Ухвала суду № 79031878, 28.12.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10234/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

«28» грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївні, ОСОБА_3 про визнання припиненим договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївні, ОСОБА_3 про визнання припиненим договору іпотеки.

Крім того, 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову і просить постановити ухвалу, якою заборонити публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь - які дії, спрямовані на звернення стягнення в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на передане в іпотеку на підставі договору від 06 серпня 2008 року, укладеного між ним, ОСОБА_1, та АКБ «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. (зареєстрований в реєстрі за №4674), майно - квартиру АДРЕСА_1, до вирішення по суті даної судової справи.

В обґрунтування цієї заяви покликається на те, що підставою звернення до суду стало отримане в жовтні 2018 року письмове повідомлення від ПАТ «Укрсоцбанк» про намір прийняти у свою власність належну йому квартиру АДРЕСА_2, яка перебуває в іпотеці для гарантування повернення кредитних коштів наданих цим банком на користь ОСОБА_3 у відповідності до договору від 06.08.2008 № 602/25-306 про надання для останньої відновлювальної кредитної лінії, яке він отримав 26.10.2018.

У відповідь на згадане повідомлення він письмово заперечив проти таких дій банку, зокрема, з мотивів чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте відповідач листом від 19.11.2018 повторно наголосив на бажанні в безспірному порядку прийняти у власність належну йому квартиру.

В той же час підставою його звернення до суду є обставини, які свідчать про припинення чинності договору іпотеки від 06.08.2008 - п. 1.5.1. зазначеного договору іпотеки визначено, що він своїм майном гарантує повернення заборгованості позичальника в межах максимального ліміту в сумі 50 тис. дол. США, проте ОСОБА_3 в цілому одержала від банку 54 686 дол. США, що є на 4 686 дол. США більше, а ніж максимальний ліміт кредитування вказаний у договорі іпотеки. Цей факт підтверджує сама ОСОБА_3, але його про такі події ніхто - ані банк, ані ОСОБА_3 до відома не ставили, зміни до договору поруки, в частині збільшення обсягу кредитного зобов'язання, не вносилися, офіційного попередження з боку банку про збільшення обсягу кредитного зобов'язання щодо ОСОБА_3 йому, як поручителю, не надходило.

Таким чином обсяг зобов'язань, за які він вимушений відповідати своїм майном був збільшений сторонами кредитного договору на 10 % від первинної суми, без одержання згоди на це з його боку, що створило для нього додаткові зобов'язання майнового характеру. Вважає, що договір майнової поруки у формі договору іпотеки від 06.08.2008, який він уклав із АКБ «Укрсоцбанк» щодо належної йому квартири АДРЕСА_2, є припиненим.

Проте дії відповідача з переоформлення на себе права власності щодо квартири АДРЕСА_2, фактично йдуть всупереч вищевикладеним обставинам, фактично спір може бути вирішено в позасудовому порядку на користь відповідача, а тому позовна вимога про визнання припиненим договору іпотеки від 06.08.2008 втратить сенс через реалізацію оспорюваного договору поруки - іпотеки, за таких обставин невжиття заходів забезпечення існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в справі, а захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття таких заходів забезпечення позову і для відновлення його порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також у вказаній квартирі зареєстровані і проживають малолітні діти 2014 та 2017 років народження, отже звернення стягнення на це житло зачіпає житлові права неповнолітніх, які особливо забезпечуються державою.

На підставі вищенаведеного просить вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Ознайомившись з поданою заявою, матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У роз'ясненні, які дані в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які

гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних

вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з роз'яснень даних в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відтак, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 247, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву задовольнити.

Заборонити публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь - які дії спрямовані на звернення стягнення в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на передане в іпотеку на підставі договору від 06 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. (зареєстрований в реєстрі за №4674), майно - квартиру АДРЕСА_1, до вирішення по суті даної судової справи.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання.

Копії ухвали направити для відому сторонам по справі.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя: Д. Б. Глинська