Рішення № 79030994, 29.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2612/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (26400, Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Чехова, 34, РНОКПП НОМЕР_1)

представник: ОСОБА_2

відповідач: Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965)

представник: ОСОБА_3

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1П.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (надалі – Управління Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КР1899/392/АВ/ТД-ФС від 12.09.2018 року.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірною постановою на неї накладено штраф у розмірі 111690 грн. на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року. Позивачка не погоджується з цією постановою, стверджуючи, що при її винесенні порушені норми КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення, а при проведенні інспекційного відвідування порушено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року. Позивачка вказує, що вона не використовувала найману працю громадянки ОСОБА_4 та заперечує порушення приписів статей 21, 24 КЗпП України. Зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування 21.08.2018 року ОСОБА_4 знаходилася у приміщенні кафе тимчасово, на прохання позивачки приглядала за її майном на час її відсутності, зумовленої викликом того дня до Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП Україні у Кіровоградській області для допиту в якості свідка. Позивачка, наголошуючи на тому, що ОСОБА_4 не є її працівником, ніколи не обслуговувала під її керівництвом відвідувачів кафе, не підпорядковувалася трудовому розпорядку, не виконувала жодних трудових чи цивільно-правових обов’язків, просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення нею вимог статей 21, 24 КЗпП України, а саме допущення до роботи працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору. Доводячи правомірність спірної постанови та дотримання при її винесенні вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 з 29.07.2016 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її економічної діяльності є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. (а.с. 16) Позивачка надає послуги швидкого харчування у кафе, розташованому на автодорозі Київ – ОСОБА_5 256 км, яке є тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності. (а.с. 62 – 66)

Першим заступником начальника Управління Держпраці на підставі службової записки начальника відділу Г.ОСОБА_6 від 21.08.2018 року про виявлення факту нелегальної праці у ФОП ОСОБА_1 видано наказ №1105 від 21.08.2018 року "Про проведення інспекційного відвідування", яким доручено провести інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 21.08.2018 року по 22.08.2018 року, у зв’язку із наявністю інформації, передбаченої пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року. (а.с. 28 - 31)

На підставі цього наказу головному державному інспектору праці ОСОБА_5 видано направлення №1105/02.15 від 21.08.2018 року, яким доручено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питання трудового договору та дотримання його умов, на період з 21.08.2018 року по 22.08.2018 року. (а.с. 32)

За наслідками інспекційного відвідування, проведеного 21.08.2018 року, інспектором праці ОСОБА_5 складено акт інспекційного відвідування №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року, за висновками якого ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статей 21, 24 КЗпП України. (а.с. 10 - 12)

У ході інспекційного відвідування 22.08.2018 року були відібрані пояснення від ФОП ОСОБА_1 (а.с. 33) Нею акт інспекційного відвідування 22.08.2018 року підписано із запереченнями, а 23.08.2018 року на нього подані зауваження до Управління Держпраці. Вказані зауваження та заперечення відхилені відповідачем, про що позивачку повідомлено листом №01-22-02/3690-18 від 29.08.2018 року. (а.с. 13)

Крім того інспектором праці ОСОБА_5 складено припис №КР1899/392/АВ/П від 29.08.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, з вимогою інформувати про його виконання до 22.09.2018 року. (а.с. 14)

Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 12.09.2018 року, про що позивачку повідомлено телефонограмою від 03.09.2018 року. (а.с. 42, 50 - 53)

Розгляд справи в Управлінні Держпраці відбувся 12.09.2018 року за участю позивачки, якій роз’яснено її права і обов'язки та вручено відповідну пам’ятку. (а.с. 43- 44)

Розглянувши матеріали перевірки, начальник Управління Держпраці за результатами розгляду справи склав постанову №КР1899/392/АВ/ТД-ФС від 12.09.2018 року, якою за порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України (фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору одного працівника – ОСОБА_4В.), на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1П накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що склало 111690 грн. (3723 грн. х 30). (а.с. 15)

Не погоджуючись з цією постановою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір щодо законності постанови, суд виходив з того, що це рішення прийнято за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №2955 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21, 22 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб – підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Судом установлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким установлено порушення позивачкою законодавства про працю, а саме порушення статей 21, 24 КЗпП України. Позивачку притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, в акті №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року зафіксовано, що у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 21.08.2018 року було встановлено, що у приміщенні кафе, яке їй належить, працювала ОСОБА_4, яка виконувала роботу по обслуговуванню клієнтів кафе. Надати письмові пояснення ОСОБА_4 відмовилася, при цьому усно повідомила, що вона допомагає ФОП ОСОБА_1 тимчасово, без укладення трудового договору на період її відсутності.

У зв'язку з цим відповідач стверджує, що позивачка фактично допустила ОСОБА_4 до роботи, не оформивши з нею трудовий договір, чим порушила вимоги статей 21, 24 КЗпП України.

У частині 1 статті 21 КЗпП України міститься визначення трудового договору, який означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачкою як фізичною особою-підприємцем найманої праці громадянки ОСОБА_4 та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відтак, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дала показання, що з ОСОБА_1 вони кілька років перебувають в приятельських відносинах. 21.08.2018 року вона приїхала з с. Мечиславка Благовіщенського району, де вона проживає, до кафе, що належить позивачці та знаходиться на автодорозі Київ – ОСОБА_5, для отримання від неї консультацій з особистих питань. Тоді ж ОСОБА_1 попросила залишитися її у кафе на нетривалий час та приглянути за приміщенням, оскільки вона була змушена поїхати у м. Благовіщенське, а вхідний замок у кафе був несправний. ОСОБА_4 погодилася на це прохання та залишилися у підсобному приміщенні кафе, очікуючи повернення ОСОБА_1 Згодом до кафе зайшли 3 жінки та чоловік. Коли вона вийшла їм назустріч з підсобки, одна з жінок сфотографувала її, попросила назватися та зателефонувати ОСОБА_1, що вона і зробила. Свідок ОСОБА_4 стверджувала, що у кафе, власником якого є ФОП ОСОБА_1, вона ніколи не працювала, а остання не наймала її на роботу. Залишившись 21.08.2018 року на прохання ОСОБА_1 у приміщенні кафе, вона не виконувала ніякої роботи, не мала на меті отримання заробітної плати чи будь-якої іншої винагороди і не отримувала їх від ОСОБА_1 Їхні стосунки носили приятельський характер та не передбачали трудових відносин.

Такі ж обставини ОСОБА_4 виклала у письмових поясненнях, що надавалися 23.08.2018 року позивачкою разом із зауваженнями на акт інспекційного відвідування №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року (а.с. 34-35)

Відповідачем у ході розгляду справи не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_4 на постійній основі працювала у ФОП ОСОБА_1, підлягала внутрішньому трудовому розпорядку та отримувала за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Описаний в акті інспекційного відвідування №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року факт виконання ОСОБА_4 робіт по обслуговуванню клієнтів кафе належними доказами не підтверджений. На наданому відповідачем фотознімку такі обставини не зафіксовані. (а.с. 36) Як пояснила суду свідок ОСОБА_4, на цьому фотознімку зображена вона, а також той чоловік з групи перевіряючих, які зайшли до кафе 21.08.2018 року у той момент, коли вона там знаходилася, очікуючи повернення ОСОБА_1

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позивачка не використовував найману працю ОСОБА_4 у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин, не регулювалися Кодексом законів про працю України, а позивачка не виступала щодо ОСОБА_4 роботодавцем та на мала обов’язку укладати з нею трудовий договір.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_4, як найманого працівника, позивачка не вчиняла, а тому притягнення її до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудового договору (контракту) з цією особою є незаконним.

Суд вважає, що висновки акту інспекційного відвідування №КР1899/392/АВ від 22.08.2018 року про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю є безпідставними та необґрунтованими, а винесена на підставі цього акту спірна постанова про накладення штрафу №КР1899/392АВ/ТД від 12.09.2018 є незаконною. Тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож здійснені позивачкою судові витрати на сплату судового збору у сумі 1 116, 91 грн. слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (26400, Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Чехова, 34, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР1899/392АВ/ТД від 12.09.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1116, 91 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_7