Постанова № 7902020, 25.01.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 р.                                                             Справа № 2а-62/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

          за участю секретаря судового засідання-Нероди Г.М.,

представника позивача - Груздо Т.С.,

предстанвика відповідача - Терещенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту – позивач, СОВ Фонду соціального захисту інвалідів) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі по тексту - відповідач, ДП «Завод ОБ та ВТ») 207039грн. 14коп. адміністративно-господарських санкцій, пеню в розмірі 3975грн. 36коп., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту – Закон), маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16.04.2009 року 207039грн. 14коп. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 3975грн. 36коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплаченою не була.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, та зазначив, що на підприємстві в 2008 році ДП «Завод ОБ та ВТ» було створено у відповідності до нормативу кількість робочих місць, у встановлений строк подавались звіти за встановленою формою до органів працевлаштування про наявність вакантних місць, а тому, на думку відповідача, позивач не мав правових підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, у зв’язку з чим у задоволенні позову просив відмовити (а.с.17-18).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав, пояснив, що заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не погашена, просив стягнути її в судовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у запереченні (а.с.17-18), у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши повноважних представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Статтею 18 Закону передбачено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач – АТЗТ «Сумський фарфоровий завод») виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону для підприємств установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.4), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 966 осіб.

Таким чином, відповідно до ст.19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача, повинна становити 39 робочих місць (966*0,04).

Однак, фактично у 2008 році, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується поясненнями представників сторін та дослідженими матеріалами справи (а.с.4), на підприємстві працювало лише 32 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно ч.ч.1,4 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що в 2008 році відповідач надавав центру зайнятості інформацію про наявність всього 5 вакансій для працевлаштування інвалідів (а.с.51), в той час як згідно нормативу підприємство відповідача для працевлаштування потребувало 7 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (а.с.4), крім того, до Сумського міського центру зайнятості було подано лише чотири звіти на початку 2008 року (01.02.2008року, 03.03.2008 року, 01.04.2008 року, 01.05.2008 року) (а.с.26,20-23), - зазначені дії, на переконання суду, свідчать про не вжиття усіх необхідних заходів, визначених ст. 18 Закону, для недопущення господарського правопорушення. Інші докази, які були надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, підтверджують факт вчинення дій, спрямованих на недопущення правопорушення в 2004 році, що не стосується предмету спору, а тому не приймаються судом до уваги. З огляду на викладене, ДП «Завод ОБ та ВТ» зобов’язаний був перерахувати позивачу у встановлений строк передбачені Законом адміністративно-господарські санкції у розмірі 207039грн. 14коп. (29577грн. 02коп. (середньорічна заробітна плата штатного працівника)*7 (кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів), однак, як вбачається із встановлених в судовому засіданні обставин, зазначені кошти сплаченими не були.

Згідно ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В судовому засіданні встановлено, що за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, з врахуванням вищезазначених вимог, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 3975грн. 36коп. (а.с.3)

Враховуючи, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 207039грн. 14коп. та пеня – 3975грн. 36коп., в порушення вимог Закону, станом на момент розгляду не погашені, суд, зважаючи на норми ст.19,20 Закону, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат, у зв’язку з ненаданням відповідних доказів таких витрат та згідно зі ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (код ЄДРПОУ 30991664) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 207 039грн. 14коп. адміністративно-господарських санкцій, 3 975грн. 36коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, разом стягнути 211 014грн. 50коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 01.02.2010року.

Суддя                               (підпис)                               В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя                                                                       В.М. Соколов