Рішення № 79030970, 29.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2861/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретарів судового засідання Бондар Я.Г., Ярошук Т.О.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Набережна, 15, РНОКПП НОМЕР_1)

представник: ОСОБА_2

відповідач: Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965)

представник: ОСОБА_3

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (надалі - Управління Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови №КР2354/42/АВ/ТД-ФС від 10.10.2018 року про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25.09.2018 року інспектором праці Управління Держпраці проведено інспекційне відвідування торгівельного кіоску, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, з питання укладення трудового договору з найманими працівниками. За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР2354/42/АВ від 26.09.2018 року про порушення законодавства про працю, оскільки інспектором установлено, що відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є трудовими відносинами, які не оформлені трудовим договором. На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №КР2354/42/АВ/ТД-ФС від 10.10.2018 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 111690 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, зазначаючи, що на момент перевірки ОСОБА_4 надавала йому послуги за цивільно-правовим договором від 24.09.2018 року, який не носив характеру трудового договору та на нього не поширювалися вимоги трудового законодавства. Заперечуючи порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України, вважає спірну постанову протиправною та просить суд її скасувати.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення ним вимог статей 21, 24 КЗпП України щодо не оформлення трудових відносин з працівником ОСОБА_4Ф, яка виконувала роботу продавця продовольчих товарів. Наданий ФОП ОСОБА_1 цивільно-правовий договір від 24.09.2018 року, який укладений з ОСОБА_4, не спростовував виявлені порушення, оскільки праця за цим договором не була юридично самостійною, а здійснювалася у межах роботи торгівельного ларька, з систематичним виконанням трудових функцій продавця продовольчих товарів, чітким визначенням робочого часу, з вимогою трудової дисципліни, а тому взаємовідносини носили характер трудових відносин. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він стверджував про відсутність у інспектора праці повноважень тлумачити цивільні правочини чи визнавати їх недійсними.

У ході судового розгляду справи представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 з 29.07.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним з видів його діяльності є роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах. (а.с. 60 - 63) Для цієї діяльності позивач використовує торгівельний кіоск, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, який він орендує у ПрАТ "Світловодське будівельне управління №1".(а.с. 64 – 65)

Заступником начальника Управління Держпраці на підставі службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів ОСОБА_5 від 25.09.2018 року про встановлення факту використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці без оформлення трудових правовідносин, видано наказ №1295 від 25.09.2018 року "Про проведення інспекційного відвідування", яким доручено провести інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 25.09.2018 року по 26.09.2018 року, у зв’язку із наявністю інформації, передбаченої пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року. (а.с. 33 - 34)

На підставі цього наказу головному державному інспектору Управління Держпраці Кривенко І.В. видано направлення №1295/02.8 від 25.09.2018 року на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання трудового договору та його умов, на період з 25.09.2018 року по 26.09.2018 року. (а.с. 35)

За наслідками інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_6 складено акт №КР2354/42/АВ від 26.09.2018 року, за висновками якого ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України та Порядку повідомлення фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року. (а.с. 10 - 15)

У ході інспекційного відвідування 25.09.2018 року були відібрані пояснення у ОСОБА_4 (а.с. 36)

Акт інспекційного відвідування 26.09.2018 року підписано ФОП ОСОБА_1 із запереченнями, а 01.10.2018 року ним подані зауваження на акт до Управління Держпраці. (а.с. 15-19)

Між тим, інспектором праці ОСОБА_6 складено припис №КР2351/42/АВ/П від 01.10.2018 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1, з вимогою поінформувати про його виконання в строк до 22.10.2018 року. (а.с. 37 - 38)

Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 10.10.2018 року, про що позивача повідомлено телефонограмою від 01.10.2018 року. (а.с. 40, 66-67)

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Управління Держпраці за результатами розгляду справи склав постанову №КР2354/42/АВ/ТД-ФС від 10.10.2018 року, якою за порушення вимог ч.1, 3 ст.21, ч.1,3 ст.24 КЗпП України (відносно одного працівника ОСОБА_4Ф.), на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що склало 111690 грн. (3723 грн. х 30). (а.с. 15)

Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір щодо законності постанови, суд виходив з того, що дане рішення прийнято за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який і реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №2955 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб – підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Судом установлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким установлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення частин 1 та 3 статті 21, частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України та Порядку повідомлення фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, в акті №КР2354/42/АВ від 26.09.2018 року зафіксовано, що у ході інспекційного відвідування встановлено, що у торгівельному ларьку з продажу продовольчих товарів, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, та в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, знаходилася ОСОБА_4, яка займалася реалізацією хлібобулочних виробів. ФОП ОСОБА_1 надано цивільно – правовий договір від 24.09.2018 року, який укладений з громадянкою ОСОБА_4 про надання послуг по реалізації хлібобулочних виробів. У письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 24.09.2018 року, виконує роботу продавця з продовольчих товарів без укладення будь – якого виду договору, в тому числі і трудового, примірника договору не має, працює з 08:00 до 16:00 год. без обідньої перерви, має вихідні дні: субота, неділя, заробітну плату ще не отримувала. Зазначене свідчить, що ОСОБА_4 виконувала роботу за професією, а не надавала послуги за цивільно-правовим договором.

З цих підстав відповідач дійшов до висновку, що позивач фактично допустив ОСОБА_4 до роботи, не оформивши з нею трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України.

У частині 1 статті 21 КЗпП України міститься визначення трудового договору, який означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дала показання, що вона є пенсіонеркою. Потребуючи коштів, у вересні 2018 року звернулася до ФОП ОСОБА_1, запропонувавши йому послуги з реалізації хлібобулочних виробів. У свою чергу той запропонував оформити відносини шляхом укладення цивільно-правого договору, який вони підписали 24.09.2018 року, та надавати послуги у його торгівельному кіоску. 25.09.2018 року, коли вона перебувала у цьому торгівельному кіоску, до неї підійшла інспектор праці, яка запитала про підстави виконання нею роботи у цьому кіоску та запропонувала заповнити наданий бланк пояснень з графами про виконання роботи, режим роботи, вихідні дні, отриману заробітну плату. Оскільки вона, ОСОБА_4, розгубилася, то помилково вказала відомості про режим роботи, вихідні дні та про відсутність цивільного договору, що не відповідало дійсності. Свідок ОСОБА_4 стверджувала, що на той момент ФОП ОСОБА_1 не наймав її на роботу, робочий час та вихідні дні їй не встановлював, а також не виплачував їй заробітну плату. Послуги по реалізації хлібобулочних виробів за договором від 24.09.2018 року вона надавала протягом 5 днів, за що отримала винагороду у розмірі 500 грн. З 09.10.2018 року позивач прийняв її на роботу за трудовим договором.

Перевіряючи ці обставини, суд установив, що між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ОСОБА_4 як виконавцем 24.09.2018 року укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого виконавець брав на себе зобов’язання надати послуги з реалізації товарів. Про виконання договору між його сторонами 28.09.2018 року складено акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору. Винагорода виконавцеві виплачена 05.201.2018 року у сумі 500 грн. (а.с. 20, 52, 53) Цей договір позивач надавав інспектору праці під час інспекційного відвідування.

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за 3 квартал 2018 року, позивач звітував про ОСОБА_4 як про особу, яка у період з 24.09.2018 року 28.09.2018 року працювала у нього за цивільно-правовим договором, а також сплатив до бюджету суму податку, нарахованого на виплачену цій особі винагороду. (а.с. 55)

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (частина 1 статті 905 ЦК України)

Суд установив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були оформлені цивільно-правовою угодою про надання послуг і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися. Після закінчення дії цивільно-правового договору ОСОБА_4 з 09.10.2018 року працевлаштована відповідно до вимог КЗпП України. (а.с. 42 - 44)

Письмові пояснення ОСОБА_4 від 25.09.2018 року, на які відповідач посилався, доводячи правомірність висновків акту інспекційного відвідування №КР2354/42/АВ від 26.09.2018 року про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_4, суд не приймає, оскільки, як установлено судом, бланк цього пояснення ОСОБА_4 заповнила на пропозицію інспектора праці ОСОБА_6 та внесла у нього відомості про виконання нею роботи продавця продтоварів без укладення договору, які не відповідали дійсності.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_4, як найманого працівника, позивач не вчиняв, а тому притягнення його до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за неоформлення трудового договору з ОСОБА_4 є незаконним.

Відтак суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу №КР2354/42/АВ/ТД/-ФС від 10.10.2018 року прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1 116, 91 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Набережна, 15, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР2354/42/АВ/ТД/-ФС від 10.10.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1116, 91 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_7