Рішення № 79030270, 22.12.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 грудня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М. М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»; ОСОБА_3 про скасування арешту на майно та заборону здійснювати його відчуження, -

у с т а н о в и в :

15 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення про скасування арешту на майно та заборону його відчуження винесеної 09.09.2015 року у виконавчому проваджені № 48661212, із вилученням запису про публічне обтяження за реєстраційним № 15494710 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна та із вилученням запису про обтяження № 11121313 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 09.09.2015 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48661212 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості у сумі 549 339, 69 грн. у користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі - «Банк») з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 6/755/2816/15. Цього ж числа винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження на все її майно. Винесення вказаної постанови відобразилося у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, запис № 2 від 10.09.2015 року - арешт рухомого майна № 15494710 та в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно за номером запису про обтяження 11121313 від 10.09.2015 року.

26.10.2015 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме про транспортний засіб автомобіль марки TOYOTA RAV 4, тип кузова - легковий універсал-B, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, ДНЗ ВС 0248 ВК.

26.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, а 22.12.2017 року про поновлення вчинення виконавчих дій.

У подальшому, 22.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Будь-яких інших постанов у даному виконавчому провадженню не виносилося, про що свідчить витяг з «Автоматизованої системи виконавчого провадження» - «Інформація про виконавче провадження» від 17.10.2018 року.

03.10.2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «УКРФІНРЕСУРС» укладено договір факторингу, згідно якого Банк відступив (передав) фактору - ТзОВ «ФК «УКРФІНРЕСУРС» право вимоги за кредитним договором, згідно якого у неї виникла заборгованість і на підставі якої було видано виконавчий документ. Цього ж числа між Фактором та ОСОБА_4 Кредитором (ОСОБА_3) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого уже Фактор відступив право вимоги Новому кредитору. ОСОБА_4 Кредитором у неї майнові претензії врегульовано повністю. ОСОБА_5, як стороною виконавчого провадження у неї також усі майнові питання врегульовано, більше того, 10.10.2018 року Банк видав їй довідку про відсутність заборгованості.

Однак, на даний час залишається діючий арешт майна відповідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження на усе її майно.

Таким чином при відсутності заборгованості її майно і надалі обтяжене і на нього накладено арешт та заборонено його відчуження і в повній мірі ним скористатися і розпоряджатися вона не може.

Зважаючи на вищевикладене Позивач повідомив Відповідача про необхідність скасування арешту з усього майна, оскільки чинного виконавчого провадження на даний час немає і заборгованість погашена.

Своєю відповіддю № В-2/51351 від 09.11.2018 року відповідач відмовив позивачу у знятті арешту посилаючись на те, що у них немає на те законних підстав, оскільки не сплачений виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження у даному виконавчому провадженню не виносилися, про що свідчить витяг з «Автоматизованої системи виконавчого провадження» - «Інформація про виконавче провадження» від 17.10.2018 року, а отже будь-якої обгрунтованої, відповідними виконавчими документами, заборгованості у неї немає ні перед кредиторами ні перед виконавчою службою.

Оскільки накладений арешт на вищевказане майно порушує позивача право як власника вільно розпоряджатися своїм майном, тому вона звернулася в суд про скасування даного арешту.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні, які викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання та начальник Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 надіслав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву та просив проводити розгляд справи без представника відповідача, пояснивши наступне: на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №48661212 з примусового виконання виконавчого листа № 6/755/2816/15 виданого 28.08.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості в сумі 549339,69 грн. в користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". На виконання вищезазначеного виконавчого документа державним виконавцем 09.09.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано запити в реєструючі органи. 09.09.2015 винесено постанову про арешт майна боржника. 26.10.2015 винесено постанову про розшук майна боржника та постанову про зупинення виконавчого провадження. 22.12.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У задоволенні позову просить відмовити.

Зі згоди представника позивача, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-285 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, наявних у матеріалах справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, надавши через канцелярію суду пояснення, у яких зазначає, що 03.10.2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс» укладено договір (без номера) про відступлення права вимоги, згідно якого кредитор - товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс» відступило (передало) йому, а він прийняв та оплатив, право вимоги за кредитним договором № 611/35-36/126 від 24.04.2008 року (з усіма додатками, та додатковими угодами) згідно якого акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав кредит ОСОБА_2. До цього, вказані права вимоги були відступлені АК «Укрсоцбанк» ТзОВ «ФК «Укрфінресурс» згідно договору факторингу від 03.10.2018 року. Таким чином, він набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та за договором застави.

Також повідомляє, що на даний момент усі майнові питання між ним та позивачем - ОСОБА_2 врегульовано, та майнових вимог до неї він немає. Із документів, що надійшли йому разом із позовною заявою, до того, як відчужити право вимоги АК «Укрсоцбанк» звертався у виконавчу службу - відповідача по справі Шевченківський відділ державної виконавчої служби м.Львова із примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості у сумі 549 339, 69 грн., однак проведені дії результату не дали, заборгованість стягнена не була, та 22.12.2017 року державним виконавцем виконавчий документ повернуто стягувачу, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, усі дані викладені у позовній заяві він підтверджує, та погоджується з ними. Разом з тим, йому такий виконавчий документ не передавався, про що свідчить акт приймання передачі документів, де він знаходиться йому не відомо, та передавати його на повторне виконання він не планує, тобто скоріш за все його втрачено. З цього випливає, що винести постанову про стягнення виконавчого збору, про який йдеться у позові ВДВС не зможе, оскільки в них на виконанні уже немає і не буде втраченого виконавчого листа. Позов він підтримую та просить суд його задовольнити в повному обсязі. Слухання справи просить проводити за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.09.2015 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48661212 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості у сумі 549 339, 69 грн. у користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 6/755/2816/15. Цього ж числа винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження на все його майно. Винесення вказаної постанови відобразилося у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, запис № 2 від 10.09.2015 року - арешт рухомого майна № 15494710 та в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно за номером запису про обтяження 11121313 від 10.09.2015 року.

26.10.2015 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме про транспортний засіб автомобіль марки TOYOTA RAV 4, тип кузова - легковий універсал-B, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, ДНЗ ВС 0248 ВК. 26.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, а 22.12.2017 року про поновлення вчинення виконавчих дій.

У подальшому, 22.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Будь-яких інших постанов у даному виконавчому провадженню не виносилося, про що свідчить витяг з «Автоматизованої системи виконавчого провадження» - «Інформація про виконавче провадження» від 17.10.2018 року. 03.10.2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «УКРФІНРЕСУРС» укладено договір факторингу, згідно якого Банк відступив (передав) фактору - ТзОВ «ФК «УКРФІНРЕСУРС» право вимоги за кредитним договором, згідно якого у позивача виникла заборгованість і на підставі якої було видано виконавчий документ. Цього ж числа між Фактором та ОСОБА_4 Кредитором (ОСОБА_3) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого уже Фактор відступив право вимоги Новому кредитору. ОСОБА_4 Кредитором у позивача майнові претензії врегульовано повністю, що також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 ОСОБА_5, як стороною виконавчого провадження у позивача також усі майнові питання врегульовано, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості від 10.10.2018 року, виданої ОСОБА_5.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступне:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування ч.5 цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованості перед кредиторами у позивача немає, а також те, що виконавче провадження завершено, про що свідчить витяг з «Автоматизованої системи виконавчого провадження» - «Інформація про виконавче провадження» від 17.10.2018 року, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження у даному виконавчому провадженню не виносилося, доказів, які б заперечували вищенаведене представником відповідача суду не надано, тому суд приходить до висновку, що продовження дії арешту на майно позивача порушує його права, щодо володіння, користування та розпоряджання майном, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 Загальної декларації прав людини, ст. 41 Конституції України, ст. ст.16, 316-317, 321, 391 Цивільного кодексу України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»; ОСОБА_3 про скасування арешту на майно та заборону здійснювати його відчуження - задовольнити повністю.

Скасувати арешт на все майно та заборону здійснювати його відчуження, які були накладені відповідно до постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження винесеної 09.09.2015 року у виконавчому проваджені № 48661212, із вилученням запису про публічне обтяження за реєстраційним № 15494710 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна та із вилученням запису про обтяження № 11121313 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання в тридцятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_7