення особистого селянського господарства. На земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, які використовуються у сільськогосподарській діяльності, а отже на них розповсюджується дія положень пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України), який передбачає, що не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Проте при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначена обставина не була взята до уваги ГУ ДФС у Запорізькій області. Таким чином у відповідача були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_3 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Також вважає, що податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 та 2016 рік, винесені поза межами встановленого законом строку, що також є підставою для їх скасування (а.с. 4-7).

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.11.2018 (а.с. 2).

12 листопада 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 36310), в якому зазначено, що ОСОБА_3 документально не підтверджено, що вона займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, використовуючи при цьому нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці. Позивач не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, яка займається сільським господарством. Позивач має основне місце роботи в селянському (фермерському) господарстві «Кам’яне». За період 2016-2018 роки ОСОБА_3 податкові декларації про майновий стан і доходи не подавала. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с 26).

13 листопада 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№36543) в якій зазначено, що відповідач не спростовує той факт, що будівлі, які належать на праві власності позивачу, згідно ДК 018-2000 належать до будівель сільськогосподарського призначення, проте заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 не підтверджено документально, що вона є сільськогосподарським товаровиробником. Проте, відповідно до положень ПК України, поняття «платник податку» безумовно не є тотожним поняттю «об'єкт оподаткування». При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт, як власник такої нерухомості. Тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності. На думку позивача, належність будівель, які перебувають у власності позивача, згідно ДК 018-2000 до будівель сільськогосподарського призначення, зумовлює наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача, як таких, що прийняті всупереч нормам пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 33-35).

13 листопада 2018 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№36606) про відкладення підготовчого засідання для надання додаткових документів. На клопотанні представник відповідача зазначив, що не заперечує проти відкладення підготовчого засіданні (а.с. 53).

Ухвалою суду від 13.11.2018 підготовче засідання відкладено до 05.12.2018 (а.с. 55).

19 листопада 2018 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№37187) в якій відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. ОСОБА_3 не зареєстрована як приватний підприємець, не перебуває на обліку як особа, що веде особисте селянське господарство. Відповідно до Ф-1ДФ позивач не забезпечує себе роботою самостійно, а працює за основним місцем роботи в Фермерському господарстві; не подав декларації про доходи/витрати пов'язані з сільськогосподарським виробництвом, отже, відсутні підстави стверджувати, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову (а.с. 58-62).

Протокольною ухвалою суду від 05.12.2018, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2018.

17 грудня 2018 року, в судовому засідання, представники сторін підтримали заявлені вимоги та заперечення.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 17 грудня 2018 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Розпорядженням Голови Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації від 23.12.2008 №603 (а.с. 16) ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 1,7407 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Довідкою Виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради від 28.11.2018 №02-01-21/4357. (а.с. 76). На підставі зазначеного Розпорядження, позивач отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: вул. Радянській 238е, м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області серії ЯЕ № 060266 від 16.01.2009. (а.с. 17). На земельній ділянці за адресою: вул. Радянська, 238е, м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області знаходяться будівлі, а саме: головний корпус літ. А, їдальня літ.Б, будівля трансформаторної підстанції літ. В-2, будівля контрольно-пропускного пункту літ.Г, будівля вагової літ. Д, будівля вагової літ. Ж, які належать на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.04.2008 серії САС №099612 (а.с. 18) витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18713191 від 06.05.2008. (а.с. 19).

ГУ ДФС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 №0000824-13-0809 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1282-13 за формою «Ф», від 14.11.2017 №1277-13 за формою «Ф», згідно яких відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» у сумі 41056,00 грн. за 2017 рік, у сумі 3535,95 грн. за 2016 рік та у сумі 3125,39 за 2015 рік.(а.с. 8-10).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28.09.2018 №15040/Е/99-99-11-02-01-14 скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи правомірність нарахування відповідачем позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» №2238-ІІІ від 18.01.2001 сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Таким чином сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична особа.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України до об’єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

У свою чергу, за приписами п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об’єктів.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено та введено в дію «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» (далі - ДК 018-2000).

ДК 018-2000 призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Будівлі сільськогосподарського призначення в ДК 018-2000 мають код.1271.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Цей клас не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412)

1271.1 Будівлі для тваринництва

1271.2 Будівлі для птахівництва

1271.3 Будівлі для зберігання зерна

1271.4 Будівлі силосні та сінажні

1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства

1271.6 Будівлі тепличного господарства

1271.7 Будівлі рибного господарства

1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва

1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Належні позивачу об’єкти нежитлової нерухомості, згідно ДК 018-2000 мають коди 1271.5 та 1271.9.

У відзиві та запереченнях на відповідь відповідач не спростовує той факт, що будівлі, які належать на праві власності позивачу, згідно ДК 018-2000 належать до будівель сільськогосподарського призначення, проте свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 не підтверджено документально, що вона є сільськогосподарським товаровиробником.

Проте, пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. З аналізу положень ПК України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктивно вбачається, що поняття «платник податку» безумовно не є тотожним поняттю «об'єкт оподаткування». При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт, як власник такої нерухомості. Тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16, № 71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу сторін, що законодавець визначив таку характеристику будівель, які не підлягають оподаткуванню, як «призначені для використання», отже фактичне використання таких об'єктів нерухомості не впливає на порядок їхнього оподаткування. Тобто закон робить прив'язку виключно до цільового призначення об'єкту нежитлової нерухомості, а не до факту його використання за таким цільовим призначенням. Таким чином, з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні будівель сільськогосподарських товаровиробників в розрізі об'єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. За всіма своїми об'єктивними будівельно-технічними характеристиками належні позивачу будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення, що підтверджується інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копією технічного паспорту (а.с. 44-52).

Відповідач по даній справі стверджує про необхідність нарахування позивачеві спірного податкового зобов'язання, з підстав відсутності у позивача статусу суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаного із сільським господарством, що на думку відповідача підтверджує те, що будівлі не використовуються у сільськогосподарській діяльності.

Однак, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності, а тому у зв'язку із набуттям у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач не зобов’язаний реєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. В силу вказаної норми закону, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних осинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

У свою чергу, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів і мотивів, за наявності яких суд мав би право відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по адміністративній справі № 822/2624/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, а відтак – адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 11.10.2018 № 0.0.1155828032.1 (а.с. 3) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 704,80 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (вул. Леніна, 106, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71304) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.05.2018 №0000824-13-0809, від 14.11.2017 №1282-13 та від 14.11.2017 №1277-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_3 (вул. Леніна, 106, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71304, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.01.2019.

Суддя Р.В. Кисіль