Ухвала суду № 79029329, 28.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/635/18 Справа № 703/4564/18 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

володільця майна ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2018 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події 04.12.2018 майно, що належить ОСОБА_7, в рамках кримінального провадження №12018250230002168, внесеного 04.12.2018 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Слідчий Смілянського ВП ГУ НП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим з прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_11, в якому просив накласти арешт на майно, а саме: автомобіль марки «ВАЗ 2121 (НИВА)», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності, згідно облікової картки ТЗ належить ОСОБА_12; пластикові ємкості місткістю близько 40 л. в кількості 25 шт., з рідиною з характерним запахом паливно - мастильних матеріалів із забороною розпоряджатися будь-яким чином та використовувати його.

Клопотання мотивоване тим, що Смілянським ВП ГУНП в Черкській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №12018250230002168, внесеного 04.12.2018 до ЄРДР за ч.2 ст. 185 КК України за фактом виявленої працівниками поліції крадіжки невідомими особами дизельного палива 04.12.2018 близько 15.00 год. біля залізничного перегону ст. Т. Шевченко - ст. Черкаси в м. Сміла.

Під час огляду місця події 04.12.2018 в період часу з 14 год. 30 хв. по 15 год. 15 хв. лісонасадження неподалік автодороги сполученням «Сміла - Черкаси» на відстані близько 500 метрів від даної автодороги було виявлено і вилучено покинутий автомобіль марки «ВАЗ 2121 (НИВА)», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, пластикові ємкості місткістю близько 40 л. в кількості 5 шт. з рідиною з характерним запахом паливно - мастильних матеріалів.

Станом на 04.12.2018 згідно облікової картки ТЗ на автомобіль марки «ВАЗ 2121» (НИВА), д.н.з. 617 - 07 МА, власником являється ОСОБА_12.

Також 04.12.2018 під час огляду місця події в період часу з 15 год. 40 хв. по 16 год. 15 хв. земельної ділянки, що знаходиться неподалік платформи «Піонерська» Одеської залізниці, пікету № 6 залізничного перегону ст. Шевченка - ст. Черкаси» було виявлено і вилучено пластикові ємкості місткістю близько 40 л. в кількості 20 шт., з рідиною з характерним запахом паливно - мастильних матеріалів.

Вилучені з місця події - автомобіль марки «ВАЗ 2121 (НИВА)», жовтого кольору, д.н.з. 617 - 07 МА та пластикові ємкості місткістю близько 40 л. в кількості 25 шт. визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Законним володільцем автомобіля марки «ВАЗ 2121 (НИВА)», жовтого кольору, д.н.з. 617 - 07 МА з 02.10.2018 є ОСОБА_7

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2018 року накладено арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події 04.12.2018 майно, що належить ОСОБА_7, в рамках кримінального провадження №12018250230002168, внесеного 04.12.2018 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати її, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12018250230002168 від 04.12.2018 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує на те, що в рамках кримінального провадження 12018250230002168, внесеного 04.12.2018, не встановлено розмір заподіяних збитків, та нікому не пред’явлено підозру. ОСОБА_12 того, вказує, що відповідно до листа від 11.12.2018 №ТЧ-5-10/1108 локомативного депо ім. Т. Шевченка, станом на 11.12.2018 по тепловозу 2ТЕ10Ут№0069 факту крадіжки депо не встановлено та підприємство не зверталося до ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали подану апеляційну скаргу, і просили її задовольнити; думку прокурора Онищенка І.С., який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, та просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В тому числі, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вказані дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Вказані вимоги КПК України слідчим суддею міськрайонного суду при розгляді клопотання виконані.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, автомобіль марки «ВАЗ 2121 (НИВА)», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності, згідно облікової картки ТЗ належить ОСОБА_12; пластикові ємкості місткістю близько 40 л. в кількості 25 шт., з рідиною з характерним запахом паливно, в рамках кримінального провадження № 12018250230002168 від 04.12.2018, постановою слідчого від 05.12.2018 визнано речовими доказами, можуть містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вказане майно, що належить ОСОБА_7, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведення ряду експертних досліджень в рамках кримінального провадження, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

При цьому колегія суддів вважає, що саме такий спосіб обмеження є необхідним та достатнім для забезпечення збереження речових доказів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта.

Доводи апелянта про те, що в рамках кримінального провадження не встановлено розмір заподіяних збитків, нікому не пред’явлено підозру, та відсутні звернення до ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення злочину, а тому відсутні підстави для накладення арешту на вищевказане майно, є необґрунтованими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене під час огляду місця події 04.12.2018 майно, що належить ОСОБА_7, в рамках кримінального провадження №12018250230002168, внесеного 04.12.2018 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, як того просить апелянт, – відсутні.

Керуючись ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2018 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події 04.12.2018 майно, що належить ОСОБА_7, в рамках кримінального провадження №12018250230002168, внесеного 04.12.2018 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, – залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :